Злочини проти людяності в Криму: чи змусить світ Росію відповісти?
9006 — саме таку кількість порушень прав людини зафіксували правозахисники у тимчасово окупованому Криму з 2017 по 2023 рік. Це затримання, арешти, порушення права на справедливий суд, допити, етапування тощо.
Росія порушує міжнародне право в тимчасово окупованому Криму протягом усіх років окупації. Так російська влада «замінює» населення Криму, завозячи туди росіян з Росії. У Криму відкрито працюють російські силові структури та суди, які виносять вироки за російською правовою системою. Росія «русифікує» Крим та використовує його як військову базу. А з початку повномасштабного вторгнення у 2022 році — ще і як місце утримання та тортур українців з Херсонської, Запорізької та Донецької областей.
Україна неодноразово розслідувала та доводила злочини Росії у тимчасово окупованому Криму. Щонайменш 25 заяв подали до Європейського суду з прав людини, 24 доповіді подали до ОБСЄ, та понад 45 документів та скарг до ООН. Та чи розслідують порушення прав людини Росією в Криму, і як на це реагує міжнародна спільнота — це складне питання. Може навіть здаватись, що Росії нібито дозволили окупувати Крим, а міжнародне право не працює.
Тому на 11 рік окупації Криму Свідомі розповідають про злочини Росії проти людяності у Криму, та як міжнародне правосуддя та міжнародна спільнота реагують на ці злочини й чи можливо притягнути Росію до відповідальності.
Послухати матеріал:
Сучасні підходи до геноцидних практик — як та яким чином Росія вчиняє злочини у Криму?
З 2014 року, після окупації півострова, Росія влаштувала у Криму закритий «концтабір». Протягом 11 років Росія вчиняє злочини проти людяності, ізолює інформаційний простір, порушує міжнародні конвенції щодо управління та забезпечення території під окупацією державою-окупантом (як от впроваджує своє право, повністю заміняючи українське), русифікує жителів Криму.
Росія підходить до вчинення таких злочинів досить сучасно. Держава-окупант не вчиняє примусових депортацій — вона арештовує кримців та засуджує їх, а тоді їх етапують до колоній у Сибіру, за тисячі кілометрів від дому. Вона нібито не навмисно русифікує населення та обмежує навчання. У Криму станом на 2024 рік навіть була школа з українською мовою навчання. Хоч для Міжнародного Суду ООН ця школа не стала аргументом, і тому у січні Росію визнали державою-порушницею щодо освіти в Криму.
Інститут масової інформації у своєму дослідженні російських пропагандистських медіа в Криму, називає русифікацію, яку вони просувають на півострові, «лагідною». У дослідженні йдеться, що підконтрольні Росії медіа в Криму найчастіше повідомляють про соціальні та комунальні проблеми, та їх вирішення. Тема війни Росії проти України займає близько 10% від усіх новинних повідомлень в окупаційних кримських медіа.
Кримськотатарський Ресурсний Центр повідомляє, що з 2017 по 2023 роки зафіксував 6365 порушень прав людини щодо представників кримських татар — корінного народу Криму. Це майже дві третіх від усіх зафіксованих порушень за той період. Це допити, арешти, обшуки, затримання, та навіть відкриті судові провадження. За даними КРЦ у Криму переслідують 371 кримця за політичними справами. Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим підтверджує, що незаконно ув’язнили 218 осіб, з них 132 — кримські татари.
Російська влада реалізує політику масових арештів та жорстких вироків для активістів, правозахисників та релігійних діячів. Так, за сфабрикованими звинуваченнями у «тероризмі» та причетності до організації «Хізб ут-Тахрір» кримських татар засуджують до десятків років ув’язнення.
Росія вчиняє правосуддя у Криму за своїм законодавством. Так, «Хізб ут-Тахрір», або «Ісламська партія визволення» — це міжнародна мусульманська політична партія. У Росії її визнали терористичною організацією. В Україні така партія не офіційно зареєстрована, та її діяльність в цілому можлива легально. Меджліс кримськотатарського народу вважає діяльність партії «радикальною» та закликає не брати активної участі у партії.
Попри це, Росія переслідує кримських татар часто за статтею «за тероризм» і інкримінує їм участь у «організації Хізб ут-Тахрір». Так, Сервета Газієва, Арсена Абхаїрова та Едема Смаїлова засудили до 13 років у справі «Хізб ут-Тахрір». Руслана Месутова — до 18 років, зараз він перебуває у колонії у Якутії. Теймура Абдуллаєва засудили на 16.5 років. І таких справ у Криму десятки.
Вікторія Нестеренко, менеджерка проєктів Центру прав людини Zmina, говорить, що можна говорити не лише про порушення прав кримських татар, а загалом про порушення прав людини та норм міжнародного гуманітарного права на окупованій території Кримського півострову.
Дійсно, ми можемо сказати про те, що є така цілеспрямована політика Російської Федерації саме проти спільноти кримських татар, оскільки це саме та спільнота, яка є рушійною силою спротиву на півострові та становить більшість політичних в'язнів на сьогодні. Наразі ми маємо 221 політичного в'язня і більшість, тобто 134 — це кримські татари. І більшість з них були переміщені з території Криму на територію РФ для відбування незаконних вироків у колоніях. Самі кримські татари називають це тихою депортацією,
— розповідає вона про злочини Росії проти кримців та кримських татар.
За її словами, «тиха депортація» — коли окупаційна влада Криму створює такі жорсткі умови, що люди або вимушені миритися з окупацією, або самі мають виїхати звідти. Або ж якщо вони чинять будь-який вид спротиву, їх затримують, фабрикують справу, судять та поміщають до в'язниць на великі терміни від 10 до 20 років позбавлення волі за тероризм, екстремізм та інші статті кримінального кодексу РФ.
Росія також масово змінює демографічний склад Криму. Так, Українська Гельсінська група вважає, що з 2014 року до Криму переїхало близько 800 тисяч росіян. Таким чином Росія розмиває етнічний склад Криму, та витісняє місцеве й корінне населення. Це класична колонізаційна практика, яка у поєднанні з репресіями та арештами може свідчити про геноцидні наміри Москви щодо корінного населення Криму.
Такий підхід Росії до вчинення злочинів у тимчасово окупованому Криму говорить ще й про недосконалість сучасної міжнародної правової системи й необхідність оновлення її згідно з часом. Адже Росія знаходить нові інструменти для злочинів проти людяності та геноцидних практик, а засудити її за це майже неможливо за Римським статутом.
Як Україна збирає докази злочинів Росії у Криму?
Україна проводить масштабну роботу з документування воєнних злочинів та злочинів проти людяності, вчинених російською окупаційною владою у Криму. Так Представництво президента в Автономній республіці Крим фіксує місцеперебування політв’язнів з півострова.
Генеральна прокуратура України у 2016 році утворила окреме управління з розслідувань злочинів Росії на тимчасово окупованих територіях Криму, Донецької та Луганської областей. Станом на 2019 рік ГПУ направила до Міжнародного кримінального суду 12 повідомлень щодо масштабних та глобальних порушень міжнародного-гуманітарного права, найтяжчих воєнних злочинів та злочинів проти людяності на тимчасово окупованих територіях Криму та Донецької області.
Вікторія Нестеренко розповідає про декілька кричущих злочинів проти кримців, які вчинили росіяни після окупації Криму у 2014 році.
Тут можна згадати про першу жертву в Криму — Решата Аметова, якого росіяни фактично стратили ще у березні 2014 року. Також варто згадати про політичних в’язнів, які загинули у в’язницях через те, що їм не надали медичну допомогу — Костянтин Ширінг та Джеміль Гафаров. Крім того, у місцях несвободи перебуває велика кількість людей (70 людей) із хронічними захворюваннями, осіб з інвалідністю та людей похилого віку, яких негайно необхідно звільнити, оскільки є ризик того, що вони теж можуть загинути,
— говорить вона.
Ірина Данилович, українська журналістка, від катувань росіян втратила слух на одне вухо. ФСБ РФ сфабрикувало проти неї справу у 2022 році за нібито «незаконне зберігання та носінні вибухових пристроїв». У грудні 2022 року їй винесли покарання у вигляді семи років колонії суворого режиму. Батьки Ірини вважають, що вибухівку їй підкинули російські силовики.
Через те, що Росія вважає всіх мешканців півострова своїми громадянами, їх досить важко витягнути з російських в’язниць. Вікторія Нестеренко говорить, що політв’язнів з Криму в російських колоніях утримують в нелюдських умовах.
Дуже часто політичні в'язні зазнають катувань, до них нелюдсько ставляться, їх постійно етапують в віддалені куточки Росії, їм не надають медичну допомогу, часто поміщають до штрафних ізоляторів і штрафують за абсолютно незначні причини. Наприклад, кримських татар іноді карають за те, що вони дотримуються своїх релігійних мусульманських принципів — моляться п'ять разів на день, читають Коран, або їх примушують голити бороду і навіть іноді примусово годують свининою,
— розповідає вона.
Документують злочини Росії в Криму й правозахисні та громадські організації. Серед них «Zmina», «КримSOS», «Кримська Солідарність», «Кримська правозахисна група» тощо.
Одна з головних проблем для українських правоохоронців та правозахисників — обмежений доступ до Криму, а з початком повномасштабного вторгнення доступ став неможливим через окупацію лівого берега Дніпра на Херсонщині та приазовської території Запорізької області. Тому докази збирають онлайн, через опитування родичів, свідчення колишніх полонених та військовополонених.
Найбільш ефективними методами документування це є саме наші люди, які досі працюють в окупації. Це рух громадянських журналістів, які висвітлюють всі новини та порушення прав людини й норм міжнародного права на території окупованого Криму,
— розповідає Вікторія Нестеренко.
Проєктна менеджерка Центру прав людини Zmina також говорить, що документування злочинів окупації — це певний спротив від людей, які досі проживають у Криму.
Завдяки їм ми знаємо, що відбувається на окупованій території. Таким чином ми можемо документувати усі злочини, збирати докази порушень прав людини, а також збирати інформацію про посадовців, які причетні до таких порушень, які є злочинцями. Це стосується не лише колабораціонізму, а також посадовців РФ, наприклад суддів, які виносять злочинні вироки, начальників колоній та СІЗО, які свідомо не надають медичну допомогу та є причетними до катувань, працівників ФСБ, які фабрикують кримінальні справи проти наших громадян,
— говорить вона.
Які справи щодо окупації Криму Росією розглядаються у міжнародних інстанціях, та чи можливо притягнути Росію до відповідальності?
У червні 2024 року Україна виграла справу проти Росії у Європейському суді з прав людини. ЄСПЛ встановив, що Росія порушила статті Європейської конвенції з прав людини, які стосуються:
- права на життя
- заборони нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження
- права на свободу і недоторканність
- права на справедливий суд
- відсутності покарання без закону
- права на повагу до приватного і сімейного життя
- свободи віросповідання
- свободи вираження поглядів
- свободи зібрань
- заборони дискримінації
- обмеження використання прав.
Ця справа тягнулась з березня 2014 року, і за десять років отримала своє завершення.
Та у 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення, Росія вийшла з Ради Європи. Таким чином Росія відмовила у доступі до тимчасово окупованого Криму українським посадовцям і незалежним моніторинговим місіям.
ЄСПЛ також вирішили, що російське законодавство у Криму не є легітимним. Отже, всі постанови, рішення окупаційних судів, вироки кримцям не визнаються ЄСПЛ, і скарги від Росії або російських громадян щодо таких рішень не розглядатимуться судом. А скарги на Росію за вчинення правосуддя за своїм законодавством — навпаки.
У 2017 році Україна подала позов до Міжнародного суду ООН щодо дій Росії у тимчасово окупованому Криму. Суд виніс рішення лише у січні 2024 року. Суд визнав, що Росія позбавила дітей у Криму навчання українською мовою. Щодо кримськотатарської мови таке рішення не було ухвалене. Також суд не задовольнив вимогу України щодо виплати компенсацій від Росії.
Також Україна вимагає від міжнародних інстанцій змусити Росію демонтувати Керченський міст. Україна вважає, що Росія збудувала цей міст незаконно і з порушеннями міжнародного морського права. Зараз ця справа на розгляді.
У 2023 році Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт очільника Росії Владіміра Путіна та уповноваженої з прав дітей РФ Марії Львової-Белової. Їх підозрюють у незаконному примусовому переміщенні українських дітей. Такі злочини зафіксували після початку повномасштабного вторгнення. Про кримські справи поки не йдеться.
Українські правоохоронні органи та правозахисники регулярно подають звіти та інформацію щодо російських злочинів в Криму, говорить Вікторія Нестеренко. Вона вважає, що це важливо продовжувати робити, адже так тема Криму тримається у міжнародному полі.
Це важливо робити для того, аби світ знав про те, з якими викликами зіштовхуються люди в окупації, які злочини чинить окупаційна влада, і що Росія намагається виправдати ці свої злочини тим, що вони намагаються приховувати факти та дуже часто відбувається підміна понять. Це судді, працівники ФСБ, слідчі, прокурори, начальники пенітенціарної системи та медичних служб при пенітенціарній системі. Ми збираємо всі ці дані як з відкритих, так і з закритих джерел і потім далі вже передаємо на відповідні органи, які займаються накладенням індивідуальних санкцій,
— говорить вона.
Та справи у міжнародних інстанціях тягнуться роками. Хоч визнання порушень прав людини Росією у тимчасово окупованому Криму – це кроки, які можуть призвести до реальної відповідальності у майбутньому, та зараз Росія активно уникає покарання, ігнорує рішення ЄСПЛ та міжнародних судів.
Для припинення злочинів проти людяності в окупації Крим має повернутись під контроль України. Лише тоді Україна зможе отримати повний доступ до вчинених злочинів, зібрати більше даних та свідчень. Це дозволить посилено працювати у міжнародних судах для остаточного притягнення Росії до відповідальності за окупацію Криму, яка триває вже 11 років.
