Викрадення культурної спадщини. Як повертати награбовані Росією скарби?

9 червня Суд в Нідерландах постановив повернути «скіфське золото» кримських музеїв на підконтрольну Україні територію. Його вивезли на виставку в Амстердам ще до російської окупації Криму в 2014. Україна вимагала повернути колекцію в Київ, а росіяни оскаржували рішення та вимагали повернення артефактів на півострів. Судові процеси тривали дев’ять років. 

Ця справа не про пряме викрадення спадщини, а про довгу боротьбу за її законне повернення. Однак з окупацією частин півдня та сходу України, росіяни вивезли чимало української культурної спадщини. Що робити, якщо пам’ятки культури потрапляють до окупаційної влади? 

5 червня в межах 20-го Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA пройшла дискусія в межах RIGHTS NOW! & «Архів війни» — «Вкрадені скарби: як повернути награбовану Росією культурну спадщину України?». 

Про те, яка ситуація з українською культурною спадщиною, які є механізми її повернення та як ними управляти, читайте у матеріалі.

Російська імперія, радянська влада та нацистська Німеччина викрадали українські культурні надбання і протягом минулого століття. Українська культура переживала кілька десятків років репресій над творцями та їхніми напрацюваннями. Це було частиною колоніальної політики СРСР ХХ століття.«Ми маємо наслідки не лише війни, яка почалася в 2014 році. Жертви та втрати, які понесла українська культура в ХХ столітті не виміряні та неусвідомлені до кінця. Маємо наслідки, які накопичувалися щонайменше протягом останніх десятків років, а в ширшій перспективі — попередні століття», — каже заступниця Міністра культури та інформаційної політики України Катерина Чуєва. 

У 1929-1930 роках радянська влада проводила кампанію з продажу музейних цінностей за кордон. Тоді з Музею Ханенків вилучили декілька найбільш вартісних творів європейського та азійського мистецтва. Так унікальний ханенківський бронзовий водолій, створений в Ірані 1206 року, опинився в фондах Державного Ермітажу (Музей мистецтв в Санкт-Пєтєрбурзі в Росії — ред.). 

За часів Другої світової війни працівники музею евакуювали музейні твори Ханенків до російської Уфи. Ту частину, що залишилася в Києві, пограбували нацисти, відступаючи у 1943 році. Наразі музей веде роботу з пошуку втраченої частини колекції. 

У 2013 році на одному з аукціонів в Амстердамі вдалося знайти роботу, яка належала до вивезеної німцями колекції. Картина «Аркадський пейзаж» Корнеліса ван Пуленбурґа вже повернули в Музеї Ханенків. 

— говорить заступниця директора з наукової роботи Музею Ханенків Олена Живкова.

У збереженні української культурної спадщини є декілька руйнівних факторів: війна, специфіка розуміння ролі спадщини (відсутність додаткових видатків, виплат та уваги уряду до культурних об’єктів — ред.) та відновлення. Наразі, за словами Катерини Чуєвої, не розроблені елементи інтегрованої програми відбудови втрачених культурних надбань. 

За час тимчасової окупації Криму з 2014 року Росія внесла у свої державні реєстри понад 150 тисяч культурних матеріальних цінностей кримських татар, повідомила ексдиректорка Бахчисарайського історико-культурного заповідника, експертка «Кримського інституту стратегічних досліджень» Ельміра Аблялімова. Близько восьми тисяч об'єктів нерухомої спадщини півострова додали в державні реєстри Російської Федерації.  Росіяни також проводять археологічні дослідження на тимчасово окупованих територіях. Про об’єкти, які знайшли на півострові після російської окупації, Україні невідомо, тому довести викрадення розкопок буде ще важче. 

Іншим викликом є деконструювання культурної спадщини та зміна першочергової ідентичності, що вже не підлягатиме відновленню. Як приклад — Ханський палац в Бахчисараї.  Після депортації кримських татар 1944 року та до розпаду СРСР його використовували як музей і антитатарський пропагандистський центр. 

Після тимчасово окупації півострова у 2014 росіяни руйнують палац під виглядом «реставрації». Уже знищили Золотий кабінет Крим-Герай Хана та повністю розібрали дах палацу і вітражі.

— пояснював лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв. 

Ханський палац — єдиний вцілілий зразок кримськотатарської палацової архітектури після депортації кримських татар 1944 року та правління радянської влади. «Ми свідки втрати єдиного збереженого (з часів депортації — ред.) об'єкту, який є доказом існування кримських татар на території Криму», — каже  Ельміра Аблялімова. 

Для повернення культурної спадщини, яку викрали за часів Другої та Першої світових війн, Україна використовувала паперову документацію, де був опис всіх експонатів. 

Олена Живкова наголошує на важливості ведення документації всього інвентарю в музеях. За її словами, це обов’язок культурних інституцій. Для документування важливі також згадки участі предметів, які викрадені, у виставках та показах.

— каже Живкова. 

За словами працівниці музею Ханенків, це відповідальність кожного музею, оскільки держава через великі масштаби та обмеженість ресурсу не може за короткі терміни створити базу і зберігати всі дані.

На тимчасово окупованих територіях, де не велися обліки, може бути інший механізм — шукати та ідентифікувати предмети через російські медіа, які розповідають про викрадення. 

Документування стосується не лише об’єктів з тимчасово окупованих територій. Важливо фіксувати пам’ятки по всій Україні, адже воєнні дії теж знищують скарби. 

— говорить Чуєва. 

Наразі держава розробляє створення механізму обліку. 

— пояснює заступниця Міністра культури та інформаційної політики України. 

Аблялімова зазначає, що Україна має вибудовувати рішення повернення награбованої культури з національних інтересів. 

— пояснює Ельміра Аблялімова. 

Україна має фіксувати не лише те, що викрали, але і те, що знищили. Важливо передбачати систему реституції та того, що ми можемо взяти як компенсацію за втрати. 

— каже експертка «Кримського інституту стратегічних досліджень».

У серпні 1990 року іракська армія вторглася в Кувейт. Під час військового конфлікту Ірак вивіз з окупованого Кувейту деякі культурні пам’ятки. Пізніше уряд Кувейту написав заяви та підготував переліки вивезених Іраком культурних цінностей. Після засідання і резолюції Ради безпеки ООН Ірак повернув близько 25 тисяч предметів до жовтня 1991 року. 

У 1991 році Ірак також оголосив про втрату великої кількості культурних цінностей внаслідок інтервенції США (втручання країни у справи іншої — ред.) та заворушень серед цивільного населення. Країна передала ЮНЕСКО чотири томи із переліками втрачених культурних цінностей. Проте цінності не повернули через брак доказів: не було фотографій та опису викрадених предметів. Тоді ЮНЕСКО ще раз наголосило на необхідності детальної документації та фотофіксації культурних цінностей, щоб викрадені та переміщені предмети можна було повернути. 

Також є приклад Туреччини, коли в 1906 році уряд ухвалив рішення, що все знайдене в Туреччині під час археологічних досліджень є державною власністю країни. Тоді уряд зробив заяву до всіх країн з проханням повернути все, що було знайдено на території країни з 1906-го року. Аблялімова пояснює, що це приклад відповідального ставлення держави до її культурних надбань, які потрібно відстоювати. 

— каже Ельміра Аблялімова.