Війна за демократію і демократія у війні

Почався третій рік повномасштабного російського вторгнення. Через місяць в Україні мали би відбутися президентські вибори, а новий парламент вже мав освоюватись після обрання у жовтні. Натомість дослідники рівня демократичності зауважують, що Володимир Зеленський дедалі більше концентрує владу у своїх руках.

У 2022 році Україна чітко показала, що продовжує реформи й дивиться в західному напрямку. Державна політика чітка: війна з Росією — питання не тільки виживання, а й глобальних цінностей, і Україна тут на боці демократії. Всередині країни воєнний стан досі встановлює обмеження для громадян, але як балансувати їх із безпековими заходами, і чи є взагалі алгоритми, як діяти.

Цей матеріал опублікований у рамках спецпроєкту «Війна триває: історія десятилітнього спротиву».

Прослухати матеріал

Перша стаття головного закону України — Конституції — каже: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава».

У 1991 році абсолютна більшість українців проголосувала на референдумі за шлях незалежності. Але президентом обрали комуніста Леоніда Кравчука, який був головою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки. Країна повільно відходила від радянського устрою, ставала самостійнішою та сміливіше дивилась на Захід.

Часи пізнього Леоніда Кучми запамʼяталися зрощенням олігархів та вбивством журналіста й засновника «Української правди» Ґеорґія Ґонґадзе. Пізніше зʼявилися плівки із записами, з яких чутно, що замовником вбивства міг бути Леонід Кучма. У 2013 році суд вирішив, що ці записи не можуть бути доказами у справі — Кучма не поніс жодної відповідальності.

Нинішній голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова, історик за освітою, Ярослав Юрчишин у розмові зі Свідомими називає цей період одним із найскладніших за часи незалежності в контексті роботи медіа. Більше жоден президент в Україні не обирався двічі.  

Помаранчева революція 2004 року вже чітко показала настрої суспільства — чесні вибори й демократичний устрій. За президентства більш західно-орієнтованого Віктора Ющенка Україна увійшла до топ-50 держав з індексом демократії 6.94 з 10. Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко розповідав, що найвищий показник свободи слова — 67% — був у 2009 році, в останній рік Ющенка.

Показники впали вже у 2010, коли проросійський Віктор Янукович таки обрався президентом. Україна конституційно повернулась до президентсько-парламентської форми правління. 

The Economist Intelligence Unit, який вимірює показники демократії у світі, описує цей період як відкат демократичних досягнень і збереження корупції в олігархічно-клановій системі, що контролювала політиків та медіа. «Україна мала багато формальних інститутів і рис демократії, але під фасадом було мало змісту», — йдеться у звіті організації.

Євромайдан і Революція гідності 2013-2014 років були прямим меседжем народу, що в Україні не спрацює авторитаризм та ухвалення рішень, які суперечать суспільним настроям. 

Американська науковиця Емілі Ченнел-Джастіс, директорка програми Temerty Contemporary Ukraine в Українському науковому інституті Гарвардського університету, написала книгу про політичний активізм та самоорганізацію на Майдані. 

Вона зауважує, що процес переходу України від пострадянської країни до тієї, яка, на відміну від Росії та Білорусі, намагається будувати демократію, відбувався поступово і щоразу більше утверджувався.

«Я би описала це як хвилі, які завжди стають сильнішими. У 2004 та 2007 роках Європейський Союз розширився, щоб включити інші колишні комуністичні чи соціалістичні країни. Це було ключовим моментом, коли Україна почала розглядати євроінтеграцію як реальну можливість. А Євромайдан став кінцевою точкою, де люди показали, що це вже навіть не обговорюється», — каже Емілі Ченнел-Джастіс

Після 2014 року в Україні поступово проводилися реформи з укріплення незалежних інституцій: судова реформа, створення антикорупційних органів, запуск Суспільного мовлення. Пройшла реформа децентралізації. 

Але залишався вплив олігархів, спалахували корупційні скандали. Люди хотіли чогось нового, зміни всієї системи. Цього разу протест був не на майдані, а на виборчих дільницях. У 2019 році 73% українців проголосували за кінопродюсера, актора й коміка без політичного досвіду Володимира Зеленського. Під час інавгурації він розпустив парламент, а на позачергових виборах завів монобільшість у Верховну Раду. 

Член Несторівської групи та член Наглядової ради Суспільного мовлення Євген Глібовицький у колонці для Свідомих писав, що українці виробили унікальний спосіб «приручати» державу й захищатись від тоталітарної спадщини. Після того, як президента обирають, його рейтинг, як у персоналії, може залишатись високим, але в нього забирають інституційну довіру. 

Згідно з опитуваннями Центру Разумкова, у 2021 році понад 70% громадян не довіряли уряду, парламенту, прокуратурі й судовій системі, 61% не довіряв президенту Володимиру Зеленському.

Увесь цей час Україна мала балансувати повагу до свободи слова та протидію російському інформаційному впливу: заборонили російські соціальні мережі і програми на телебаченні, а у 2021 році Рада національної безпеки та оборони України запровадила санкції проти трьох телеканалів проросійського політика Тараса Козака, на яких просували кремлівські наративи.

З такими вихідними даними Україна була, коли Росія відкрито напала в лютому 2022 року. Тоді в Україні законодавчо запровадили воєнний стан, а рівень демократичності, і демократичний лад сильно змінився.

Правовий режим воєнного стану, який діє в Україні з 24 лютого 2022 року, дозволяє обмежувати низку прав і свобод громадян: на недоторканність житла, свободу думки й зібрань. Чоловіки призовного віку не можуть виїхати за кордон без пільг, а вночі у регіонах діє комендантська година, коли бізнес закривається, а люди не можуть пересуватись вулицями. Що ближче до лінії фронту — то раніше вона починається.

Хоча діє заборона на масові збори та акції протесту, під Київською міською адміністрацією щовихідних активісти вимагають виділяти кошти з місцевого бюджету на Збройні Сили України, а в Харкові, за 30 кілометрів від кордону з Росією, у 2023 році пройшла акція в межах «ХарківПрайду». За порядком стежать працівники поліції, які не перешкоджають зібранням. 

Аналітик фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Петро Бурковський у своєму дослідженні української демократії під час війни пише про реорганізацію державного устрою: президент отримав нові повноваження над Кабінетом Міністрів, роль парламенту при цьому послаблена. 

Пленарні засідання Верховної Ради відбуваються раз на кілька тижнів. Про дати й порядок денний не оголошують заздалегідь, а журналісти досі не мають доступу до Ради та «урядового кварталу» в Києві, щоб спілкуватись із політиками. 

Під час пресконференції за підсумками 2023 року Володимир Зеленський сказав, що його команда — це п'ять-шість менеджерів. Якщо їх позбутись,  Україна стане слабшою, буде менше систем ППО і допомоги. Імен цих менеджерів президент не називав.

На місцевому рівні реформа децентралізації опинилася під ризиком через створення військових адміністрацій, де очільниками є не обрані на виборах представники, а ті, кого своїми указами призначає президент. Іноді такі зміни територіального устрою були політично вмотивованими, а військові адміністрації необґрунтовано діють у громадах, віддалених від лінії фронту, наприклад у Гостомелі, який українські військові звільнили ще в квітні 2022 року.

Минулого року Economist Intelligence Unit опублікував свій Індекс демократії під назвою «Фронтова демократія та битва за Україну». Попри воєнний стан, у  2022 році показник України мало змінився (5.42 порівняно з 5.57 у 2021 році).

У звіті за 2023 рік дослідники визнають, що війна завдає шкоди демократичним інститутам: влада більше концентрується в руках Володимира Зеленського. Корупція залишається проблемою. Оцінка України впала до 5.06 бала, а країна опустилася на чотири позиції у світовому рейтингу — з 87-го до 91-го. 

Попри воєнний стан, цензуру не ввели. Українська інформаційна політика мала радше політичний характер: на початку вторгнення з телевізійного етеру вимкнули опозиційні канали з пулу попередника Володимира Зеленського, Петра Порошенка, а інші канали-виробники новинного контенту обʼєднали в цілодобову інформаційну програму «Єдині новини».

В онлайн-медіа залишається плюралізм поглядів і є критика влади. Наприкінці 2022 ухвалили новий закон про медіа, який відповідає вимогам Європейської комісії. У рейтингу «Репортерів без кордонів» (RSF) Україна піднялась зі 106 на 79 місце за рівнем свободи слова у 2022 році.

«На той час нам вдалося знайти баланс між захистом інформації та свободою слова. Переважна більшість злочинів проти журналістів була через країну-агресора», — розповідає Свідомим Ярослав Юрчишин. У 2022 році український Інститут масової інформації зафіксував 567 порушень свободи слова, понад 80% з них вчинила Росія: серед них — вбивства, полон і перешкоджання роботі журналістів.

Юрчишин каже, що Україні навряд чи вдасться зберегти позитивний тренд щодо свободи слова. Він наводить приклади переслідувань і прослуховування журналіста Юрія Ніколова та Bihus.info. Останні стверджують, що їхні телефони близько року прослуховувала Служба безпеки України, співробітники якої потім влаштували відеостеження за редакцією розслідувачів.

Електронну демократію важко назвати ефективною. Громадяни можуть зареєструвати електронну петицію до президента, і якщо вона набере 25 тисяч підписів — глава держави її розгляне. Успішний приклад — петиція з вимогою відкрити реєстр майнових декларацій державних посадовців. Вона за кілька днів набрала понад 83 тисячі підписів, і Зеленський ветував закон, за яким реєстр мав бути закритим для громадськості. Значно більше таких петицій залишаються проігнорованими.

У державному застосунку «Дія» проводяться опитування, але вони стосуються перейменувань вулиць чи вибору представника України на Євробаченні.

Згідно з опитуваннями Центру Разумкова, у травні 2023 року 93% українців висловили прихильність до демократичного типу державного устрою. Київський міжнародний інститут соціології дає цифру 94%.

У жовтні 2023 року 81% українців відповів, що вибори мають відбутися тільки після закінчення війни. Громадські організації опублікували спільну декларацію проти проведення виборів, стверджуючи, що вони розколюють, відволікають і дестабілізують суспільство. Володимир Зеленський теж заявив, що вибори не на часі.

З тривалістю війни наростатиме актуальність питання, як забезпечити легітимність влади й уникнути її централізації в Офісі Президента. Такий ризик зʼявляється, якщо інші демократичні інститути є слабкими. 

Дослідники Королівського інституту міжнародних відносин «Chatham House» пишуть, що ця слабкість проявляється в тому, що українська судова система ніколи не функціонувала добре чи незалежно та є вразливою до корупції. Політичні партії часто були проєктами для підтримки інтересів окремих бізнесменів чи олігархів.