Пропаганда через мультфільми під час війн. Як Disney та інші студії просували політичні ідеї?

Мультфільм — це зображення персонажів у різних настроях, ситуаціях та костюмах. Це про дитяче захоплення та розваги, про щось безтурботне та хороше. Проте чи так це насправді?

Про участь Disney в Другій світовій війні, радянську пропаганду, вплив мультиків на дітей та альтернативи дитячого контенту — читайте в матеріалі.

Прослухати матеріал:

У 1940-х роках, на початку Другої світової війни, студія «Disney» була на межі банкрутства. Тоді ж до компанії звернулися американські служби з проханнями створити пропагандистські фільми проти Японії (1941 року японська армія атакувала базу ВМС США Перл-Гарбор на Гаваях — ред.) та Німеччини (захоплення Гітлером європейських країн під час Другої світової війни — ред.). 

У 1940-х роках засновник студії Уолт Дісней уклав контракт із Військово-морськими силами США, який вимагав, щоб Disney випустила двадцять короткометражних мультфільмів про війну для уряду Сполучених Штатів за 90 тисяч доларів (понад один мільйон доларів станом на 2023 рік — ред.). 

Американці хотіли зобразити Японію, Німеччину та їхніх лідерів маніпулятивними та без моралі. Під час Другої світової приблизно 90% працівників компанії залучили до створення фільмів на військову тематику. 

У фільмі «Перемога за допомогою повітряної сили» одна сцена показала, що вигадана ракетна бомба знищує укріплений загін німецьких підводних човнів. 

В анімаційному фільмі «Навчання для смерті» розповідається про Ганса, хлопчика, який народився та виріс у нацистській Німеччині, його виховання в Гітлерʼюгенд та похід на війну.

У 1942 році американська анімаційна студія «Warner Brothers» транслювала короткометражний мультфільм «Ducktators» («duck» — «качка» і «diktators» — «диктатори»). Головні герої стрічки уособлювали образи Адольфа Гітлера, італійського фашистського диктатора Буніто Муссоліні та японського політика Тодзьо Хідекі. 

В Україні кілька поколінь зростали на радянських мультиках. Існував окремий канал, на якому показували виключно мультики та дитячі казкові фільми — «Дєтский мір». 

«У радянському союзі не було маркування мультика за віковими категоріями. Мультики зазвичай вважався дитячим, але більшість з них не були такими. Вони створювалися для підлітків або навіть для дорослих», — пояснює психологиня Катерина Гольцберг.  

Одна з тем радянської пропаганди — прославляння трудових подвигів. Так, у мультфільмі «Побєдний маршрут» розповідається про впровадження п’ятирічних планів, подвиг Алєксєя Стаханова (засновника руху в промисловості і сільському господарстві, використаний для підвищення норм виробітку на 25–50 % — ред.), а також про різних західних «шкідників», які хочуть завадити «грандіозним планам» Радянського Союзу.

У 1971 в СРСР зняли мультфільм «Пригоди червоних галстуків», де зображено напівкомедійних персонажів, які тремтять від одного малюнку Кремля в шкільному підручнику.

Були й більш похмурі приклади анімації про фашистів — зокрема, «Скрипка піонера». Фашистський танкіст грає на скрипці та хоче, щоб радянський піонер йому підіграв. Хлопчик відмовляється, в результаті його розстрілюють, а також знищують і скрипку.

Повністю мілітаризованим мультфільмом є «Мальчіш-Кібальчіш», про хлопчика з села, який охороняє Червона (радянська) армія. Після того, як всі чинні військові пішли на війну, яку розпочали злобні «буржуази», хлопчик вирішує теж стати військовим. 

Згодом він потрапляє в полон, до злодія «буржуа», який намагається випитати в нього військову таємницю. Її він не видав та загинув. Його поховали, як маленького героя радянської армії. Мультфільм також уособлює початок піонерського руху у Радянському Союзі.  

Окрім відкрито політизованих мультиків, радянська влада поширювала менш відкриту пропаганду. Приклад, «Простоквашино» — мультик про хлопчика дядю Федора, який втік з котом від батьків у село Простоквашино. Головний герой втік через те, що в сімʼї постійно сваряться, звинувачують одне одного і демонструють токсичну модель сімейних відносин. 

У фільмі толерується така поведінка батьків і нормалізується втеча з сім’ї. Дітям показують, що саме ця модель стосунків нормальна, коли батьки знімають із себе відповідальність і не переймаються, що їхній син десь втік.

Радянською альтернативою діснеївського мультфільму є «Вінні Пух», де головний герой Пух — хамовитий персонаж, який любить без запрошення прийти в гості. Головний герой зʼїдає подарунок, який несе другові та гучно з ноги стукає у двері.

Мультик показує, що приходити без запрошення в домівки сусідів і ламати двері — це нормально. Такий наратив просуває схвалення російської окупації територій сусідніх країн. 

У мультфільмі «Незнайко на Місяці» розповідають про те, що є містечко коротунів, де всі працюють як один механізм без багатіїв та грошей. Це описує утопічну модель комуністичного суспільства, яку пропагували в СРСР.

У цьому містечку є Незнайко, який не працює та виступає у казці не зовсім позитивним персонажем. Згодом він відправляється на Місяць, який є спотвореною алюзією на країни заходу, зокрема, США. 

Про це свідчать назви місячних міст — Лос-Кабанос, Лос-Поганос, Лос-Свинос. Натомість міста, звідки прилетів Незнайко, мають протилежні за забарвленням назви — Квіткове місто, Сонячне, Зелене. Головний меседж мультика — захід це зло, а життя в західних країнах — шкідливий для жителів пострадянського простору. 

Станом на березень 2024 року україномовний YouTube-канал «Маша і Ведмідь» має понад 14 мільйонів підписників. Проте що можуть отримати діти з цього мультику? 

У 2018 році The Times випустили матеріал, де назвали мультфільм «Маша і Ведмідь» пропагандою Кремля. Професор Ентоні Гліс з Університету Букінгема, сказав: «Маша злюща і вельми неприємна. В одному з епізодів дівчинка, одягнена в кашкет радянського прикордонника, охороняє морквяну грядку від так званих “загарбників”».

Фінська газета «Helsingin Sanomat» цитувала викладача Школи комунікації Талліннського університету Прійта Хобемагі, який стверджував, що Ведмідь символізує Росію та покликаний замінити негативний образ країни на позитивний у дитячій свідомості. 

Він описав серіал як «красиво подану» частину кампанії впливу, яка була небезпечною для національної безпеки Естонії. Подібні занепокоєння висловили й в Литві. 

«”Маша і ведмідь” — один із тих мультфільмів, де застосовуються елементи пропаганди й розважальний контент. Тут є формування неправильних понять про стосунки між дорослими та дітьми, безвідповідальність, неповага. Формування моральних цінностей — відсутність відповідальності за власні дії чи поведінку, яка може бути не прийнятною, вплив на розвиток та соціальний інтелект, бо містить багато негативних зразків поведінки, що впливає на соціальну адаптацію та емоційний розвиток», — каже психологиня. 

«Три богатирі» — серія мультфільмів про трьох богатирів просякнута ідеями російського імперіалізму. Головні герої — росіяни, хоча родом вони з Київської Русі, Київський князь — цар-батюшка. Символіка у мультфільмі зображує, що Київ історично нібито завжди був частиною Росії та належав Москві.

Тут використані символи російської ідеології: самовари, матрьошки, сушки, а закордонні речі — це начебто зло. Бабу Ягу, яка є одним із головних антагоністів у російському фольклорі, показують як «мрійницю про європейське життя». Вона дивиться на Європу і хоче жити, як там, але «доблесні богатирі» проганяють її з Києва.

«В персонажах діти можуть бачити відображення власних характеристик та рис особистості, що сприяє формуванню власної ідентичності, але при цьому вплив цих ідолів може бути й кардинально протилежним», — зауважує Маргарита Єгоренко. 

У житті дітей мультфільми відіграють одну зі значних ролей, завдяки мультфільмам можна формувати світогляд, соціальні навички, культурне сприйняття, зауважує дитяча психологиня Маргарита Єгоренко. 

Мультфільми формують соціальні навички через відображання складних соціальних ситуацій, де герої стикаються з різними викликами та конфліктами. 

Психологиня радить розділяти мультфільми на корисні та ті, що краще не дивитись. Також дає рекомендації батькам під час вибору фільмів: 

Дитячий американський телеканал «Nickelodeon» завершив перехід на українську. Серед пропозицій: «Губка Боб Квадратні Штани», «Щенячий патруль», «Небезпечний Генрі», «Небезпечний загін», «Нейт Всемогутній», «Касаґрандес» тощо.

Також Національна рада з питань телебачення і радіомовлення зібрала добірку популярних українських YouTube-каналів за рекомендацією Олени Зеленської: