«Азову» дев'ять років: як російська пропаганда дискредитувала підрозділ і які це мало наслідки під час оборони Маріуполя

5 травня 2014 року у Бердянську, який сьогодні окупували російські війська, було створено «Азов» — тоді батальйон служби міліції особливого призначення МВС, згодом — окремий загін спеціального призначення Національної Гвардії (НГУ) «Азов»,  а сьогодні — бригада НГУ.

У березня минулого року для більшості українців «Азов» став символом мужності та незламності — спільно з морською піхотою, Національною гвардією, прикордонниками та підрозділами правоохоронців азовці обороняли оточений Маріуполь понад 80 днів.

Свідомі розповідають про історію «Азову», звільнення Маріуполя у 2014 році, а також про те, як російська пропаганда намагається дискредитувати підрозділ та які це мало наслідки під час боїв за Маріуполь у 2022 році.

«Азов» створили 5 травня 2014 року у Бердянську. Вже через місяць, у червні 2014 року, бійці «Азову» спільно зі спецбатальйоном «Дніпро», Національною гвардією та спецпідрозділом МВС розпочали операцію зі звільнення Маріуполя. Тоді це заблокувало можливість росіянам  просунутися у бік Запорізької області та прокласти сухопутний коридор до вже окупованого Криму.

Восени 2014 року батальйон збільшився до рівня полку і його включили до складу Національної гвардії як окремий загін спеціального призначення. 

Взимку 2015 року полк внаслідок Павлопіль-Широкинської операції звільнив низку населених пунктів на схід від Маріуполя: Павлопіль, Комінтернове (нині Пікузи), Бердянське, Широкине та Лебединське. Це дозволило змістити лінію фронту на 20 кілометрів від Маріуполя. 

З 2016 по 2019 рік «Азов» практично не брав участі у бойових діях на сході України, тоді військовослужбовці підрозділу тренувалися на власній базі поблизу Маріуполя. У 2019 виконували бойові завдання на Світлодарській дузі (бої за контроль над Світлодарськом). 

Після початку повномасштабного вторгнення «Азов» та інші підрозділи Сил оборони захищали Маріуполь. Операція тривала 86 днів. 

Ще з 2014 року Росія дискредитувала добровольчі підрозділи в Україні. Спочатку у центрі російської пропаганди опинився «Правий сектор», потім — «Азов». 

Ця пропаганда спрямована як на російське, так і на західне суспільство — аби сформувати негативний образ не тільки добровольчих формувань, але й всієї України. 

Росія побудувала свою пропаганду проти підрозділу на трьох основних пунктах: символіка, ідеологія та організація структури. 

Російська пропаганда ототожнює символіку підрозділу з руною «‎Wolfsangel», яку використовували деякі формування нацистської Німеччини під час Другої світової війни. Однак на перших шевронах підрозділу була зображена монограма з латинських літер «I» та «N», що означає Ідея Нації. 

Літера «N» вказує на націєцентричність української ідеології; «І» із загостреними кінцями символізує нестриманість ідей, вищість ідеального над матеріальним. Крім ідеї нації, на знаках розпізнавання старого зразка був зображений окультний знак «Чорне сонце», який справді використовується правими рухами, але на шевронах нового зразку його немає.

Російська пропаганда поширює наратив, що ідеологія підрозділу ґрунтується на расизмі, неонацизмі, антисемітизмі та іншого роду ксенофобії. Однак в  лавах «‎Азову» служили і служать представники багатьох національностей, зокрема, кримські татари, картвельці, хорвати, греки, росіяни та білоруси. 

Теза про поширеність неонацистської ідеології в Україні найбільш популярна серед російських пропагандистів. Що стосується підрозділу, то керівництво полку не заперечує, що під час формування у 2014 році у складі «Азову» були люди із сумнівною репутацією.

«Я не можу сказати, що у нас від початку не було ніяких ультрарадикалів. Вони були, проте це одиниці, які з часом відфільтрувалися, а когось ми вигнали», — каже заступник командира полку «Азов» Святослав Паламар.

3 2017 року у полку немає радикалів, а 28 березня 2022 року «Азов» опублікував звернення до росіян, у якому засудив нацизм і сталінізм.

Ідеологією, яку сповідували або сповідують окремі військовослужбовці підрозділу є український націоналізм. Але ця ідеологія загалом поширена серед представників різних військових формувань в Україні та членів суспільства в цілому. Як офіційне збройне формування «‎Азов» не має окремої ідеології.

Ще одним пунктом, на якому росіяни побудували пропаганду, стала організація самого підрозділу. Російські медіа позиціюють «‎Азов» як неконтрольоване збройне утворення при тому, що підрозділ з 2014 року офіційно входив до Національної Гвардії, яка, своєю чергою підпорядковується Міністерству внутрішніх справ.

Однак Росія використовує той факт, що «Азов» є політичним рухом. Зокрема ця думка ґрунтується на факті, що засновник та перший командир полку «Азов» Андрій Білецький у 2016 році був лідером партії «Національний корпус». 

Насправді підрозділ організаційно незалежний, а сам Білецький заснував партію після того, як звільнився з лав підрозділу. 

Російські наративи щодо «Азову» поширилися й у західні медіа. Окремі видання поширювали подібні до російських тези про «неонацистський батальйон», «ультраправих радикалів», «ультраправе ополчення» (far-right militia), «нацистський батальйон» тощо. 

Такі звинувачення лунали щодо полку протягом восьми років, зокрема і на початку повномасштабного вторгнення, від The Telegraph, The Times, The New York Times, Vice.

Таке позиціювання призвело до того, що бюджетом США на 2018 рік було заборонено передавати зброю та витрачати будь-яку суму з військової допомоги Україні на потреби полку. Тоді цю поправку запропонував конгресмен Ро Ханна від Демократичної партії, якого підтримали і демократи, і республіканці.

Свою пропозицію Ро Ханна охарактеризував як: «Ідеї переваги білої раси і неонацизм неприйнятні, їм немає місця в нашому світі. Я задоволений тим, що ухвалений бюджет захистить США від надання озброєнь і навчальної допомоги неонацистському батальйону «Азов».

У 2019 році 40 членів Палати Представників США підписали звернення до Держсекретаря Майка Помпео з вимогою внести полк «Азов» до переліку терористичних організацій (Foreign Terrorist Organization list).

«Батальйон “Азов” є відомою ультранаціоналістичною міліцейською організацією в Україні, яка відкрито запрошує неонацистів у свої ряди», — писали у зверненні конгресмени.

Тоді це звернення з невідомих причин не підтримали у Державному департаменті, однак зброю підрозділ так і не отримав. 

Сьогодні неможливо сказати, чи сильно змінила б наявність американського озброєння в «Азову» хід бойових дій у Маріуполі у березні 2022 року. Однак достатня кількість зброї та боєприпасів є одним із багатьох факторів, які можуть врятувати життя військовослужбовців.

У березні 2022 року, коли точилися бої за Маріуполь, російська пропаганда почала звинувачувати «Азов» у тому, що насправді вчиняють військовослужбовці РФ.

Центр протидії дезінформації  дослідив, що росіяни поширювали  листівки, в яких йшлося про нібито боротьбу РФ проти нацистських угруповань, зокрема «Азову». Потім для виправдання авіабомбардування пологового будинку в Маріуполі Росія заявила, що начебто у приміщенні переховувалися бійці «Азову».

«За відсутності успіхів у дискредитаційні кампанії проти “Азову” місяць тому [у квітні 2022 року, коли тривала оборона “Азовсталь” — прим. ред.] російська пропагандистська машина розпочала інформаційно-психологічну операцію, спрямовану на введення українців у стан зневіри. Основна мета — осквернити “Азов” як своєрідний символ боротьби українців та піддати сумніву мужність і витривалість військових», — вважають в Центрі.

Зі свідчень місцевих жителів Маріуполя, попри бої за місто, військовослужбовці полку також намагалися допомогти місцевим. Зокрема, вони повідомили мешканців багатоповерхівки на Котляревського, 6, що наступного дня росіяни вдарять по будівлі. Жителі проігнорували цю інформацію. Наступного дня бійці примусово вивели мешканців з будинку. Незабаром росіяни дійсно влучили у будівлю.

У середині травня 2022 після 86 днів оборони Маріуполя військовослужбовці полку та інших підрозділів за наказом вищого військово-політичного керівництва України здалися в полон, щоб урятувати своїх поранених побратимів. Більша частина азовців потрапила до колонії в тимчасово окупованій Оленівці на Донеччині, а командування полку — до Росії.

У ніч з 28 на 29 липня в Оленівці сталося масове вбивство українських військовополонених. Тоді Головне управління розвідки України повідомило, що на території Волноваської виправної колонії №120 стався вибух. У Генеральному штабі ЗСУ підтвердили факт обстрілу колонії в Оленівці та повідомили, що таким чином росіяни намагаються приховати наслідки тортур, яких зазнають полонені. 

Внаслідок теракту загинуло щонайменше 50 українських військових. Наразі невідомо, що саме сталося в Оленівці, бо ООН розпустила місію, яка мала б встановити факти теракту. 

У вересні 2022 року відбувся один із найбільш обмінів військовополоненими  між Україною та Росією. Тоді вдалося повернути 215 військових. 

Зокрема, з російського полону звільнили командира полку «Азов» Дениса «Редіса» Прокопенка, заступника командира полку «Азов» Святослава «Калину» Паламара та командира 36-ї окремої бригади морської піхоти, майора Сергія «Волину» Волинського. Вони перебувають у Туреччині без доступу до комунікації. Там вони залишаться до кінця війни. 

При цьому ще близько 700 військовослужбовців «Азову» перебувають у російському полоні. Звільнені азовці постійно закликають не забувати про полонених.

Попри це, у лютому 2023 року полк «Азов» став бригадою НГУ. Він став однією із бригад, які увійшли до «Гвардії Наступу» та готуються звільняти окуповані території.