#НеМовчи: чому театри роками ігнорували проблему харасменту?
Новини театру стали популярними в українському інфопросторі. Проте якщо у 2023 та 2024 році українці обговорювали прем’єри «Конотопської відьми» та «Кабаре», цього року увагу привернули скандали з викладачами театрального мистецтва у вищих навчальних закладах.
У січні 2025 року випускниця університету імені Карпенка-Карого Софія Сапожнік оприлюднила відео, у якому звинуватила викладача та режисера Андрія Білоуса в сексуальних домаганнях. Вона розповіла про сексуальний контекст повідомлень, які отримувала від чоловіка, та про маніпуляції з його боку. Її історія стала поштовхом для інших студенток та випускниць розповісти про власний досвід неетичної поведінки викладачів та наслідки пережитого. Всі вони висловились у соціальних мережах під гештегом #немовчи. У дописах йдеться не лише про сексуальні домагання, але й про булінг, нецензурну лексику, доведення до психічних розладів.
В історіях, які оприлюднили дівчата та хлопці, фігурують шість діячів культури: режисер Андрій Білоус, викладач Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (відсторонено у зв’язку з обвинуваченнями), режисер Олександр Балабан, викладач Київського національного університету культури і мистецтв (відсторонено), актор Юрій Висоцький, викладач Карпенка-Карого (відсторонено), Володимир Галицький викладач Карпенка-Карого, Юрій Марчак, колишній директор Чернівецького академічного обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської, актор Лев Сомов, викладач Київського національного університету технологій і дизайну та режисерка Валерія Демченко (звільнена) вже колишня викладачка Київського національного університету технологій і дизайну. Всі вони відкидають звинувачення у свій бік.
Свідомі зʼясували, які наслідки мала реакція театральної спільноти та як зробити театр безпечним для творчості, навчання та розвитку.
«Давно відомо серед театральної бульбашки, але всі мовчали»
21 січня в YouTube-каналі з назвою «Содом_і_Гоморра_КНУТКТ» (нині — «Ґвалтівник Білоус») було опубліковане анонімне відео, авторство якого пізніше визнала Софія Сапожнік). У ньому дівчина розповіла про порушення меж формального спілкування її колишнім викладачем Андрієм Білоусом. Софія розповіла, що викладач розпитував про її сексуальні уподобання, надсилав їй інтимні фотографії інших студенток і просив зробити такі ж, а також без дозволу надсилав власні інтимні фото.
Наступного дня колишній студент Карпенка-Карого Валерій Філіпенко опублікував на своїй сторінці у Facebook допис, в якому також звинуватив Білоуса:
«Андрій Білоус вже багато років займається сексуальним харасментом, як в університеті Карпенка-Карого, так і в Національному Молодому театрі, де він є художнім керівником, і за ці роки має точно не один десяток жертв. Це давно вже відомо серед театральної бульбашки, але всі мовчали».
Чоловік також стверджує, що хотів допомогти надати розголосу поведінці колишнього викладача, проте тоді постраждалі не були готові свідчити. До свого допису Валерій прикріпив гугл-форму, в якій всі охочі могли анонімно поділитися своїми історіями сексуального, фізичного чи психологічного насилля або ж випадками, свідками яких вони стали.
На офіційному сайті Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого повідомили, що «жодних офіційних заяв на адресу адміністрації Університету не надходило». Також студентам та студенткам нагадали про функціонування Психологічної служби та «Скриньок довіри» в закладі.
За словами адміністрації університету, перші чотири скарги «щодо інтимного та неетичного спілкування завідувачем та ст. викладачем кафедри акторського мистецтва та режисури драми А. Білоусом зі студентами» надійшли 27 січня. Університет того ж дня ініціював службову перевірку та відсторонив Андрія Білоуса від виконання службових обов’язків до її закінчення.
Молодий театр не прокоментував обвинувачення їхнього художнього керівника. 31 січня 46 акторів Молодого театру подали заяву до КМДА з проханням усунути директора-художнього керівника театру на період розслідування. Про це на своїй сторінці повідомив актор театру Ілля Чопоров.
В КМДА не знайшли законних підстав для відсторонення Білоуса. Згодом Ганна Старостенко опублікувала допис з фото офіційного доручення директору Департаменту культури КМДА Сергію Анжияку створити комісію з перевірки інформації, викладеної у зверненні, а в разі необхідності — вжити відповідних заходів реагування. У коментарях до допису Старостенко пояснила, що відсторонення — один з можливих заходів. Але громадськість вирішила пришвидшити цей процес.
«Андрій Білоус мав вибачитись і вийти в двері»
10 лютого обурення театральної спільноти та непричетних до неї активних громадян вийшло за межі фейсбуку. Біля Молодого театру зібралися більше 300 людей. Однією зі співорганізаторок акції була драматургиня Катерина Пенькова. Спочатку жінка планувала допомогти лише з організацією технічних моментів, адже зараз проживає у Варшаві. Проте через особисті обставини інших співорганізаторів Катерина вирішила бути присутньою особисто.
Основною вимогою протесту було негайне відсторонення Білоуса від виконання обов’язків в театрі. Окрім того, мітингувальникам було відомо про три заяви до Національної поліції про сексуальне насильство з боку Андрія Білоуса, але справу не відкрили. На думку Катерини, поліція, можливо, не спеціально затягувала відкриття справ, але зіграла роль певна внутрішня бюрократія. Проте мітинг дав свої результати — 10 лютого правоохоронці відкрили кримінальну справу щодо Андрія Білоруса.
До мирної акції доєдналися студенти, актори та акторки, режисерки та письменниці, зокрема Ірина Цілик, Наталя Ворожбит, Римма Зюбіна, Олеся Жураківська тощо.
Відкритий лист до міського голови Києва Віталія Кличка за півтори доби підписали понад 1 400 людей. За словами Катерини Пенькової, підписи залишали не тільки актори, студенти й журналісти. Люди писали «громадянка України, яка не погоджується з цим», «я слюсар, але переймаюсь цією ситуацією», «я з ІТ, але я в шоці, давайте з цим щось робити».
Катерина Пенькова вважає, що такого публічного волевиявлення можна було уникнути, якби Андрій Білоус коректно відреагував на дії свого колективу.
«Коли піднялися 46 людей (підтвердили неетичну поведінку під час внутрішнього зібрання театру — ред.), на мою думку, Андрій Білоус мав вибачитись і вийти в двері. Сказати, що йде з посади на час розгляду цієї справи, якщо так багато людей йому не довіряють як керівнику театру. На мою думку, це б його вберегло у всякому разі від такого широкого розголосу»,
— ділиться думками Катерина Пенькова.
Драматургиня здобувала освіту в Київській державній академії естрадного та циркового мистецтв. Її навчання закінчилося ще у 2004 році, але тоді вона також зіткнулася із неетичною поведінкою викладача майстерні. У 2019 році Катерина написала про це п’єсу «Бути майстром», в якому розповіла свою історію. Тоді вона також пережила хвилю хейту за свою відвертість, тому драматургиня добре розуміє дівчат, які наважились говорити. Катерина каже, що хоче, аби наступні покоління студентів отримали екологічне середовище для творчості.
«Мені здається, що на сьогодні перші кроки, які ми можемо вжити, —це запустити освітні процеси знизу. Освічувати студентів/-ок, акторів /-ок, які у них є права, що є домаганнями, що є насильством та куди вони можуть звернутися, якщо така ситуація трапилась. Мають бути й анонімні анкети всередині освітніх закладів, які розглядаються незалежною комісією з можливістю вживати заходів щодо якогось педагога. Має бути градація. Зірвався, накричав на студента — це догана. Можливо, деяких педагогів варто перепрофілювати», — каже Катерина.
«Дехто бачить наслідки, але не розуміє причин»
Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого не так давно вже був у центрі скандалу з неетичною поведінкою викладача. У 2021 році Володимира Талашка кілька колишніх студенток та абітурієнток звинуватили у сексуальних домаганнях. Актор тоді звільнився з ВНЗ за власним бажанням, а поліція закрила справу за браком доказів.
Тоді майстерню для нового курсу очолила Євгенія Непиталюк, яка до цього працювала другою викладачкою разом з Талашком. Вона пригадує, що до скандалу не підозрювала викладача в домаганнях, щоправда, жінці не подобався його авторитарний стиль викладання.
«Ми випустили до цього чотири курси з Володимиром Дмитровичем. Я намагаюся згадувати: ось дівчина пішла з курсу, чого вона пішла. Якось приходжу першого вересня, мені студенти кажуть: “ось ця вже не навчається”. Запитала чому, мені сказали, що особисті причини. І тільки зараз мені вже колишні випускники кажуть: “та вона теж пішла, бо був інцидент з Володимиром Дмитровичем”»,
— пригадує Євгенія Непиталюк.
Також Володимир Талашко іноді фотографував на вступі абітурієнток, але завжди пояснював, що це для комісії, щоб перевірити фотогенічність. Насправді це нормальна практика при вступі на спеціальність «Диктор і ведучий програм телебачення», каже Євгенія Непиталюк. Майбутніх студентів просять самостійно принести свої фото. Так комісія одразу бачить, наскільки вступники фотогенічні, а також легше орієнтується в анкетах із записами іспитів. Тож колеги бажання Талашка також виправдовували благими намірами. На думку Євгенії, в університеті досі толерується багато речей під виправданням, що така вона «природа актора».
За її словами, на мистецьких спеціальностях не завжди викладають люди, які мають до цього хист. Така ситуація складається зокрема через те, що серед викладачів мало докторів наук, адже представники мистецтва віддають перевагу практичним творчим роботам. Тому на творчих спеціальностях звання «народний» або «заслужений» прирівнюється за статусом до наукового, що допомагає університету проходити акредитацію. Та зараз в Карпенка-Карого викладачам наполегливо пропонують писати наукові роботи, зобов'язують проходити педагогічні стажування і підвищення кваліфікації, що в перспективі призведе до змін.
Щодо цьогорічної ситуації з викладачами Карпенка-Карого, то викладачка відзначає реакцію адміністрації, яку вважає наслідком публічного розголосу. Ректорка Інна Сергіївна Кочарян зацікавлена в переформатуванні навчального процесу й у налагодженні комунікації між викладачами, студентами та адміністрацією. Євгенія Непиталюк стверджує, що неетична поведінка педагогічного колективу — це поодинокі випадки в навчальному закладі.
«У мене були певні непорозуміння з іншими викладачами через моє висвітлення ситуації у фейсбуці. Дехто бачить наслідки, але не розумію причин. Тобто їх більше турбує, що я написала про проблему в університеті з розумінням студентів, а не чому я це зробила», — ділиться Непиталюк.
Зараз в більшості університетів України один акторський курс має одного «майстра» — художнього керівника на весь період навчання. За словами Євгенії, в майстерні, де студенти проводять дуже багато часу, можуть виникати своєрідні «родинні стосунки». Але в родині заведено згладжувати конфлікти, тож виникає ризик, що здобувачам освіти це завадить емоційно відділитися від майстра й усвідомити аномальність ситуації.
«Ми постійно на всіх зборах університету після всього цього шуму говоримо, щоб викладачі не називали студентів “дітьми”. Під час мого викладання мене художній керівник просив розказати студентам, що їм читати, що подивитися, як їм думати і виглядати. Це не моє завдання, в мене є свої діти, я їх буду виховувати. У студентів же є свої батьки»,
— ділиться думками Євгенія Непиталюк.
За словами Євгенії Непиталюк, зараз в університеті працюють над новими навчальними програмами, щоб вводити туди нові дисципліни. Йдеться, зокрема, про етику професійних стосунків, щоб студенти могли знати, де межа речей, які від тебе може вимагати керівник чи викладач.
«Я стикнулася з такими розмовами в кулуарах університету, коли працівники казали: “Ой ви бачили, як ці дівчата ходять одягнені. І от Ви, Євгенія Володимирівно, пішли б до викладача додому, якби він вас запросив?”. Я кажу, що я така наївна, що пішла б», — розповідає Євгенія Непиталюк.
Викладачка припускає, що має відбутися і додаткова робота з працівниками університету, бо багато хто не знає, що стоїть за словами «харасмент», «булінг», «мобінг» тощо.
«Люди плутають поняття. Чула таке: “Я теж вийшла заміж колись за викладача, і ми 50 років разом живемо”. Тоді я прошу не плутати стосунки і домагання, адже це зовсім різні речі»,
— наголошує Євгенія Володимирівна.
«Хто ще більше травмований: ті, хто заговорили, чи ті, хто мовчать»
Сексуальні домагання — це не єдине, що може нашкодити здобувачам освіти, коли вони щодня проводять декілька годин поспіль зі своїми майстрами. Приниження, доведення до анорексії, знецінення, за словами колишніх студентів Київського національного університету технологій і дизайну, вони зазнали під час навчання у майстерні «Ковчег» під керівництвом Лева Сомова та Валерії Демченко.
«Спочатку Сомов сказав мені, що якщо не схудну, то буду грати мамок та колгоспних працівників. А потім він перестав називати мене на ім'я і сказав: “Пока ты не похудеешь, я буду называть тебя Толстая жопа или Толстожопик”. Так і сталося. Тоді мене зламали, і я зовсім перестала їсти. Я тільки багато читала та виснажувала себе тренуваннями. Я пила різні види ліків, щоб схуднути, всю їжу, яку мені передавали батьки, я віддавала. Тільки коли я схудла, він почав говорити моє імʼя та хвалити мене. Коли я досягла критичної ваги він сказав мені: “Мироненко, а когда ты не будешь на диете?”, — і я сказала йому: “Коли ви скажете, що досить”»,
— розповідає Олександра Мироненко, колишня студентка майстерні «Ковчег», а зараз акторка театру.
За словами Олександри, разом з юристами вони готують дві скарги на викладачів майстерні. Перша, в якій потерпілі надали свої повні дані і розповіли історії, піде в Міністерство освіти, а друга — до Міністерства культури. Акторці радять, що справу потрібно передавати до суду. На її ж думку, там буде складно довести, що саме через висловлювання викладача в неї була анорексія, а інші дівчата досі сидять на антидепресантах.
Олександра вважає, що причина таких нездорових стосунків між викладачами та студентами, коли останні часто не можуть відкрито виступити проти майстра, зароджується ще до вступу.
Акторські спеціальності мають великий конкурс, до якого ретельно й довго готуються абітурієнти. Коли обирають саме тебе, ти не тільки віриш у свою мрію, але й відчуваєш відповідальність перед майстром, що потрапив до його майстерні.
Майстер має пояснити суть цієї професії. Тому і те, що нормально й ненормально в професії, у головах студентів формується під впливом художнього керівника.
«Сомов розповідав, що він від нас очікує. Казав: “одразу всіх попереджаю: це така професія, що нас будуть ламати”. Але ти, зі своїм максималізмом і окриленістю, сприймаєш це як виклик. Зараз я розумію, що, попри складність професії, педагогу важливо пояснити все екологічно», — каже Олександра.
Колишня студентка майстерні «Ковчег» каже, що не проти, коли в майстернях складаються «родинні стосунки», але якщо це спілкування на рівних, з теплом і повагою. Інша справа — коли «родинність» використовують для контролю. Так Лев Сомов не тільки тиснув на студентів, щоб ті змінили зовнішність — схудли або, наприклад, зняли брекети. Викладач не терпів романтичних стосунків між студентами та навіть забороняв зустрічатися з акторами певних театрів.
Лев Сомов, за словами Олександри, дозволяв собі також погрожувати студентам, що завадить їхній кар’єрі. Чоловік розповідав про зв’язки, які допоможуть перекрити шляхи. Олександра пригадує прецедент, коли через дзвінок Сомова одногрупник не потрапив до майстра, до якого хотів.
«Єдине, чого хочу, — щоб ці люди ніколи в житті не були причетні до викладання студентам. Щоб в інші університети їх не брали на роботу, не давали їм можливість травмувати інших», — каже колишня студентка Сомова та Демченко.
На час підготовки цього матеріалу Валерію Демченко звільнили з Київського національного університету технологій і дизайну, а Леву Сомову виписали догану. Університет, за словами Олександри, попри надані докази, відкидає аргументи, що чоловік викладає російською та застосовує нецензурну лексику в адресу студентів.
Олександра Мироненко, колишня студентка майстерні «Ковчег» ходила до університету, бо хотіла отримати відповіді на питання та запобігти шкоді репутації самого ВНЗ. Адекватної комунікації, за словами Олександри, не відбулося.
Як розповідає Олександра, в університеті запустили опитування, але було дуже багато історій. Тоді адміністрація створила нову форму тільки для нинішніх студентів закладу.
«Я знаю людей, які точно писали, що було насилля, але справа нікуди далі не йде. Звичайно, я пішла спілкуватися. Я записалася до деканату на прийом. Вони всі злякалися, кажуть, зараз ми відпустимо студентку і Вас приймемо. Я сіла чекати. По мене прийшов охоронець, але я не вийшла»,
— розповідає Олександра.
Мироненко каже, що спокійно реагує на те, що студенти, які навчаються в майстерні зараз, або замовчують, або підтримують своїх викладачів. Вона вважає, що не потрібно звинувачувати студентів, адже корінь проблеми не в них.
«Я не хочу, щоб на них сипався зараз хейт. Зрозумійте, хто ще більше травмований: ті, хто заговорили, чи ті, хто мовчать», — каже Олександра.
У коментарях під дописами дівчини дехто пише, що подібні скандали «не на часі», а студентам треба також працювати на перемогу, а не розбиратися з колишніми викладачами.
«Я на це не реагую. Я зараз працюю для всіх. Мій тато військовий, він зараз знаходиться на бойових позиціях. Недавно я відкрила й закрила за допомогою багатьох людей збір для його роти на 300 000 гривень на авто. А разом з підтримкою мами я хочу домогтися відсторонення цих людей від викладання», — ділиться акторка.
Після зізнань Олександрі телефонувала Валерія Демченко. Валерія відкидає всі звинувачення та каже, що вона не пам’ятає інцидентів, про які кажуть її колишні студентки.
