«Росія чинить культурний геноцид»: як росіяни знищують культуру та мову киримли

«Росія чинить культурний геноцид»: як росіяни знищують культуру та мову киримли

У ніч із 26 на 27 лютого 2014 року російські військові захопили Верховну Раду та Раду Міністрів Криму. Відтоді півострів перебуває під російською окупацією. 

Росіяни активно викорінюють там культуру та мову, знищуючи кримськотатарську ідентичність. Це відбувалося і до вторгнення у 2014 — це відбувається щодня вже дев’ять років. 

Культурних пам’яток кримськотатарського народу в Криму після завоювання півострова Росією в 1793 й особливо після депортації 1944 залишилося мало. Наразі окупаційна влада намагається знищити й ці залишки,

  — каже лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.   

Про те, як росіяни знищують культурні пам’ятки кримських татар, але киримли продовжують оберігати та відроджувати власну ідентичність попри всі виклики — у матеріалі.  

Послухати матеріал:

Знищення пам’яток

За час тимчасової окупації Криму з 2014 року Росія внесла у свої державні реєстри понад 150 тисяч культурних матеріальних цінностей кримських татар, повідомила ексдиректорка Бахчисарайського історико-культурного заповідника, експертка «Кримського інституту стратегічних досліджень» Ельміра Аблялімова. 

Близько восьми тисяч об'єктів нерухомої спадщини півострова додали в державні реєстри Росії. Окрім цього, росіяни проводять археологічні дослідження на тимчасово окупованих територіях. Про об’єкти, які знайшли на півострові після окупації, Україні невідомо, тому довести викрадення розкопок буде ще важче. 

Росіяни вже майже знищили давнє передмістя Херсонеса Таврійського — античного і візантійського міста-держави, заснованого у V столітті до нашої ери та включеного до світової спадщини ЮНЕСКО.

Росіяни провели там «розкопки»: спочатку загнали екскаватори, а роботи проводять так, щоб частину інформації про минуле Херсонеса втратити. Це знищення першочергового вигляду Херсонеса, його ідентичності, фізичних доказів існування античного міста. 

Військові частини, які розташовувалися на території передмістя Херсонеса, Росія передала фонду «Нова історія». Це фонд Російської православної церкви, який очолює митрополит Тихон, так званий «духівник Путіна»,

  — зазначила старша наукова співробітниця Інституту археології НАН України Евеліна Кравченко «Укрінформу».  

Знищуючи справжню історію Херсонеса, росіяни нав'язують наратив, що це «колиска російського православ’я». Зокрема, першокласникам у школах тимчасово окупованого Севастополя розповідають, що «російський князь Владімір (Володимир Святославич був київським князем — ред.) похрестив у Херсонесі Росію» (Володимир поширив християнство на території Київської Русі, похрестивши Русь у 988 на річці Почайна в Києві — ред.). 

Також росіяни «реконструюють» і змінюють першочерговий вигляд пам’яток. Приклад — Ханський палац у Бахчисараї. Після депортації кримських татар 1944 року та до розпаду СРСР його використовували як музей і антитатарський пропагандистський центр. 

Після тимчасової окупації півострова у 2014 росіяни знищили Золотий кабінет Крим-Герай Хана й повністю розібрали дах палацу і вітражі.

«Ми свідки втрати єдиного збереженого (Ханський палац — єдиний вцілілий зразок кримськотатарської палацової архітектури після депортації 1944 — ред.) об'єкту, який є доказом існування кримських татар на території Криму», — каже Ельміра Аблялімова. 

«Росія знищує все, що повʼязане з корінним народом півострова. Щороку проводять археологічні дослідження в Криму, і Україна не може контролювати, як вони використовують викопані памʼятки. Росія чинить культурний геноцид — вивозить історичні архіви», — говорив заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим Денис Чистіков. 

Ув’язнені митці

17 квітня 1938 року радянська влада розстріляла найвизначніших представників кримськотатарського народу — письменників, істориків, громадських діячів, художників, викладачів.

Серед них художник, науковець і засновник Бахчисарайського палацу-музею Усеїн Бонадинський. У 1937 році його заарештували в Сакартвело за звинуваченням у націоналізмі та засудили до розстрілу. 

Під репресії потрапив і дослідник кримськотатарської культури Осман Акчокракли. Він хотів займатися наукою — вивчати пам'ятники кримськотатарської старовини, історію і культуру свого народу. Улітку 1934 року його звільнили з Кримського педагогічного інституту за звинуваченням у націоналізмі. 

У квітні 1937 року Акчокракли арештували в Сакартвело та звинуватили у контрреволюційній пропаганді й шпигунстві. Осману присудили найвищу міру покарання в СРСР — розстріл. 

Поет Абдулла Лятіф-заде був активним учасником кампанії з переведення кримськотатарської мови з арабської на латинську графіку. Проте 21 березня 1937 року радянська влада звільнила його за «затятий націоналізм», а 19 квітня заарештувала. Згодом його стратили. 

Окрім відомих особистостей, більшовики розстріляли тисячі інших, менш відомих діячів кримськотатарського руху. 

Історія повторюється. 

16 травня 2022 року кримськотатарський художник Богдан Зіза облив синьо-жовтою фарбою та нібито намагався підпалити двері окупаційної «адміністрації» Євпаторії — так він протестував проти війни. 

Наступного дня хлопця затримали. Йому інкримінувати чотири статті — «здійснений терористичний акт», «загроза здійснення теракту», «заклик до тероризму» та «вандалізм із політичних мотивів». 6 червня 2022 року російський суд призначив йому 15 років ув’язнення.

10 червня Зіза розпочав голодування. Так бранець хотів домогтися позбавлення його незаконно виданого громадянства РФ. Через 17 днів припинив голодувати: «Слабкість бере своє, найбільше відчувається в руках і ногах. У голові паморочиться від будь-якого руху. З ліжка майже не встаю», — писав він. З кінця червня родичі не мають зв’язку з хлопцем. 

Це лише один приклад із 25 тисяч бранців Кремля, яких незаконно утримує Росія. 

Мова — на межі зникнення

У 1944 радянська влада влаштувала депортацію кримських татар, яка чи не найбільше вплинула на розвиток кримськотатарської мови — людей відірвали від природного середовища та змусили послуговуватись мовою місць депортацій: Узбекистану, Сибіру (Росія) та Казахстану. 

«Метою депортації та геноциду 1944 року було не лише фізичне приниження кримських татар, а й знищення всієї культурної спадщини. Перейменували та русифікували назви міст, сіл і вулиць. Спалювали всі книги кримськотатарською мовою», — згадує лідер кримськотатарського руху Мустафа Джемілєв. 

За його словами, кримські татари докладали великих зусиль, аби відкрити школи, заснувати медіа, театр чи спілки письменників рідною мовою після повернення на півострів 1985-1990 роках. 

За даними за 2022 рік, кількість носіїв кримськотатарської мови на території України становить 20-25% кримськотатарського етносу, або 70-90 тисяч людей — тоді як проживає понад 350 тисяч кримських татар. 

Згідно з класифікацією ЮНЕСКО, кримськотатарська мова перебуває під загрозою зникнення. Серед причин виокремлюють дві — депортація 1944 та російська окупація 2014. 

Після тимчасової окупації Криму мову якщо і викладають в школах півострова, то ставлять факультативом, оскільки не вбачають важливості. Жодна з кримськотатарських шкіл, яку відкрили до окупації, зараз не функціонує. 

Наскільки я знаю, в Криму досі зберігаються школи з кримськотатарською мовою викладання, але кількість випускників — це кілька десятків щорічно. За межами школи дитині немає де послуговуватись мовою, крім дому,

  — каже представниця Національного корпусу кримськотатарської мови Гульнара Муратова.   

Відродження мови та культури киримли

Зберігати та відновлювати кримськотатарську потрібно на території України, вважає лідер кримськотатарського руху Мустафа Джемілєв. 

Найбільш правильне рішення — це самовизначення кримськотатарського народу в складі України. Ми добиваємося умов, які дадуть змогу повернути, відродити та зберегти кримськотатарську культуру в межах України,

  — говорить Джемілєв.   

23 лютого 2022 року Кабінет Міністрів прийняв Стратегію розвитку кримськотатарської мови на 2022-2032 роки. Однією з основних проблем є недостатня кількість науково-навчальних матеріалів і консолідованої бази для її вивчення. Тому Міністерство реінтеграції ініціювало проєкт Національного корпусу кримськотатарської мови

Корпус — це електронна база даних, куди внесли тексти кримськотатарською різних жанрів та історичних періодів. Тут можна знайти слова в контексті, дізнатися, коли й у який період їх вживали, ознайомитися із неологізмами. 

Також в Україні планують запустити кримськотатарське видавництво  — «Kitap Qalesi». Наразі команда працює над першою книжкою — двомовна збірка кримськотатарського фольклору кримськотатарською (латиницею) та українською мовами. 

Пріоритетами Kitap Qalesi є кримськотатарська класика та розвиток сучасних авторів/ок представників/ць корінних народів України.

«Наша мета — розвиток кримськотатарської мови за допомогою літератури. Для цього плануємо: транслітерувати класичну кримськотатарську літературу на латиницю, робити переклади українською мовою, в майбутньому розвивати та видавати сучасних кримськотатарських авторів і авторок», — йдеться на сторінці видавництва. 

Вивчення кримськотатарської мови стає дедалі популярнішим. Про це свідчить і курс з вивчення кримськотатарської мови від Українського католицького університету. Набір закрили за тиждень після анонсу — доєдналися навіть українці, які проживають в США, Нідерландах, Німеччині, Латвії, Литві та Лівані. 

Попри російські намагання асимілювати киримли на півострові чинять спротив, а на підконтрольній Україні території намагаються зберегти культуру та мову киримли. 

Роками й століттями ми боремося з імперською Росією за свою пам'ять, землю, культуру, мову, гідність та свободу. Сьогодні боремося за право жити в демократичному суспільстві, будувати своє майбутнє і розвиватися як народ на своїй батьківщині. Я завжди кажу, що навіть після найлютішої бурі завжди з’являється сонце над нашим Демерджі (гірський масив в Алуштинському регіоні Криму — ред.). І так буде цього разу,

  — каже кримськотатарський журналіст, правозахисник Алім Алієв.