Їх вбила Росія: історії відомих українців, які загинули через війну в Україні

Агенція медійного росту «АБО» з початком повномасштабного вторгнення створила «Меморіал: вбиті росією». Меморіал пам’яті зберігає імена та обличчя цивільних та військових, які загинули внаслідок вторгнення РФ в Україну. «Ми створили цей меморіал, щоб ви могли дізнатися про кожного, хто був вбитий російською армією», — зазначають медійники.

«Свідомі» у співпраці з платформою пам’яті «Меморіал» розповідають про відомих українців, які загинули через війну.

Павло народився у Криму, в Євпаторії. Пізніше переїхав до Києва, де й почав свою кар’єру: знімався у кіно та рекламі, був у трупі академічного камерного театру «Колесо» актором дубляжу. Брав участь у талант-шоу «Фабрика зірок-3», яке зробило його відомим.

Серед останніх робіт у кіно – роль у військовій драмі «Мирний-21» Ахтема Сеітаблаєва, яка розповідає про героїзм луганських прикордонників влітку 2014 року.

У перші дні повномасштабної війни Павло Лі став волонтером, допомагав місцевій самообороні.

«Справжній чоловік, мій друг, чудова людина, телеведучий, світла людина — Паша Лі. Сьогодні він разом з друзями віз гуманітарну допомогу в місто Ірпінь. Туди, де він сам й жив. Я хочу сказати окупантам: “За Пашу ви будете відповідати окремо”», — написав Ахтем Сеітаблаєв.

«За останні 48 годин є можливість сісти та світлину кинути про те, як нас бомблять, а ми посміхаємося, тому що впораємось, і все буде Україна. Ми працюємо!» — написав в своєму останньому дописі Павло Лі.

Поет, автор пісень, волонтер та військовослужбовець Гліб Бабіч загинув 28 липня. Мав позивний Лєнтяй, служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді.

Поет народився у Миколаєві. До війни вів бізнес. Писав музику, тексти пісень. Організував студію звукозапису, де записувалися не лише українські, а й закордонні музиканти.

У 2014-2019 роках Бабич брав участь в АТО та ООС, пройшов шість бойових ротацій. Очолював волонтерську ініціативу «Res_Publica. Брати по зброї».

Написав понад 500 віршів. У 2021 році видав книжку поезій «Вірші та пісні». Лєнтяй переймався, що люди не читають віршів.

«Вчора загинув на фронті мій син Гліб. Вони зробили якусь станцію радіолокації в машині, і випробовували її на передовій. Чи стоять ці залізниці його життя? Напередодні дочка Віка дзвонила Глібу, і сказала, що відправила посилку з пирогами та пряниками. Вони у відповідь жартували та зняли відео. І ось зараз Гліба немає. У березні Глібу виповнилося 53 роки. Чим би він не займався, головним тлом у його житті завжди залишалася творчість: вірші та музика», — написав батько захисника Валерій.

У воїна залишилися батьки, сестра та донька.

У Києві під час ракетного обстрілу Дарницького району загинула акторка Молодого театру Оксана Швець. Це сталося 17 березня. Жінка була вдома. 

«Світла пам'ять талановитій актрисі! Немає прощення ворогові, який прийшов на нашу землю!» — написала команда театру на Facebook-сторінці. Вони першими повідомили про загибель колеги.  

Швець працювала на сцені 42 роки й грала у десятках вистав.

«Оксана Швець у театрі працювала з перших років становлення Молодіжного (згодом Молодого). Її перша вистава — "З весною я до тебе повернусь" режисера Олександра Заболотного — історично є й першою виставою Київського Молодіжного театру», — пригадав театральний критик Олег Вергеліс.

Акторці було 67 років. Її колега, акторка Тамара Яценко каже, що Оксана була доброю і лагідною, намагалася завжди усім допомогти. 

«Вона навіть бездомного кота жаліла, як рідну душу і прагнула забрати й пригріти у своїй квартирі, у тій самій квартирі…», — розповідає жінка і додає, що через м'який характер і любов до котів Оксану навіть у театрі ніжно називали «Кицею».

«Кожен український фотограф мріє зробити фото, яке зупинить війну», — казав Макс Левін. Він працював фотожурналістом — це була його мрія з 15 років. Більшість його документальних проєктів пов'язані з війною в Україні.

13 березня Макс Левін відправився у Гуту Межигірську документувати наслідки російської агресії. Максим разом із військовослужбовцем залишили машину та пішли в бік села Мощун. З того часу зв'язок з ними зник.

Тільки 1 квітня після тривалих пошуків поліція знайшла його тіло. Пізніше стало відомо, що в районі, де Макс збирався працювати, розпочались інтенсивні бойові дії. Левіна вбили російські військовослужбовці двома пострілами зі стрілецької зброї. 

У Макса залишилося 4 дітей.

Письменник, поет, громадський діяч Юрій Дадак (поетичне псевдо — Юрій Руф) загинув 1 квітня від мінометного обстрілу в районі Попасної.

У перший день повномасштабного вторгнення росіян, Руф вступив до лав 24-ї окремої механізованої бригади ЗСУ і поїхав на Луганщину. Вже 3 березня відбувся перший у його житті бій. 

Юрій Дадак був громадським діячем, ведучим фестивалю «Холодний Яр» та власником бренду одягу «Гвер». Почав писати вірші у 14 років, обрав собі псевдонім «Юрій Руф». Заснував літературний проєкт «Дух Нації».

«Загинув Юрій Руф. В боях за Україну. Як воїн. Він був поетом, який оспівував українські звитяги. Він сам став частиною української звитяги», — написав його друг Антон Петрівський.