(Не) забуте розстріляне відродження сьогодення

Комуністична партія СРСР розглядала літературу й мистецтво як одну з ланок культурної боротьби і намагалася знищити будь-які прояви культурної ідентичності у митців. Це було майже 100 років тому, але продовжується досі. Під час повномасштабного вторгнення в Україну росіяни продовжують викрадати та вбивати культурну еліту країни.

Про тих, кого вбили колись та вбивають сьогодні, про тих, кого ми маємо пам’ятати, шанувати та ким пишатися — у матеріалі. 

Росіяни завжди намагались знищити українську націю. Від часів Російської імперії й до сучасності, вони проводили репресії, переслідували, арештовували та розстрілювали українську інтелігенцію.

Тільки у 1934 році репресій зазнали 97 зі 193 членів Спілки письменників України. Знищений основний осередок культури в Україні вже не міг поширювати ідеї закордоном. Переслідування та вбивства вплинули на розвиток української культури того часу, тому що творчий процес фактично декілька разів переривався і загальмувався у своєму розвитку. 

Василь Вражливий. Часто чули його ім’я та чи знаєте хто це? Прозаїк та перекладач. Належав до «Плугу» (Спілка пролетарсько-колгоспних письменників — ред.), потім увійшов до ВАПЛІТЕ (літературне об’єднання, засноване у Харкові — ред.). Радянська влада засудила його на 10 років концтаборів. Пізніше Народний комісаріат внутрішніх справ (орган позасудового винесення вироків в СРСР — ред.) Ленінградської області повторно засудив його до розстрілу. 

Кость Буревій. Письменник, драматург, театрознавець, літературний критик, активний учасник літературної дискусії 1925 — 1928. У 1934 році виїзна сесія Військової колегії Верховного суду СРСР у Києві за звинуваченнями «в організації підготовки терористичних актів проти працівників Радянської влади» засудила його до розстрілу. 

Григорій Епік. Письменник, перекладач, публіцист. Входив до Спілки селянських письменників «Плуг», згодом — до ВАПЛІТЕ. Радянська влада заарештувала його у 1934 році за приналежність до контрреволюційної націоналістичної організації, що планувала терористичні акти проти керівників Компартії та уряду. Він без спротиву визнав свою вину. У жовтні 1937 року його засудили до розстрілу.

Чи часто чули про згаданих митців? Можливо, у підручниках літератури, у назвах вулицях чи монументах? Скоріше за все не так часто, як про когось із представників російської культури в українських топонімах. 

Пам’ятники та назви вулиць є частиною образу міста, а його елементи впливають як на індивідуальному, так і на суспільному рівнях. Коли живемо на вулиці на честь російських ідеологів, у свідомості нормалізуємо загарбницьку поведінку. 

Якщо не вберегли національну пам’ять про тих, кого знищили сто років назад, то тепер маємо ще більший обов’язок — вберегти тих, хто гине сьогодні. 

10 квітня 2022 стало відомо про викрадення росіянами дитячого письменника та поета Володимира Вакуленка. 

Лише після деокупацію Ізюма на Харківщині виявили місце масового поховання, де знайшли тіло письменника. Під час ексгумації у тілі Вакуленка знайшли дві кулі від пістолета Макарова.

Перед викраденням Вакуленко сховав свої записи під вишнею в саду. 

«23 березня 2022 року Володя, знаючи, що окупанти ще прийдуть за ним, закопав свої записи під вишнею і сказав батькові: "Коли наші прийдуть, віддаси". Наступного дня 24 березня 2022 Володимира забрали», — написала Вікторія Амеліна. 

Рідні автора та письменниця Вікторія Амеліна передали записи до музею. 

«18 березня він писав: "Вірю в ЗСУ". Щось про їжу писав. Тут можна прочитати, що "загинули люди". Мабуть, він бачив, як вбивають, чи від бомб. "В одному з сіл розбили школу. Загинули люди, декілька людей"», — процитував щоденник письменника науковий співробітник Харківського літмузею Олексій Юрченко. 

1 липня у лікарні Мечникова у Дніпрі померла українська письменниця Вікторія Амеліна. Вона отримала поранення під час ракетної атаки по Краматорську 27 червня. 

Влітку 2022 року Амеліна приєдналася до правозахисної організації «Truth Hounds», де разом із командою працювала як документаторка воєнних злочинів на деокупованих територіях України, зокрема у Капитолівці та Ізюмщині на Харківщині.

Вікторія Амеліна — авторка «Синдром листопаду, або Homo Compatiens», «Хтось, Або Водяне Серце», «Дім для Дома». Членкиня Українського ПЕН, а також лауреатка міжнародної премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського.

Вона ж заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль у селищі Нью-Йорк Донецької області, за кілька кілометрів від фронту, який з 2022 року пролягає у самому селищі. 

38-річний художник, якого російські військові вбили у Гостомелі. Він був митцем, виставляв свої роботи, зокрема на Андріївському узвозі в Києві. 

26-річний доброволець  із позивним «Художник» загинув 5 березня 2022 року в боях за Харків під час російського мінометного обстрілу. Він брав участь у створенні і діяльності військово-патріотичної організації «Фрайкор». Був добровольцем, з 2017 року здійснив шість ротацій на схід. З початком повномасштабного вторгнення знову пішов воювати.

Український поет та старший сержант ЗСУ. Загинув 4 серпня 2022 року в бою біля Бахмута. Йому було 28 років. Під час навчання писав вірші. Був членом Конотопської літературної студії «Джерела», лауреатом конкурсів. Мав хист до ремонту музичних інструментів, грав на гітарі. Його твори публікували у колективних збірках «Конотоп молодий» та «Джерел натхненна сила». 

«У результаті українська культура зазнала катастрофічних втрат, коли безліч людей було знищено в розквіті сил задовго до того, як вони могли зробити безліч шедеврів. Як наслідок — нашу культуру погано знають у світі», — ці слова історик Владлен Мараєв сказав, коли говорив про розстріляне відродження минулого століття. 

Проте вони описують і сучасне знищення культурної еліти. Сучасні інтелігенти так само гинуть у розквіті власних сил, коли лише починають наповнювати українську культуру. 

У період із 27 жовтня по 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох відбувся наймасовіший розстріл української інтелігенції. НКВС розстріляло 1111 людей, зокрема 287 українців і тісно пов'язаних з Україною людей. З початку повномасштабного вторгнення росіяни вбили близько 60 митців, серед яких письменники, художники, актори, режисери, музиканти. Історія повторюється. 

Лесь Курбас — режисер, актор, драматург, публіцист. Загинув 3 листопада 1937 року під час розстрілу радянською владою в урочищі Сандармох. 

Сергій Пущенко — графік, живописець, заслужений діяч мистецтв України. Загинув 2 березня 2022 року в бою проти російських диверсійно-розвідувальних груп під Васильковом на Київщині. 

Григорій Косинка —  письменник-новеліст. 15 грудня 1934 року його розстріляла радянська влада в Жовтневому палаці в Києві.

Антон Дербілов — художник, скульптор та музикант. Загинув 6 квітня 2022 року в боях з російськими військовими за Кремінну на Луганщині. 

Валер'ян Підмогильний — український письменник і перекладач. Засуджений до розстрілу 3 листопада 1937 року. 

Володимир Вакуленко — дитячий письменник. 28 листопада 2022 року його вбили росіяни та поховали у братській могилі.

Микола Зеров — поет, літературознавець, перекладач. 3 листопада 1937 року його розстріляла радянська влада в урочищі Сандармох 

Ігор Мисяк —  поет, прозаїк. Загинув у кінці травня 2022 року на полі бою проти російських військових. 

Андрій Панів — поет, журналіст, перекладач. 3 листопада 1937 року.

розстріляний в урочищі Сандармох. 

Вікторія Амеліна — письменниця, документаторка воєнних злочинів, членкиня Українського ПЕН. Загинула 1 липня внаслідок російського обстрілу Краматорська. 

Антін Крушельницький — письменник, літературний критик і літературознавець. Засуджений до розстрілу 3 листопада 1937 рішенням «трійки» НКВС.

Юрій Керпатенко — диригент Херсонської філармонії. 13 жовтня 2022 року зʼявилася інформація про те, що російські військові його застрелили. 

Микола Куліш — український письменник, режисер, драматург. 3 листопада 1937 року його розстріляла радянська влада в урочищі Сандармох. 

Ольга Павленко — художниця. Загинула 27 червня 2022 року внаслідок ракетного обстрілу росіянами Кременчука. 

Марко Вороний — поет, перекладач. Засуджений до розстрілу 3 листопада 1937 рішенням «трійки» НКВС.

Богдан Слющинський — письменник, доктор соціологічних наук і професор Маріупольського державного університету. Загинув 8 травня 2022 року в Маріуполі під час російської окупації міста. 

Майк Йогансен — поет, прозаїк. 27 жовтня 1937 року Йогансена розстріляли в тюрмі НКВС у Києві.

Надія Агафонова — поетка, членкиня Національної спілки письменників України. Загинула 3 квітня 2022 року внаслідок удару російських військових по Миколаївській облдержадміністрації. 

Михайло Яловий — поет, прозаїк і драматург. 9 жовтня 1937 засуджений радянською владою до смерті.

Павло (Паша) Лі — актор. Загинув 6 березня 2022 року під час оборони Ірпеня від російських військових. 

Мирослав Ірчан — поет, прозаїк, публіцист, драматург. Засуджений до розстрілу 3 листопада 1937 року. 

Оксана Швець — заслужена артистка України. Загинула 16 березня внаслідок обстрілу росіянами житлового будинку в Києві. 

Михайль Семенко — поет, основоположник українського футуризму. Страчений радянською владою 24 жовтня 1937 року.

Юрій Руф — письменник, поет. Загинув 1 квітня 2022 року у боях на Луганщині. 

Василь Бобинський — поет, журналіст, перекладач. 8 січня 1938 року засуджений до розстрілу.

Сергій Скальдо — поет. Загинув 22 квітня 2022 року в Маріуполі під час російської окупації міста. 

Валер'ян Поліщук — письменник, поет, прозаїк. Страчений 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох. 

Наталя Харакоз — журналістка, письменниця, членкиня Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України. Про загибль в окупованому Маріуполі стало відомо 3 травня 2022 року. Її будинок згорів і обвалився від російського обстрілу. 

Михайло Дубовик — поет. 7 липня 1941 року засуджений радянською владою до розстрілу.

Вадим Хлуп'янець — артист балету. Загинув 15 листопада 2022 року від російської снайперської кулі під Бахмутом під час виконання військових завдань. 

Микола Вороний —  письменник, перекладач, театральний режисер, актор. 7 червня 1938 року розстріляний за вироком особливої «трійки» НКВС.

Сергій Шкварченко — заслужений артист України, артист ансамблю імені Павла Вірського. Загинув 19 грудня 2022 року внаслідок мінометного обстрілу на фронті. 

Загиблих діячів культури більше, оскільки хтось перебуває на тимчасово окупованих територіях, хтось загинув на полі бою, а його тіло не повернули, а хтось може не повернутися з російського полону.