З якими проблемами стикаються іноземні добровольці в Україні?

27 лютого Володимир Зеленський закликав іноземців вступати до лав Збройних Сил та допомогати українцям у війні проти Росії. Для цього вище військово-політичне керівництво країни сформувало Інтернаціональний легіон територіальної оборони України. 

Іноземці мають право вступити до ЗСУ на військову службу за контрактом. Для цього Україна запровадила безвізовий режим для охочих вступити до Інтернаціонального легіону. На початку серпня президент вніс зміни до положення: іноземці можуть продовжити контракт до 10 років.

За оцінками МЗС, у березні 2022 року близько 20 тисяч іноземців з 52 країн подали заяви. Однак точну кількість іноземних добровольців та кількість загиблих військове командування не розголошує. Серед тих, хто приїхав до України, є як колишні військові з країн НАТО, які воювали в Афганістані та Іраку, так і люди без досвіду. Своє рішення брати участь у війні на боці України пояснюють тим, що російська агресія стосується не тільки України.  

Участь іноземних добровольців у війнах поширена практика. У період Другої світової війни велика кількість іноземців служила в армійських, військово-морських та військово-повітряних силах нацистської Німеччини.  Під час війни в Афганістані у 1979 році до країни почали прибувати іноземні добровольці для боротьби проти радянських військ. Вважається, що у 1985 році палестинський проповідник Абдулла Аззам домовився з афганськими повстанцями про формування перших тренувальних баз на території Афганістану та Пакистану, де іноземні бійці мали проходити тренування. За час балканських війн до Боснії прибуло до трьох тисяч іноземців, які сформували кілька батальйонів, зокрема «батальйон моджахедів», до якого входили представники арабських країн (суніти і шиїти), і які воювали на боці боснійців. З початком війни у Сирії тільки за період 2011-2013 років до країни для участі у війні на боці опозиції приїхало 8.5 тис. іноземних бійців із 74 країн світу. 

З погляду міжнародного законодавства, участь іноземців, які не проживали довгий час на території країни та не є її громадянами, не входять до складу збройних сил однієї зі сторін, а також мають особисту матеріальну вигоду, кваліфікується як найманство. Однак слід розрізняти іноземних добровольців та найманців. Перші їдуть на війну, керуючись своїми поглядами, моральними відчуттями чи релігійними переконаннями, інші — заради матеріальної вигоди. 

Крім цього, є поняття «комбатант» — людина, яка належить до збройних сил держав, що перебувають у стані війни. Такі люди, згідно з протоколом 1977 року до Женевських конвенцій, воюють законно — за умови, що перебувають під «відповідальним командуванням» (підпорядковуються державі й несуть відповідальність перед нею), мають відомі емблеми родів військ та служб збройних сил, відкрито носять зброю й дотримуються законів і звичаїв війни. Якщо комбатант потрапляє в полон, міжнародне право наділяє його статусом військовополоненого. При цьому він зберігає імунітет від покарання за участь у війні.

Після того, як Зеленський звернувся до іноземців із закликом вступати до лав підрозділу, не всі глави держав схвалили рішення своїх громадян воювати. Зокрема, Прем'єр-міністр Австралії порадив не відвідувати Україну. Подібну позицію займає і Південна Корея, де Україну внесено до списку країн, відвідування яких заборонено урядом, а недотримання цього правила є порушенням Закону про паспорти. Також своїм громадянам рекомендують утриматися від поїздок до України США, Японія і Тайвань.

Латвія, Чехія, Велика Британія та Німеччина не притягуватимуть до відповідальності своїх громадян за участь у війні на боці України. До прикладу, Сейм Латвії одноголосно затвердив імунітет від кримінального переслідування для латвійських добровольців. Чеське законодавство дозволяє громадянам країни вступати до збройних сил інших країн як іноземним добровольцям, якщо вони отримають дозвіл президента. При цьому Прем'єр-міністр та Президент Чехії оголосили про недоторканність для всіх чеських добровольців, які приєднаються до легіону територіальної оборони України без офіційного дозволу.

8 серпня 2022 року данський доброволець Карл «Сторм» Балдерсон в Instagram повідомив, що міграційна служба України не отримала необхідного документа від військової частини. Якщо служба не отримає відповідний документ, чоловіка можуть депортувати до Данії, де йому загрожує до 10 років ув'язнення. У коментарі Свідомим Балдерсон пояснив, що не може повідомляти деталі своєї справи, але, за його словами, це поширена ситуація серед іноземних добровольців. 

31 серпня Карл Балдерсон повідомив, що не отримав військовий квиток після кількох місяців служби у легіоні. Саме квиток є необхідністю для легального перебування данця в Україні. За словами військового, йому відомо, що  документ не отримали також ще кілька військовослужбовців Інтернаціонального легіону.

Також Балдерсон пише, що звільнився з легіону наприкінці червня, оскільки керівництво підрозділу начебто не надало йому жодних документів. Для розвʼязання питання з отриманням документів, що засвідчують проходження Карлом служби в легіоні, чоловік залучив юриста.

Крім цього, 10 серпня італійське видання ANSA повідомило, що прокуратура Генуезького окружного управління щодо боротьби з мафією та тероризмом звинувачує 19-річного Кевіна Чіаппалоне, який вступив до лав Інтернаціонального легіону ЗСУ, у найманстві. Чіаппалоне загрожує позбавлення волі від двох до семи років. 

Перші іноземні добровольці почали прибувати до України у 2014 році після початку російсько-української війни. Переважно це були вихідці з Росії та Білорусі, які не погоджувалися з позицією своїх країн, а також грузини та чеченці, які проявляли солідарність з українцями. Найчастіше вони вступали до добровольчих формувань. Більшість з них залишилася в Україні, оскільки на батьківщині їм загрожувало ув'язнення. Однак не всі змогли отримати українське громадянство. 

У березні 2022 року перший заступник міністра внутрішніх справ Євгеній Єнін заявив, що зацікавлені добровольці в перспективі зможуть отримати громадянство України. Наразі всі вони мають військовий квиток, який замінює їм посвідку на проживання.

З 2015 року іноземці отримали визнання з боку держави. Тоді ухвалили Закон «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України стосовно проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особам без громадянства», згідно з яким вони мали право служити за контрактом. Окремі депутати та громадські активісти пропонували спростити процедуру надання іноземним добровольцям українського громадянства та створювали петиції. 

Крім цього, Верховна Рада розглядала законопроєкти «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України», який мав захищати іноземців-добровольців від переслідування, а також гарантувати їм проживання в Україні. Однак тодішня омбудсменка Валерія Лутковська зазначила, що законопроєкти не захищають, оскільки іноземці отримують посвідку на тимчасове проживання, яка не дає соціальних гарантій.

Тодішній президент Петро Порошенко доручив міністерству внутрішніх справ та державній міграційній службі надавати негайну консультаційну допомогу іноземцям, які бажають набути українське громадянство. Однак, станом на 2017 рік, тільки чотири іноземці змогли отримати паспорт. Хоча видання «Лівий берег», покликаючись на правозахисника Бориса Захарова, повідомляло, що таких людей близько 400. Це пояснювалося тим, що розроблені анкети та бланки, які заповнюються для отримання громадянства, не передбачали надання інформації про участь у бойових діях. 

У 2019 у перші місяці своєї каденції Володимир Зеленський підписав кілька указів про надання громадянства іноземним добровольцям: у червні український паспорт отримало 14 військових, у липні — 7,  у серпні — 11. 

Інформації, чи збирається держава спрощувати процедуру отримання громадянства іноземними добровольцями, які приїхали в Україну після повномасштабного вторгнення, немає.   

Видання «Kyiv Independent» опублікувало розслідування, у якому йдеться, що окремі командири Інтернаціонального легіону причетні до крадіжок зброї та товарів, сексуальних домагань, нападів та відправлення непідготовлених солдатів у місії, про які попередньо не повідомляли. Легіонери підрозділу, яким керує ГУР, зробили звіт та надали письмові свідчення парламентові й Офісу Президента. Уповноважена з питань забезпечення прав захисників Альона Вербицька підтвердила, що звіт отримали. За даними Kyiv Independent, саме через такі дії з боку «керівництва» окремі військові покинули підрозділ та повернулися до своїх країн.

Редакція «Свідомі» контактувала з Головним управлінням розвідки та Уповноваженою президента з прав захисників щодо розслідування,  однак відповіді не отримала.