Звідки беруть і на що витрачають гроші політичні партії?

У 2020 році народні депутати призупинили подання фінансових звітів партій через ковідні обмеження. Звітування залишалось на паузі й коли почалась повномасштабна війна. У цей час партії продовжували отримувати кошти з держбюджету. 

Верховна Рада відновила звітування минулого року. Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) вже отримало понад 22 тисячі звітів за 2020-2023 роки та перший квартал 2024.

У матеріалі ми разом із рухом «ЧЕСНО» показуємо, хто фінансує політичні партії та на що вони витрачають кошти.

Послухати матеріал:

Україна розпочала реформу партійного фінансування у 2015 році, зокрема, аби зменшити вплив олігархів. Тоді законом запровадили державне фінансування політпартій, які на останніх виборах пройшли у Верховну Раду — тобто набрали не менше 5% голосів. Від 2020 року державні кошти виділяють для «Слуги народу», «Батьківщини», «Європейської Солідарності», «Голосу», і до повномасштабної війни — для ОПЗЖ (зараз партія заборонена).

Обсяги фінансування розраховуються за формулою: 1% мінімальної заробітної плати за попередній рік (6700 гривень), помножений на загальну кількість виборців (14.7 млн людей у 2019 році). 

90% цієї суми пропорційно розподіляють між партіями за результатами виборів, інші 10% — між тими, хто дотримався гендерного розподілу (не менше ⅔ представників однієї статі в парламенті), зараз це тільки «Європейська Солідарність» і «Голос».

Навіть коли партії не подавали звіти у 2020-2023 роках, вони продовжували отримувати державне фінансування. У бюджеті на 2024 рік закладено 840.5 млн гривень на фінансування статутної діяльності парламентських партій. 

Уперше не передбачено коштів для ОПЗЖ, бо партія заборонена від червня 2022 року. Більшість депутатів ОПЗЖ не позбавлені мандатів і залишаються в Раді у складі новостворених груп «Платформа за життя та мир», «Відновлення України» або поза фракціями. 

Натомість НАЗК поновило фінансування для партії «Голос» — від 2021 року партія не отримувала коштів з бюджету через виявлені порушення у звіті за 2020 рік.

        2. Внески від фізичних і юридичних осіб

Фінансувати партії можуть тільки громадяни України, а суми пожертв обмежені законом, аби уникнути надмірного впливу. Але, ймовірно, спроби обійти обмеження все одно є. Наприклад, рік тому НАЗК встановило, що пʼятеро фізичних осіб переказали на рахунок партії ОПЗЖ понад 3.5 млн гривень. Але доходи цих осіб не відповідають сумам їхніх внесків. 

«Ці обставини можуть свідчити про те, що кошти на підтримку ОПЗЖ вносились анонімними особами із залученням інших фізичних осіб і використанням їхніх особистих персональних даних. А отже, свідчать про ознаки вчинення кримінального проступку», — повідомили в НАЗК.

Схожа ситуація була зі «Слугою народу». На рахунки партії надійшло майже 2.9 млн гривень від осіб, чиї доходи не дозволяють робити такі внески. Також партійний осередок на Київщині перед місцевими виборами на мільйони гривень профінансували донори з міста Нетішин Хмельницької області. Усі вони виявилися повʼязаними з колишнім депутатом Київради Володимиром Старовойтом.

Рух «ЧЕСНО» також фіксував випадки, коли для внесення коштів на рахунки «Батьківщини» використовували персональні дані українців без їхнього відома. 

Ще однією з проблем було пряме та приховане фінансування партій громадськими організаціями. Впродовж 2016-2019 років неприбуткові громадські організації тільки офіційно профінансували партії на 25.6 мільйона гривень. 

ГО як неприбуткові організації функціонують здебільшого завдяки внескам юридичних і фізичних осіб. За фактом це означає, що ГО є узаконеним посередником у фінансуванні партій.

Також громадські організації часто виступають спонсорами рекламних кампаній на користь партій. Так, наприклад, у центрі Києва навпроти ЦУМу фіксували рекламу партії «Антикорупційний фронт». Проте за словами її засновника, це була кампанія однойменної ГО. Вона ж витратила за три місяці декілька тисяч доларів на просування дописів із підтримкою АКФ у Facebook.

Звіти політичних партій є публічно доступними на ресурсі НАЗК POLITDATA. «ЧЕСНО» розробили свій інструмент для зручного аналізу політичних фінансів «Золото партій».

Станом на 20 травня, 180 партій не подали до НАЗК своїх фінансових звітів за перший квартал 2024 року. До цього списку входять і зареєстровані партії колаборантів або підсанкційних осіб, наприклад, «Партія Шарія», або «Блок Володимира Сальдо», чи партія «Опозиційний блок», діяльність якої призупинила РНБО. Майже 200 партій не виконали вимогу закону щодо звітування до НАЗК за 2020-2023 роки. 

Що цікаво, заборонена «Партія регіонів» подала фінансові звіти за останні 3 роки. Водночас ОПЗЖ, яка отримували гроші з державного бюджету, цього не зробила.

Найбільше партії витрачають на підтримку адміністративної діяльності: заробітні плати, гонорари, оренда офісів чи банківські послуги. У «Європейській Солідарності», яка минулого року отримала понад 137 млн гривень держфінансування, найбільшою статтею витрат регіональних осередків є сплата податків та адмінзборів.

Ще однією статтею витрат є реклама. Наприклад, «Слуга народу» у 2023 році витратила на рекламу тільки у Криворізькому окрузі понад 700 тис. гривень. «Батьківщина» найбільше витрачає на рекламу на Вінниччині — понад 870 тис. у 2023 році.

Уже заборонена проросійська партія ОПЗЖ витратила понад 140 млн гривень із держбюджету України за 2021-2022 роки. Востаннє партія отримала 33 млн гривень за місяць до початку повномасштабного вторгнення. За першу половину 2021 року ОПЗЖ витратила понад 11 млн гривень на рекламу та пропагандистську діяльність.

В умовах воєнного стану НАЗК дозволило партіям витрачати гроші з державного фінансування на допомогу армії та забезпечення оборони України. Наприклад, «Слуга народу» перенаправила 130 млн грн на виробництво комплексів «Стугна-П». Але потім це стало приводом для піар-кампанії партії.

«Слуга народу» також витратила понад 200 мільйонів гривень державного фінансування на контракт із компанією «Профмаркет Сервіс» з 2020 року. Щоправда, зареєстрували компанію за місяць до укладення договору з партією, а ліквідували одразу після його закінчення.

Ще декілька мільйонів гривень партія витратила на послуги «Інституту когнітивного моделювання». Тоді Спартак Суббота проводив психологічні тренінги для партійців. Сама компанія була тісно пов'язана із забороненою ОПЗЖ та колишніми «регіоналами», зокрема з депутатом-забудовником Вадимом Столаром, а також фейковою соціологією.

А от партія «Європейська солідарність» велику частину свого державного фінансування надала як поворотну фінансову допомогу ГО «Солідарна справа громад». Разом із Фондом Петра Порошенка вони провели рекламну кампанію та розмістили білборди по всій країні. Ще одна кампанія партії була присвячена вимозі перейменувати один із проспектів Києва. Проте ініціативу розкритикувала громадськість, а реклама не дала очікуваного ефекту.

У Верховній Раді зареєстровано декілька законопроєктів із пропозицією припинити фінансування партій на час воєнного стану. Водночас таке рішення може не лише позбавити деякі партії більшої частини бюджету, а й значно ускладнить відновлення держфінансування після закінчення війни.

Політичні партії мають можливість добровільно відмовитись від усіх або частини бюджетних коштів. По-перше, це рішення не створює законодавчого прецеденту обмеження обсягів державного фінансування. По-друге, суспільство позитивно сприйме такий крок. По-третє, таким чином вдасться уникнути «партійної благодійності», коли партії на свій розсуд передають кошти на окремі оборонні потреби, хоча такі видатки мають здійснюватися через держбюджет.