Їх вбила Росія: Їм не було й 3 років

Агенція медійного росту «АБО» з початком повномасштабного вторгнення створила «Меморіал: вбиті росією». Меморіал пам’яті зберігає імена цивільних та військових, які загинули внаслідок вторгнення РФ в Україну. «Ми створили цей меморіал, щоб ви могли дізнатися про кожного, хто був вбитий російською армією», — зазначають медійники.

«Свідомі» у співпраці з «Меморіал: вбиті росією» розповідають про дітей до 3-х років, які загинули через російську агресію.

Кирилу Раізову було два роки. Хлопчик загинув 13 квітня у Маріуполі.

Того для родина Кирила ховалася від російських обстрілів у підвалі будинку на провулку Шевченка 29-А. 13 квітня російські військові скинули на будинок авіабомбу. Кирило Раізов загинув. Його мама Тетяна вижила — жінка отримала 70% опіків тіла. Вижив також батько Кирила і його дядько. А бабуся, дідусь і тітка загинули.

«У дні обстрілів Кирило казав, щоби я не притискала його. Це було, коли я під час обстрілів накривала сина собою… Але тоді навіть не встигла його накрити», — сказала мама Кирила Тетяна Раізова.

Кирило був слухняною розумною дитиною, любив пригощати інших та ділитися тим, що мав. Любив танцювати, у свої 2.4 року багато говорив.

«Моє янголятко, мій сенс життя, моє серденько, мій добрий малюк. Я була щасливою мамою з ним», — каже Тетяна. 

Михайликові Боровику був один рік і вісім місяців. Він загинув у Кам’янці Запорізької області — 26 серпня 2022 року окупанти обстріляли один з житлових будинків селища, де мешкав хлопчик зі своєю родиною. На дитину впали плити верхнього поверху. Від обстрілу росіян загинули також 29-річна матір Анастасія та 8-річний брат Роман.

Михайлик був дуже бажаною дитиною. Він лише починав пізнавати світ. 

«Він, наче ураган: там побіг, там щось тягне, там розкидав. Коли ми були в гостях у них, багато усміхався, тягнув ручки. Трішки вже говорив, мугикав. Грався зі своїм старшим братиком Ромчиком», — пригадала подруга матері і хрещена хлопчика Єсенія.

Влітку родина їздила на море в Бердянськ. Часто відпочивали на дачі батька хлопчика. Дуже любили хлопчика також бабуся і дідусь. Мама Анастасія якраз збиралася віддавати сина в садочок. Жінка хотіла вийти на роботу з декретної відпустки. Але всі плани та мрії цієї сім’ї зруйнували росіяни, які забрали життя Анастасії та її двох синів.

Людмилі Кісіль був один рік. Дівчинка загинула в Лимані на Донеччині 24 травня. 

Її велика родина ховалась від російських обстрілів у погребі на подвір’ї — саме туди й поцілили дві ворожі ракети. Загинули також мама дівчинки Вікторія, бабуся Олена,  дідусь Анатолій, сестри Олена, Катя та брат Сашко. Батько Євген, який якраз поїхав заряджати телефон, того дня вижив. Але у вересні підірвався на міні у місцевому лісі. 

Людмила з народження мала проблеми з ногами, носила спеціальний корсет. Якраз незадовго до повномасштабної війни корсет дівчинці зняли.

«Людочка лише навчилася ходити і почала говорити. Сказала свої перші слова –ю— мама, тато, дай. 27 березня їй виповнився рік… Вона любила яскраві іграшки, гарно розвивалась. Я мала стати для неї хрещеною мамою…», — розповіла тітка Христина.

Олені Кісіль було два роки. Дівчинка та її сім’я жили в Лимані на Донеччині. 24 травня уся родина Кісіль ховалась від російських обстрілів у погребі на власному подвір’ї. Дві ворожі ракети влучили в нього. Маленька Олена, її двоє сестер та брат, мама, бабуся і дідусь загинули. Батько дівчинки Євген, який якраз поїхав заряджати телефон, — вижив того дня. Але вже за кілька місяців у вересні підірвався на міні у місцевому лісі…

Маленька Оленка була дуже активною дівчинкою. З усією родиною любила їздити на Блакитні озера. Батько Євген багато фотографував дівчинку, знімав із нею відео. На світлинах Олена завжди усміхнена, на відео — танцює, співає. Дівчинка була маленькою модницею — любила приміряти мамині сукні та взуття на підборах. Любила дивитись мультики та слухати казки на ніч. 12 жовтня Олені мало би сповнитись три роки…

«Вона вже говорила реченнями. Трішки соромилася чужих людей, а серед своїх гралася без проблем. Ми частенько ходили один до одного в гості, де Олена гралась разом з моїми дітьми», — розповіла тітка Христина.

Дівчинку дуже любили бабуся Олена, на честь якої її й назвали, та дідусь Анатолій. Батьки теж не могли натішитись нею. Усі вони загинули від російської зброї… 

Однорічна Поліна Сімороз загинула 26 лютого у Бородянці на Київщині. Російська ракета поцілила в її дім. Оселю зруйнувало повністю. Там також загинули мама, бабуся, дядько, прабабуся та дідусь Поліни.

Життя дівчинки намагались врятувати медики у лікарні, однак не змогли.

У цій родині живим залишився тільки батько Поліни Іван Сімороз. Він у час вибуху був на роботі. Чоловік працює поліцейським у Бородянці. Саме він першим прибіг додому після трагедії, яка забрала життя його родини.