Від студентських проєктів до роботи в інноваційних компаніях: три хімікині про свій кар'єрний шлях
Вікторія Москвіна, Маргарита Юхименко
Згідно з даними міжнародного дослідження якості освіти РІSA-2022, серед української молоді спостерігається низький рівень знань у природничих науках. Так, лише 66% учнів/-ениць досягають базового рівня.
Як наслідок, у 2024 році 90% вступників/-иць отримали за тест менш як 163 бали. На результати вплинули прогалини у знаннях школярів і школярок з математики. Серед 10% вступників/-иць, які впоралися з тестом найкраще, — 6 720 дівчат і 6 594 хлопці. Однак більшість дівчат з хорошим результатом з математики вступила на філологію та медицину.
За даними Future of Jobs Report 2025 від Всесвітнього економічного форуму, професії у сфері STEM (природничі науки, технології, інженерія математика — ред.) входять до десятки найбільш затребуваних у світі.
Чи є в Україні перспективи для дівчат, які вирішили реалізувати себе в науці, що дає вступ до аспірантури та які уявлення про науку є стереотипними — Свідомим та INSCIENCE розповіли науковиці Єлізавета Рибіна, Анна Капелюха та Олеся Кулик, які перебувають на різних сходинках кар’єри в хімічній галузі.
Єлізавета Рибіна: шлях від шкільних олімпіад з хімії до аспірантури
Єлізавета Рибіна зараз здобуває ступінь магістра на хімічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, далі в її планах — вступ до аспірантури.
Її знайомство з хімією відбулося в межах шкільної програми, і особливої любові новий предмет у дівчини не викликав. Але вчителька хімії Тетяна Олексіївна розгледіла в Єлізаветі потенціал і запропонувала взяти участь у міській олімпіаді.
«Це давалося неймовірно складно, адже на той момент я вивчала хімію лише півтора місяця. Але я погодилася, почала активно готуватися й зрозуміла, що ця наука відкриває безліч цікавих можливостей. З того моменту хімія стала для мене не просто предметом у школі, а частиною життя»,
— пригадує Єлізавета.
Відтоді Єлізавета регулярно брала участь в олімпіадах, на яких здобувала призові місця. Згодом вона зрозуміла, що знайшла свій професійний шлях. Дівчині хотілося практично застосовувати всі здобуті знання, тому під час вступу до ВНЗ обирала між хімічною інженерією та хімією.
«Коли я дізналася, що для вступу на більшість хімічних спеціальностей потрібно було складати іспит з біології, яка мені не подобалася, відчула сумніви. Я не хотіла вивчати предмет лише тому, що він необхідний для вступу. Однак при вступі на хімічний факультет замість біології вимагали математику», — розповідає студентка.
Вдруге Єлізавета піддала сумніву свій вибір, закінчуючи бакалаврат. Пандемія Covid-19 та початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну припали на її студентські роки, тож очікування не зійшлися з реальністю. Але в день захисту бакалаврських робіт слова підтримки та визнання від наукових керівників додали Єлізаветі впевненості у своїх силах. Це стало вирішальним у рішенні продовжити навчання — зараз дівчина здобуває рівень магістра, а далі планує вступати до аспірантури.
«Для мене аспірантура — це не просто наступний етап навчання, а можливість поглибити знання, отримати новий досвід і зробити свій внесок у науку. Науковий ступінь доктора філософії — це певний статус, і, що важливо, він дозволить брати участь у серйозних дослідженнях та розвивати галузь. Я бачу, що українська наука має перспективи, і хочу бути частиною цього процесу»,
— каже Єлізавета Рибіна.
Єлізавета брала участь у міжнародних програмах обміну студентів та наукових конференціях. Дівчина каже, що цей досвід дозволив їй порівняти рівень розвитку науки в Україні з іншими країнами, а також оцінити власний багаж знань у світовому контексті.
«Однак я переконана, що українцям варто не лише переймати закордонний досвід, але й розвивати власні наукові напрямки. Україна — молода держава, і ми маємо всі можливості для того, щоб стати конкурентоспроможними у науці. Як писав Шевченко: “І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь”. Ці міркування стали для мене ключовими у рішенні повернутися в Україну для навчання в аспірантурі», — ділиться переконаннями студентка.
Особливі перспективи Єлізавета вбачає у розвитку медичної хімії, бо людство потребуватиме ліків проти нових хвороб. Паралельно, збільшиться увага до зеленої хімії, щоб зменшити вплив промисловості на навколишнє середовище.
«Життя будь-якої людини починається з активного дослідження світу. Ми з’являємось на світ, не знаючи навіть, як сповістити про свої потреби, і поступово навчаємось цього. Чи це легко? Ні. Чи це цікаво? Безперечно, так. Так само і з наукою. Вона дозволяє відкривати нове, знаходити відповіді на складні запитання та розширювати межі можливого. Колись ті, хто створювали космічні кораблі чи інтернет, були просто цікавими дітьми, які не боялися ставити запитання: “А що, якщо?..”», — наголошує Єлізавета.
Анна Капелюха: шлях у STEM до роботи в інноваційній компанії
Анна Капелюха — голова відділу машинного навчання, магістерка в галузі хімічної інформатики. Вона навчалася в школі з економіко-правовим ухилом, де природничі науки не були в центрі уваги.
«Усе змінилося, коли в школі з’явилася молода енергійна вчителька, яка вміла зацікавити учнів. Вона мотивувала мене написати наукову роботу на тему впливу важких металів на проростання чорнобривців… З цього моменту почалася моя подорож у світ хімії»,
— розповідає Анна.
Далі були конкурси від Малої академії наук, олімпіади, додаткові заняття в університеті для школярів та школярок. Усе це допомогло Анні зрозуміти: хімія — це не набір формул, а цілий світ, у якому можна експериментувати та відкривати нове. Здобувати вищу освіту дівчина вирішила на хімічному факультеті, хоч також думала і про медичний напрямок.
«Перші місяці навчання були випробуванням. Я прийшла з гуманітарного ліцею, тому мала прогалини в математиці та фізиці. Проте в університеті сформувалося потужне середовище підтримки: старші студенти завжди були готові допомогти, пояснити складні теми, поділитися своїм досвідом», — розповідає Анна Капелюха.
Ще одним викликом стало упередження, що професія хімікині — небезпечна. Про це турбувалися батьки Анни. Але, за словами науковиці, хімія багатогранна, і кожен та кожна може знайти собі безпечний та цікавий напрямок.
Зараз Анна Капелюха працює в ChemSpace — українській компанії, що має представництва в США та Європі, і спеціалізується на продажі хімічних речовин з одним з найбільших каталогів у світі та пропонує комплексні рішення для пошуку та оптимізації активних речовин для розробки лікарських засобів.
«Після трьох років роботи в лабораторії я зіткнулася з несподіваною проблемою — алергією на певні реагенти, що змусило мене переглянути свою кар’єру. Тоді я подумала, що моє майбутнє в науці під загрозою, але насправді це стало поштовхом до нового етапу»,
— пригадує Анна.
Спочатку жінка працювала в ChemSpace в маркетинговому відділі, де писала наукові тексти та готувала матеріали для сайту, але згодом перейшла до розрахункової хімії та почала працювати з методами машинного навчання.
«Цей напрямок відкрив для мене нові можливості. Завдяки стажуванням у Канаді та Швейцарії я отримала додатковий досвід і зараз працюю у відділі, який займається докінгом (метод молекулярного моделювання — ред.), молекулярною динамікою та іншими розрахунковими методами для пошуку нових активних молекул», — розповідає хімікиня.
За словами Анни, знання та навички, здобуті у ВНЗ, допомогли їй досягти успіху. Окрім теоретичних знань, університет формує уміння швидко аналізувати інформацію, працювати в команді, шукати рішення. Та спеціаліст має розвиватися постійно. Наприклад, мову програмування Python Анна вивчила самостійно, використовуючи безоплатні курси та книги.
Анна Капелюха каже, що молодим людям не варто боятися пробувати. Заклади освіти створені для того, щоб навчати, абітурієнти не мають знати все наперед.
«Для батьків моя порада — підтримуйте дітей у їхньому виборі. Важливо, щоб професія була не лише прибутковою, але й приносила задоволення. Якщо людина любить свою справу, вона завжди знайде можливості для розвитку. STEM-напрямки дають потужну базу, яка відкриває багато шляхів, і головне — знайти той, який цікавий саме вам, і не боятися вчитися нового», — підкреслює Анна Капелюха.
Олеся Кулик: від фундаментальних досліджень до практичних рішень
Олеся Кулик — заступниця директора Інституту хімії функціональних матеріалів НТК «Інститут монокристалів» НАН України, старша наукова співробітниця відділу люмінесцентних матеріалів та барвників імені Б. М. Красовицького, менторка програми #ДівчатаSTEM (2024-2025).
Зараз науковиця має успішну кар’єру в хімічній галузі, а почалося все з любові до природничих наук у школі, де вона постійно ставила запитання: «Чому так?».
Спочатку Олеся планувала стати лікаркою, тому брала додаткові уроки з хімії у репетиторки, яка й розворушила любов до цього предмету.
«В університеті я відкрила для себе органічну хімію та світ лабораторних досліджень. З кожним роком навчання та експериментів наука все більше мене захоплювала. У мене був чудовий науковий керівник, який надихнув продовжити навчання в аспірантурі. Після захисту дисертації я проходила стажування у Франції, а потім працювала у провідних лабораторіях Бельгії, Великої Британії та Ізраїля»,
— розповідає науковиця.
Після кількох років роботи за кордоном Олеся Кулик повертається до України, щоб розвивати науку тут. Свої дослідження вчена проводить в Інституті монокристалів у Харкові.
«До сьогодні я тут займаюся науковою діяльністю. Харків завжди був одним із провідних центрів науки в Україні, і для мене важливо долучитися до його розвитку», — пояснює хімікиня.
Органічні барвники та люмінесцентні сполуки — те, над чим зараз працює Олеся. Йдеться про розробку нових матеріалів, що можуть мати застосування в медицині, біології та діагностиці.
«Один із наших останніх проєктів був присвячений створенню нових флуоресцентних маркерів для полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР-тестів — ред.). Це стало особливо актуальним під час пандемії COVID-19. Наші розробки показали результати, що перевищували наявні комерційні аналоги, однак через зміну пріоритетів у сфері фінансування наукових досліджень їхнє впровадження в медичну практику поки що відкладається», — каже Олеся.
Зараз її лабораторія працює над розробкою нових матеріалів для боротьби з антибіотикорезистентністю. За словами Олесі, це одна з ключових проблем у сфері охорони здоров’я.
«Ми досліджуємо фотодинамічну терапію, яка дозволяє знищувати патогенні мікроорганізми за допомогою світлочутливих сполук. Під час стажування в Ізраїлі я працювала в цьому напрямі, і зараз ми працюємо над цією тематикою в Україні. Окрім того, я є однією з основних виконавиць проєкту Національного фонду досліджень України, який передбачає створення нових флуоресцентних систем для застосування у ветеринарії та медичній діагностиці»,
— розповідає Олеся Кулик.
Під час війни науковці та науковиці в Україні продовжують працювати над своїми дослідженнями. Грантову підтримку надають Національний фонд досліджень України, а також міжнародні організації. До прикладу, Олеся — координаторка наукових комунікацій в проєкті COST (організація, яка фінансує дослідницькі та інноваційні мережі — ред.), який займається дослідженням металоорганічних каркасів для медицини, збереження енергії та очищення води. Перевага участі в ньому не лише у фінансуванні, але й у можливості міжнародних наукових колаборацій.
«Багато хто боїться природничих дисциплін через їхню складність, але проблема часто в подачі матеріалу. Якщо в школі немає цікавих експериментів, якщо все обмежується підручниками та формулами без практичного застосування, то інтерес до предмету зникає. Це одна з причин, чому так мало молодих людей обирають STEM-професії», — пояснює Олеся.
Науковиця намагається зробити свій внесок у руйнування упереджень щодо науки, зокрема бере участь у менторській програмі «Дівчата STEM». Оляся Кулик каже, що вважає одним з важливих аспектів своєї діяльності популяризацію науки. Наука, за її словами, — реальний інструмент для зміни світу на краще.
«Коли ти бачиш, що твої дослідження допомагають у медицині, діагностиці або інших сферах — це найкраща мотивація. Окрім того, важливо передавати знання новим поколінням. Коли молоді дослідники та дослідниці проявляють інтерес до науки, ставлять запитання, шукають власні рішення — це справжнє натхнення»,
— ділиться Олеся.
Для тих, хто починає свій шлях до науки, Олеся Кулик має чотири поради з власного досвіду.
- Перша — не боятися викликів. Наукова робота — це завжди пошук, і далеко не все виходить із першого разу. Головними тут є наполегливість і бажання розібратися.
- Друга — необхідно шукати менторів і менторок. Це люди, які поділяться досвідом, направлять і підтримають, можуть суттєво допомогти на початкових етапах.
- Третя — варто пам’ятати про баланс. Наука — це захопливо, але важливо знаходити час і для відпочинку, щоб уникнути вигорання.
- Четверта порада — не чекати ідеального моменту, а діяти — пробувати й експериментувати.
«Наука — це шлях відкриттів, і всі, хто готові вчитися та працювати, знайдуть у ній своє місце. Будьте відкритими до нових знань, шукайте можливості для навчання, долучайтеся до міжнародних проєктів і не зупиняйтеся на досягнутому. Наука в Україні має великий потенціал, і саме молоді вчені можуть стати рушієм її розвитку», — запевняє Олеся Кулик.
Матеріал створено в межах проєкту НАУКОВИЦІ, який реалізується громадською організацією INSCIENCE в рамках програми «ЄС за гендерну рівність: разом проти гендерних стереотипів та гендерно зумовленого насильства» (фаза 2), що фінансується Європейським Союзом та реалізується спільно зі Структурою ООН Жінки в Україні та UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення.
Ця публікація розроблена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст — відповідальність Структури ООН Жінки в Україні та UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
