«Захопивши триповерховий будинок росіяни вигнали мешканців у підвал і зав’язали їм руки»: історія адвоката з Луганська

«Свідомі» у співпраці з благодійним фондом «Восток SOS» розповідають історії українців під час повномасштабної війни.

Над текстом працювала Анастасія Кучер. Історію записав фонд «Восток SOS». 

У 2014 році адвокат Ігор Чудовський у Луганську отримав два вогнепальні поранення в груди — погрожуючи зброєю, представники НЗФ «лнр» намагалися примусити чоловіка взяти участь у їхній пресконференції. Напередодні, 6 грудня 2013 року, підпалили автомобіль Чудовського.

«Переслідування українців почалися під час “руской вєсни”, як вони її називали. Напад на мене відбувся 29 квітня 2014 року: я став заручником, вони вимагали підтримати проросійський захід від бійців “ополчення” на луганському обласному телебаченні. Я відмовив і отримав дві кулі від рашистів», — згадує Чудовський.

29 квітня 2014 року близько 15 озброєних представників НЗФ «лнр» приїхали на автобусі під офіс Чудовського біля стадіону «Авангард». Дізнавшись, що чоловік працює адвокатом, змусили проїхати з ними. 

«Я не погодився, сказав, що їхній командир для мене ніхто. Тоді вони почали хапати мене за руки — зав'язалася бійка, один проти чотирьох. Стріляти вони тоді не стали. Зброєю особливо не погрожували. Зателефонували своєму командиру, він дозволив мені їхати у власній машині», — говорить адвокат.

Чудовський був за кермом, позаду його контролювали двоє озброєних військових. Вони й наказали рухатися за автобусом. Чоловік думав, що їхати доведеться до захопленої будівлі СБУ, там був головний штаб. Проте автобус тримав курс на Луганське обласне телебачення. 

«Вони хотіли, щоб я підтримав їх виступом. Я був тоді за кермом і сказав: “Хлопці, от коли на СБУ буде висіти український прапор, тоді ми будемо казати про підтримку чи непідтримку вас. А поки там російський стяг — ніяких виступів моїх не буде”», — розповідає Ігор Чудовський.

Тільки-но чоловік відкрив двері автомобіля та зробив перший крок —в нього поцілили з автомата. «Щось важке мене штовхнуло на асфальт. Це були дві кулі різного калібру. Тепер через це поранення мене забракували у військкоматі міста Луцьк. Сказали, що я непридатний до служби», — розповідає адвокат.

Ігоря Чудовського поклали на заднє сидіння автомобіля, чоловік був притомний. Адвокат пам’ятає «дикі очі сепаратистів», які кричали «Путін, Росія, молодці наші хлопці…».

«Лежить цивільна людина з простреленою грудною кліткою, а вони кричать: “Молодці!”. Це нормально? Це перше розчарування у земляках, які підтримували захоплення”, — зізнається Чудовський. 

Далі чоловік попросив набрати дружину. Вона домоглася, аби до Ігоря пропустили швидку, яку блокували бойовики. Бригада швидкої допомоги доставила Чудовського до Луганської обласної лікарні. Там чоловік пережив першу операцію, згодом ще шість. Проте Чудовський зазначає, що не долікувався, бо після псевдореферендуму (11 травня 2014), коли почалися активні бойові дії, лікарню заповнювали поранені (про)російські військові. До Чудовського підійшов лікар і сказав: «Будемо виписуватися, бо йдуть погрози, що проукраїнського пораненого тут придушать». 

28 травня 2014 року роздався раптовий дзвінок: «Ігоре, виїхала група з будівлі СБУ по тебе. Якщо є можливість — виїжджайте!». Того ж дня разом із родиною та колегами адвокат виїхав із Луганська, з собою встигли взяти лише найнеобхідніше. У Луганську переслідували не лише за проукраїнські погляди, але за все, що пов’язано з Україною — застосовували тортури, тримали в підвалах і розстрілювали. 

«Потім протягом восьми років ми бачили, що їхня агресія будується саме проти українства, української приналежності: вони почали порівнювати фашизм із патріотизмом, переписували історію, саме це свідчить про зазіхання на територіальну цілісність. Почали стверджувати, що Луганщина ніколи не була українською», — каже Чудовський. 

Чудовський вимушено виїхав ще й тому, що відповідно до закону України не міг працювати адвокатом на тимчасово окупованій території. 

Однак події, що відбувалися в Луганську у 2014 році, адвокат знову побачив на Київщині 25 лютого 2022 року. Облаштовувати наново життя чоловік почав у Ворзелі. Був готовий захищати Київ зі зброєю в руках, якщо війна прийде в його дім вдруге. Так і сталося. Від перших днів повномасштабної війни Чудовський долучився до лав самооборони.

«Організувалися з нами близько 35 бійців, місцеві мешканці. Троє загинули на кварталі Квітковому після 9 березня — не встигли виїхати, їх розстріляли на очах мешканців. Тоді росіяни захопили триповерховий будинок на Квітковому, зайняли квартири, а цивільних повиганяли: дітей, жінок — усіх у підвал. Забрали телефони, перевіряли акаунти, месенджери. І зав’язали руки. Трьох розстріляли. Потім десь півтора місяця не могли поховати тіла вбитих», — розповідає Чудовський.

25 лютого 2022 року у Ворзелі на Квітковій зникло світло, зв’язок і інтернет — російська армія з літака застосувала зброю невибіркової дії, що пошкодила електромережі, а також автівки на вулиці. Постраждалих не було. «Російський літак розстріляв у нас на вулиці касетними бомбами всі машини. Уламки влучили в мою машину: заводиться, але радіатор пробитий, неможливо, щоб двигун довго працював. Проте своє завдання /машина/ виконала — вивезла дітей», — говорить чоловік.

Крім організації роботи загону самооборони, Чудовському доводилося дізнаватися, де знайти їжу та розподіляти її, де є діти, хто з мешканців загинув і де ховати вбитих. Чоловік також допомагав організовувати евакуацію, шукати ліки для хворих і поранених.

«Є претензія до влади, адже мою пропозицію щодо організації штабу цивільної допомоги забракували. Сказали: “У нас все під контролем”. Я вже бачив таке в Луганську, але мене не послухалися. Вирішили, що це політичні ігри, натомість почався хаос. От цей хаос був у мене в телефоні: люди не знали, що робити», — згадує Чудовський.

Крім того, Ігор Чудовський продовжує документувати воєнні злочини росіян. 

«Я багато надав інформації. Рада адвокатів Київської області відгукнулася на мій заклик допомагати правоохоронним органам у документуванні військових злочинів», — додає Чудовський.

Від 2014 «Восток SOS» займається документуванням воєнних злочинів для забезпечення правосуддя. Якщо Ви стали свідком/кинею або постраждалим/ою злочину, повідомте про це за номерами:

+38 099 297 64 34

+38 099 736 42 41

Також Ви можете надіслати свою історію на електронну адресу [email protected] чи у чатбот в Telegram @documenting_vostok_sos_bot.