Колоніальні амбіції Росії в Африці: як Україна намагається протистояти експансії?
Росія продовжує традицію імперських і радянських часів та втретє намагається колонізувати африканський континент.
Видобуток цінних ресурсів у Судані, ЦАР, Конго та Зімбабве. Вербування місцевих студентів для війни в Україні. Підтримка військових хунт і державних переворотів. Медійні кампанії щодо дезінформації континенту. Узалежнення країн від свого зерна та створення штучних продовольчих криз. Все це є лише частиною того, що Росія зараз робить в Африці
Натомість Україна проводить військові операції в Африці, надає безоплатне зерно та нарощує свій дипломатичний вплив. Війна за нашу незалежність уже вийшла за межі України — і набагато далі за територію Курської області. Новим полем боротьби є Африка.
Як африканські країни змінюють одних колонізаторів на інших і не помічають цього?
Колоніалізм — це державна практика силового захоплення політичного та економічного контролю над країною. Це роблять задля використання ресурсів колонізованої країни та створення ринку збуту. В такому визначенні Росія є новим колонізатором Африки XXI століття, що заперечує будь-яку свою причетність до колоніалізму.
64 роки тому одразу 17 західноєвропейських колоній в Африці проголосили незалежність одна за одною. Остаточним кінцем європейського колоніалізму став 1990 рік, коли Намібія стала незалежною державою.
Європейський колоніалізм є однією з найболючіших тем для африканського суспільства. Росія та Китай вдало маніпулюють цією «травмою» Африки у своїй міжнародній риториці. Саме антизахідні настрої населення допомагають двом новим «імперіям» закріпитись на континенті. Основними наративами, що використовує Росія в Африці, згідно з даними Центру протидії дезінформації, є «Захід — колонізатор та імперіаліст», а також «Захід спровокував війну з РФ і продовжує її розпалювати».
Росія позиціює себе як альтернативу колишнім метрополіям: Франції, Британії, Португалії, Бельгії та іншим. Росія — «борець за країни третього світу». Країна, яка бореться з несправедливим західним світопорядком. Саме такі наративи просуває РФ в Африці
Росія сьогодні намагається впроваджувати політику, яка не вдалась Російській імперії та СРСР. Ще в 1880-1890-х роках тодішня Російська імперія намагалась відкрити перші колонії в Африці. Зокрема, на території сучасних Джибуті та Ефіопії. В планах Росії було колонізувати усю Ефіопію. Втім, їй це не вдалось. Як зазначає аналітик у справах Африки в аналітичному центрі «ADASTRA» Ілля Нестеренко, «або сама Росія “кидала” колонізаторів, або ті її».
Радянський Союз підтримував прокомуністичні уряди в Алжирі, Єгипті, Сомалі, Ефіопії, Мозамбіку й Анголі. Ну або принаймні створював таку картинку. В 1977-1978 роках СРСР був залучений в Огаденську війну між Ефіопією та Сомалі в той час, як обидві держави були соціалістичними та прокомуністичними. СРСР став на бік Ефіопії. Нестеренко стверджує: «Мабуть, тому що одні соціалістичні країни кращі за інші». Ефіопія змогла перемогти лише завдяки радянській зброї. Ця подія стала кінцем «ідеалістичних» відносин СРСР з Африкою. Стало зрозуміло, що Радянський Союз прагматично обирає з ким «дружити». СРСР затвердив свій колоніальний характер у відносинах з африканським континентом.
Згідно з даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру, Росія була основним експортером озброєнь до Африки (40%). Це грає на руку Росії в контексті прибутків від діяльності та в підживленні нестабільності на континенті. Російська зброя не вимагає дотримання урядами прав людини чи демократичних принципів. Тому вона до вподоби авторитарним лідерам африканських країн.
«30% африканського імпорту зернових також походить із Росії. Після виходу РФ із зернової угоди з Україною, вона заявила, що постачатиме зерно до шести африканських країн безплатно», — повідомляє Reuters. Подібна політика робить цілі країни континенту залежними від волі Кремля.
Росія продовжує напрацьовану радянську практику втручання в африканські країни та підтримки військових переворотів чи громадянських воєн. Як стверджує Vox Ukraine, ця діяльність РФ подається як антиколоніальна. Втім, її справжньою причиною є бажання взяти під контроль критичні ресурси континенту та віддалити африканські суспільства від Заходу. Станом на сьогодні, російські війська та представники терористичної групи «Вагнер» уже присутні в Лівії, Судані, Центральноафриканській Республіці (ЦАР), Малі, Нігері, Буркіна-Фасо, Зімбабве, ДР Конго, Камеруні, Екваторіальній Гвінеї, ПАР та на Мадагаскарі. Чад може стати наступним.
Кремль діє в країнах з обмеженим державним управлінням і підписує угоди про видобуток корисних копалин через підконтрольні їй компанії. PBS News повідомляє, що Європарламент вказує на те, що Росія отримала доступ до золота й алмазів у ЦАР, кобальту в Конго, золота та нафти в Судані, хроміту на Мадагаскарі, платини й алмазів у Зімбабве та урану в Намібії.
Американська некомерційна група «Демократія 21» у своєму аналізі зазначила, що «Вагнер» і Росія заробили близько 2.5 мільярдів доларів лише на торгівлі африканським золотом із моменту вторгнення в Україну.
Неонацисти та донька Путіна: як Росія просуває свій медійний вплив?
Росія відкрила свій пропагандистський шлях в Африку з її північної частини у 2007 році. Тоді був відкритий арабомовний підрозділ «Russia Today», що транслював російські наративи на півночі африканського континенту. Він виник задовго до подібних підрозділів в Іспанії (2009), США (2010), Великій Британії (2011), Німеччині (2014) і Франції (2017).
Соцмережі «Meta» й «X» заблокували основні сторінки «RT» і «Sputnik» під час початку повномасштабного вторгнення РФ. Х відновив заблоковані сторінки, а на Facebook все ще присутні алжирський і єгипетський підрозділи «RT» із 500 тис. і 1 млн підписників відповідно. «Ця авдиторія відносно невелика», — заявляє аналітик Центру демократії та верховенства права Сергій Сирбу. Якщо порівняти її з «Al Jazeera» (28 млн підписників), яка, зокрема, спрямована на Північну Африку, то вплив російських видань видається невеликим. З іншого боку, французьке медіа «Africanews» має 235 тис. підписників, а найбільша алжирська газета «Echorouk» — 2.8 млн. Відповідно, ці регіональні сторінки «RT» вибороли свою нішу серед місцевої аудиторії Північної Африки та можуть впливати на думку населення.
Набагато цікавіше складається ситуація в регіоні Сахель (ред. — саванний регіон в Африці південніше Сахари) та на південь від нього. Росія широко впливає на країни регіону медійно. Для цього вона використовує, до прикладу, медіа «Russosphère» (Російська сфера). Його запустили в лютому 2022 року всього за кілька днів до повномасштабного вторгнення. Пропагандистське медіа швидко стало популярним у Facebook, X, YouTube, Telegram і VK в Африці. Типові дописи «Russosphère» звинувачують Францію в сучасному колоніалізмі, вихваляють Владіміра Путіна та Вагнер і називають українську армію «нацистами» та «сатаністами».
Засновником «Russosphère» є бельгієць Люк Мішель, про що стверджується в розслідуванні BBC. До цього він був політично активним у неофашистських групах у Бельгії, а пізніше став послідовником Жана Тіріарта — колишнього нацистського колабораціоніста. Він уявляв собі «єврорадянську імперію від Владивостока до Дубліна», об'єднану проти Америки. Сам Мішель називає себе сталіністом. Поєднання нацистських і комуністичних поглядів в одній людині залишається загадкою.
За свою карʼєру Мішель працював у Лівії, де підтримував тодішнього лідера країни Муаммара Каддафі. Протягом усього часу він підтримував зв'язки з Росією, співпрацюючи з «Нашими» (ред. — молодіжним політичним рухом, створеним адміністрацією Путіна). Крім того, він був творцем «групи спостереження за виборами». Ця самопроголошена організація оголосила незаконні референдуми 2014 року в Криму, Донецьку і Луганську «вільними та чесними». Також Люк Мішель був пов'язаний із групою «Merci Vagner», яка підтримує роботу російських найманців в Африці.
«Навіть якщо на початку групам допомагали боти, зараз вони є справжнім органічним механізмом впливу з великою кількістю реальних послідовників з усієї Африки», — пише BBC.
Подібні медійні впливи Росія намагається закріпити на офіційному міжурядовому рівні. У 2019 році відбувся перший саміт «Росія-Африка». Під час нього тодішній спеціальний представник РФ у справах Близького Сходу та Африки Міхаіл Богданов заявив, що «RussiaToday» спрямована на «співпрацю з африканськими інформаційними агентствами у питанні розповсюдження контенту “RT” англійською, французькою та арабською мовами».
Уже в липні 2023 року відбувся другий саміт «Росія-Африка», під час якого країни підписали кілька декларацій. Одна з них стосується інформаційної безпеки. Вони передбачають закріплення договірно-правової бази співпраці Росії та африканських країн, розширення інституційних зв’язків, проведення тренінгів для африканських журналістів і студентів-медійників, поглиблення співпраці з Африканським Союзом Телерадіомовлення й обмін кадрами.
Результатом цього саміту вже є загроза для медіабезпеки Африки. Російська агенція «Sputnik» уклала нові партнерства з медіа з Сенегалу, Гамбії, Мавританії, Кенії й Уганди. Ці агентства потенційно можуть стати внутрішніми рупорами для ретрансляції пропаганди РФ про російсько-українську війну в Африці.
У період між двома самітами в Африці зʼявились три нові культурні центри співробітництва «Рускій дом» у Малі, Алжирі та Судані. І це на додачу до восьми, які вже існували на континенті. Про небезпеку цих інституцій «Свідомі» раніше розповідали в матеріалі «Мережа російського впливу у Європі та Північній Америці. Як Росія зрощує терористичні та політичні організації».
Поширенням російських наративів та інтересів вже серед урядових кіл Африки займається донька Путіна — Єкатєріна Тіхонова. «Радіо Свобода» повідомляє, що в листопаді 2023 року посадовців із близько трьох десятків африканських країн запросили до Москви. Там вони мали зустрітися з російськими ІТ-фахівцями й інвесторами, які пропонували цифрові послуги з покращення управління. Проєкт підтримується центром «Іннопрактика», що входить до Фонду національного інтелектуального розвитку. Генеральним директором цієї інституції є донька Путіна.
Наслідки медійної активності РФ в Африці
Africa Center for Strategic Studies — аналітичний центр при Міністерстві оборони США. У квітні 2022 року він виклав велике дослідження під назвою «Мапування дезінформації в Африці». В ньому аналітичний центр проаналізував найбільші дезінформаційні кампанії на континенті в період із 2014 по 2022 рік. У дослідженні Росія «відзначилась» фермами ботів з антифранцузькими публікаціями в Камеруні, ЦАР, ДР Конго та інших франкомовних африканських країнах. Також РФ виправдовує вторгнення в Україну для авдиторії з Нігерії, Гани та ПАР.
Наслідки цих дій Росії в розвинених країнах Африки поки незначні. За результатами опитування, проведеного у Нігерії, Кенії та ПАР, більшість населення цих країн вбачає РФ агресором у російсько-українській війні. Втім, наслідки пропаганди поступово стають більш помітними. В середньому 15% громадян цих країн так і не висловили однозначної позиції щодо теперішньої війни. Такий відсоток може здатись малим, але слід памʼятати, що ці країни не є основними «цілями» РФ.
«Росія — це сім’я для Африки. Ми родина, тому що маємо спільну історію»
— заявив на саміті «Росія-Африка» у 2023 році Ібрагім Траоре, очільник військової хунти Буркіна-Фасо.
Перевороти в Малі у 2020-2021 роках, у Буркіна-Фасо у 2022 та в Нігері у 2023 привели до того, що владу отримали люди, які критично ставляться до Заходу. Усі три країни, зрештою, наказали вивести французькі та інші західні війська. Натомість вони звернулися за військовою підтримкою до Росії.
У 2021 році росіяни активізували свій медійний вплив в інфопросторі Буркіна-Фасо з антифранцузькими наративами. Через Facebook безперешкодно функціонували «медіа» та «громадські організації», які маскувалися під місцеві інституції. До того ж багато згаданих «медіа» в Африці фінансувалися через структури, дотичні до «Вагнера». Вони одночасно публікували антифранцузькі новини та заклики до виводу французьких військ із країни. African Digital Democracy Observation вказує, що протягом 2022 року в Африці також зросла активність проросійських інфлюенсерів зі значним медійним охопленням. Деякі з цих «політичних оглядачів» набирали по 500 тис. переглядів на своїх відео.
Унаслідок цієї кампанії, під час перевороту в країні тисячі людей вийшли на вулиці столиці Уаґадуґу з підтримкою місцевої хунти та російськими прапорами. Протестувальники нападали на французьке посольство та вимагали тісніших зв'язків між Буркіна-Фасо та Москвою.
Після смерті Пригожина та послаблення активності вагнерівців, на африканській медійній сцені зʼявилась нова організація — «Африканська ініціатива». «Вона напряму пов’язана з російськими спецслужбами та перейняла медійні та організаційні структури в Нігері, Малі та Буркіна-Фасо, раніше створені Вагнером», — повідомляє BBC. «Африканська ініціатива» веде новинний сайт із матеріалами російською, англійською, французькою та арабською мовами, а також відеоканал і п'ять Telegram-каналів. Усі вони поширюють фейки про російсько-українську війну й американські біолабораторії в Африці.
«Якщо пропагандистські зусилля Пригожина були спрямовані переважно на Францію, то “Африканська ініціатива” націлена на американців», — каже дослідник Єджей Череп, керівник програми Близького Сходу й Африки Польського інституту міжнародних відносин.
У гіршій ситуації зараз перебуває Чад. У грудні цього року там пройдуть президентські та парламентські вибори. Зараз у країні активно працюють представники російського медіавпливу. Одна з них — Наталі Ямб, про яку раніше писав Центр протидії дезінформації. Вона активно просувала проросійські наративи на Заході, а сьогодні займається цим у Чаді. Одним із наративів для Чаду, поширюваних Ямб, є те, що саме Президент Франції Еммануель Макрон відповідальний за безпекові виклики Чаду. Зазначимо, що на півдні країни зараз точиться військовий конфлікт із місцевими ісламістами.
Іншим прикладом російської «підтримки» в країні є публікації «Фронту змін і згоди Чаду» — партизанської організації, що бореться за зміну режиму в країні. Вони вимагають виводу французьких військ із країни та налагодження зв'язків із Москвою. «Бійці партизанської організації раніше проходили підготовку на військових базах під контролем ПВК “Вагнер” у Лівії», — повідомляє The New York Times. Зважаючи на події в Малі, Нігері та Буркіна-Фасо, можна припустити, що незабаром у Чаді відбудеться військовий переворот, підтримуваний Росією.
«Російські прапори майоріли на протестах у Малі, Буркіна-Фасо, Нігері та Чаді. Це частково пов'язано з проросійськими інформаційними операціями», — резюмує російський медійний вплив Беверлі Очиенг із BBC Monitoring.
ПВК «Вагнер» — інструмент російського впливу в Африці
Вагнерівці діють не лише в згаданих Малі, Буркіна-Фасо чи Нігері.
Перші повідомлення про найманців в Африці з'явилися наприкінці 2017 року. Тоді група терористів вирушила до Судану для надання підтримки тодішньому президенту Омару аль-Баширу в обмін на дозвіл на видобуток золота. Незабаром присутність «Вагнера» поширилася на інші африканські країни.
«Проте, прибувши до Судану, вагнерівці не підтримали Омара аль-Башира, а долучились до організації трьох державних переворотів у 2019, 2021 та 2023 роках», — повідомляє Африканський центр стратегічних досліджень.
Сьогодні в Судані триває громадянська війна між урядом і «Джанджавідом» (ред. — військова організація, відповідальна за геноцид на сході Судану). ПВК «Вагнер» підтримує саме її. Натомість «Джанджавід» розплачується з «Вагнером» золотом із місцевих копалень. Коштовний метал потрапляє в Росію через підтримувані ними збройні сили командира Халіфу Хіфтера на півдні Лівії.
У 2018 році збройні формування терористів «Вагнера» зʼявились у Лівії та ЦАР, щоб підтримати впливового командира Халіфу Хіфтера. Вони також допомогли Хіфтеру в його невдалій спробі захопити столицю Триполі роком пізніше. У ЦАР російські найманці відповідальні за «безпеку» з 2018 року. Як винагороду країна надала їм доступ до деяких золотих і алмазних копалень країни.
Цивільне населення в ЦАР найбільше страждає від бійців «Вагнера». Бойовики були відповідальні за низку воєнних злочинів у країні. Серед них — розстріл вірян у мечеті в Бамбарі, де загинули шість людей, а також різанина в Агібадо, де вагнерівці вбили десятьох цивільних.
Присутня ПВК також у Зімбабве. У 2017 році вони підтримували військовий переворот, здійснений Еммерсоном Мнангагву. В результаті, основними спостерігачами на виборах 2018 року в країні стали організації, повʼязані з Пригожиним. Вже у 2019 році російське АТ «Афромет» підписало угоду про розробку шахти для видобутку платини «Platinum Group Metals (PGM)» у районі Грейт Дайк у Зімбабве.
«На додачу до цих всіх країн, “Вагнер” був помічений у Мозамбіку, ПАР, ДР Конго, Екваторіальній Гвінеї та на Мадагаскарі», — повідомляє NV.
Окрім ПВК «Вагнер», Росія сьогодні створює нові війська в Африці, — «Африканський корпус». Вони будуть присутні в Малі, Нігері та Буркіна-Фасо, про що повідомляє Le Monde. Ця організація зараз перебуває на етапі формування з-поміж місцевих бойовиків і колишніх членів «Вагнера».
Наслідки російського колоніалізму для України
Унаслідок різнопланової мережі Росії в Африці вона змогла залучити значні ресурси для ведення війни в Україні. Втім, більш значною є міжнародна підтримка Росії африканськими країнами в ООН. До продовження співпраці з РФ відкриті 19 країн. Усі вони жодного разу не проголосували «за» резолюції Генасамблеї ООН щодо російсько-української війни. До цього списку країн входять Алжир, Буркіна-Фасо, Бурунді, Гвінея, Зімбабве, Камерун, Республіка Конго, Малі, Мозамбік, Намібія, Судан, Танзанія, Уганда, ЦАР, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Есватіні, Ефіопія та ПАР.
Росія також використовує африканських найманців для штурмів українських позицій на нашій землі. Як повідомляє «УНІАН», британська розвідка вказувала, що під час наступу на Вовчанськ Росія залучила уже згаданий «Африканський корпус». За її даними, до лав підрозділів корпусу росіяни залучили найманців з Сирії, Лівії, Буркіна-Фасо та Нігеру.
Росія також закликає тисячі африканських студентів на «навчання» у РФ, після чого ті обманом опиняються на фронті. Bloomberg повідомляє, що російські чиновники погрожують африканським студентам у РФ не подовжувати візи за відмову від вступу до армії. Фактично Росія ставить вибір між війною та депортацією. В більшості випадків депортація в рідну країну здається гіршим вибором. Подібні випадки зафіксовані з вихідцями із Сомалі, Конго, Уганди, Руанди, Бурунді та Єгипту.
За словами Євгена Примакова, глави Росспівробітництва, наразі в Росії навчається 35-37 тисяч африканських студентів. Усі вони є під загрозою подібної «схеми» РФ.
Боротьба з російським впливом
«Супротив подібному впливу Росії, а також протидію дезінформації організовують у самій Африці», — пише аналітик Центру демократії та верховенства права Сергій Сирбу.
Цим займаються такі організації, як «African Fact-Checking Alliance», який об’єднує 240 медіа у 20 країнах континенту, «African Digital Democracy Observatory», «Africa Check» і «PesaCheck», а також «Dubawa». Всі вони вказували на російські фейки в африканському медійному полі та боролись із ними.
Україна також бореться з російськими впливами. Deutche Welle повідомляє, що наша держава зараз прагне закріпитися на дипломатичній арені африканського континенту. Нещодавно були відкриті шість нових посольств, зокрема, в Руанді, Ботсвані та Мозамбіку. Ще чотири посольства мають з’явитися в Судані, Камеруні, Мавританії й Танзанії. Ексміністр закордонних справ Дмитро Кулеба їздив із візитами до африканських країн у 2022 і 2023 роках. Так наприкінці 2023 року була затверджена перша в історії держави Комунікаційна стратегія України щодо держав Африки.
«На експертному та політичному рівні в Україні існує широке визнання того, що Африка є важливим і значущим регіоном. Він потрібен Україні як партнер для побудови діалогу та відносин»
— сказав Ілля Куса, експерт із міжнародних відносин, в коментарі DW.
Український уряд також проводить політику продовольчої дипломатії, основним проєктом якої є «Grain from Ukraine». Програму створили в листопаді 2022 року, щоб надавати зерно з України у вигляді допомоги Судану, Нігерії, Ефіопії, Кенії та Сомалі. Це спроба протистояти Росії в подібній ініціативі з її боку.
З 2023 року в Судані йде громадянська війна. Україна офіційно підтримує теперішній законний уряд Судану в їхній боротьбі проти «Джанджавіду», який підтримує РФ. Фактично, Україна намагається змінити політику Судану в питанні російсько-української війни. Свою підтримку Україна виражає не лише дипломатичним шляхом, але й військовою допомогою.
The Wall Street Journal повідомляє, що українські спецпризначенці ГУР МО змогли евакуювати голову країни Абделя Фаттах аль-Бурхата з оточеної столиці Хартум у тимчасову столицю урядових сил у Порт-Судані. Після цього українські військові вели бої з вагнерівцями в оточеній столиці та навчали суданську армію. Після виконання операції бійці ГУР МО повернулись до України без втрат особового складу. Подібні дії України перешкодили «Джанджавіду» захопити усю країну та ще більше розширити вплив РФ. Росія планувала побудувати в країні воєнно-морську базу ще з 2017, коли в ній вперше зʼявились вагнерівці. «Лінія фронту у війні між Україною та Росією тепер простягається в Африку», — пише The Wall Street Journal
Найслабше в цій ситуації себе проявляє обʼєднаний Захід.
У грудні 2022 року США провели перший за вісім років саміт «США-Африка». У ньому взяли участь 49 глав держав і президент Африканського союзу. Після цього адміністрація Байдена здійснила візити до 26 країн континенту. «Втім, Байден досі не виконав обіцянку відвідати африканський континент», — пише «Радіо Свобода». Президенти США не відвідували Субсахарську Африку з 2015 року.
Україна повинна стати рупором змін у політиці усього західного світу в питанні африканського континенту. Як зазначає Сергій Сирбу, український уряд повинен руйнувати міфи про неколоніальну історію Росії. Робити це варто, використовуючи приклади не лише пострадянських країн, але й поневолених до сьогодні народів Уралу, Сибіру, Поволжя та регіонів крайньої півночі Росії.