Їх вбила Росія: українські таланти, які загинули через наступ Росії

Агенція медійного розвитку «АБО» з початком повномасштабного вторгнення створила «Меморіал: вбиті росією». Меморіал пам'яті зберігає імена цивільних та військових, які загинули внаслідок війни Росії проти України. 

«Свідомі» у співпраці з «Меморіал: вбиті росією» розповідають про талановитих людей, яких вбила Росія

26-річна скрипалька Катерина Кодинцева загинула 10 жовтня в Слов’янську на Донеччині — росіяни обстріляли будинок, в якому вона жила. Загинули також чоловік Катерини Олексій та свекруха Олена. 12-річного брата викинуло з домівки вибуховою хвилею, він дістав поранення, але вижив.

Катерина мала музичну освіту. Її знали багато жителів Слов’янська, адже часто грала на вулицях міста. 

«Коли бачила, як вона грала, я не могла пройти повз. Вона мене просто заворожувала. Завжди довго стояла і слухала. Бачила, що їй це подобається. Але на контакт Катя ніколи не йшла. Вона грала, але думками була десь далеко. Як важко прийняти, що цієї дівчинки більше немає», — написала мешканка міста.

Коли Катерині було 19 років, вона переїхала до Слов’янська й опікувалась своїм молодшим братом. Їх батьки загинули. 

У 12-річного брата Катерини більше не залишилось рідних.

46-річний Юрій Керпатенко був диригентом, аранжувальником і баяністом. Він жив у Херсоні, любив місто і не хотів покидати його, коли туди прийшли російські військові. Чоловік проявляв свою громадянську позицію і не йшов на співпрацю з росіянами. Йому погрожували, а невдовзі вбили.  

У музичних колах розповідають, що росіяни готували до 1 жовтня у Херсоні концерт. Планували залучити до нього камерний оркестр, головним диригентом якого був Юрій. Проте він відмовився від співпраці.

З вересня Юрій перестав виходити на зв’язок зі знайомими та друзями. 13 жовтня журналістка родом з Херсонщини Олена Ваніна написала: «Стало відомо, що диригента Херсонської філармонії розстріляли окупанти… Прийшли до нього додому і прямо там розстріляли».

Юрій Керпатенко почав займатися музикою в 7 років. Із відзнакою закінчив музичну школу за класом баяна. Виступав головним диригентом камерного оркестру «Гілея». З 2000 року працював у Херсонській обласній філармонії. У 2004 році став головним диригентом Херсонського музично-драматичного театру імені Миколи Куліша. 

38-річного художника Сергія Захлюпаного російські військові вбили у Гостомелі. Зв’язок із ним родина втратила 4 березня. 21 березня рідні дізнались, що чоловік загинув.

«21 березня — найгірший день у моєму житті. Нам подзвонили і повідомили страшну новину, що Сергія розстріляли окупанти. Знайшли його біля гаражів, зібралися знайомі та сусіди, які впізнали», — написала Наталія Захлюпана, мама Сергія.

Пізніше стало відомо, що перед тим, як вбити, російські військові катували Сергія, у нього вистрілили п’ять разів. Мама загиблого написала, що це були «кулі, які пробивають залізо». 

Сергій був художником, виставляв свої роботи, зокрема на Андріївському узвозі в Києві. Вищу освіту здобув у Київському національному університеті будівництва та архітектури. 

34-річний Андрій Андрешков загинув 1 березня 2022 року в селі Горенка на Київщині. Його тіло із численними побоями знайшли біля озера Блакитне, неподалік Гостомеля. У висновку судмедексперти зазначили, що Андрій загинув від «ушкоджень внаслідок воєнних дій».

Андрій родом із Херсона. Останні чотири роки жив у селі Горенка. Був реквізитором у кіновиробництві. Останні фільми, над якими працював, — «Мати Апостолів», «Снайпер. Білий ворон», «Кава з кардамоном». Також знявся у кількох епізодах фільмів та серіалів.

«Я добре пам'ятаю наше знайомство — знімальна група приїхала на територію заповідника, де я працювала в кав'ярні. Андрій зайшов випити кави і закохався з першого погляду. Згодом ми одружилися. Наші мрії були однакові. Добудувати дім для сина, подорожувати, мріяв про доньку», — розповідає дружина Юлія Ковальова.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Андрій планував записатися в тероборону. 1 березня він та сусід пішли в бік озера, аби оглянути територію. Через 15 хвилин сусід повернувся. А Андрій — вже ні. Того дня Юля з маленьким сином виїхала з Горенки до Києва, адже селом ширились чутки, що його штурмуватимуть. Ввечері 1 березня їй зателефонували з тероборони і повідомили, що знайшли тіло чоловіка в синцях та побоях. 

«Чоловік нас із сином так сильно любив, що готовий був померти за нас. Він так і сказав моїй тітці на четвертий день війни, коли ми ховалися з сином у підвалі, а він стояв на вулиці й дивився куди летять літаки і скидають бомби. Але ніхто не очікував, що ці слова будуть пророчими», — сказала Ковальова.