Їх вбила Росія: волонтери, які загинули внаслідок війни РФ проти України

Автори:
Агенція медійного росту «АБО»
Їх вбила Росія: волонтери, які загинули внаслідок війни РФ проти України

Агенція медійного росту «АБО» з початком повномасштабного вторгнення створила «Меморіал: вбиті росією». Меморіал пам’яті зберігає імена цивільних та військових, які загинули внаслідок вторгнення РФ в Україну. «Ми створили цей меморіал, щоб ви могли дізнатися про кожного, хто був вбитий російською армією», — зазначають медійники.

«Свідомі» у співпраці з «Меморіал: вбиті росією» розповідають про волонтерів, які загинули внаслідок війни. 

Євген Лахманюк, Запорізька область 

27-річний Євген Лахманюк загинув 19 березня: віз гуманітарну допомогу в Маріуполь. Між Оріховом і Токмаком російські військові розстріляли його автомобіль з мінометів.

До початку повномасштабного вторгнення Лахманюк обпилював аварійних дерев; після 24 лютого почав волонтерити. Мама хлопця Наталія Півень розповіла, що найціннішим у житті для Євгена була його родина. 

«Я дуже люблю свого сина. Ми всі пишаємося ним. Ніколи не пробачимо тим нелюдам, що прийшли в нашу рідну Україну і забрали життя наших дітей», — розповіла Півень. 

Сергій Кубрушко, Київщина 

35-річного Сергія Кубрушка розстріляли російські військові. Його тіло знайшли в одній ямі з родиною старости села Мотижина — Ольгою Сухенко.

Сергій жив в Ірпені, працював у будівельній компанії, разом із дружиною мріяв про первістка. 24 лютого відправив кохану та її маму на Хмельниччину, а сам із тестем взявся волонтерити: возили в Мотижин їжу та ліки.

«І хліба роздасть, і пляшку води в руки всуне, і морально підтримає. Він завжди знав, як підняти настрій, навіть у важкий час», — розповідає про сина Світлана Кубрушко. 22 березня жінка востаннє говорила з Сергієм. Відтоді зв’язок зник. 11 квітня знайшли його тіло.

Вікторія Мішаріна, Харківщина 

38-річна Вікторія Мішаріна загинула 25 липня через ракетний удар по будинку  культури в Чугуєві.

Після 24 лютого вона вивезла дітей до села в Харківській області, а сама залишилася в Чугуєві.

«Вона спала по кілька годин на добу, допомагала волонтерам готувати їжу для містян до пізньої ночі, а рано-вранці їхала на роботу на місцевий ринок, щоб заробити кошти для забезпечення дітей», — розповіла подруга Катерина Алєксєєвічева.

Друзі вмовляли Мішаріну поїхати з міста, та вона не погоджувалась. У жінки залишилось двоє дітей: старша закінчила 10-й клас, молодшій виповнилося 10 років. 

Валентин Латинцев, Миколаїв

29 червня російська ракета влучила у квартиру п'ятого поверху житлового будинку у Миколаєві. У ній загинув Валентин Латинцев разом батьками.

«Він пішов разом з мамою, татом і кількома сусідами, що миттєво загинули від вибуху ракети, яка влучила у їхній будинок. Його знайшли останнім. Я забрав тіло Валіка і віз його нічним містом у повній темряві, яку порушувало лише світло проблискового маяка», — розповів друг Аркадій Дабакян.

З початку повномасштабного вторгнення Латинцев став волонтером Миколаївської обласної організації Товариства Червоного Хреста України.

«Долучився ледь не в перший день, активно допомагав вразливим верстам населення, що мали потребу в ліках»,  — розповіли в організації. 

До повномасштабної війни Валентин Латинцев працював барменом. Місцеві приходили до закладів не просто випити по келиху, а й виговоритися.

Антон Кушнір, Херсонщина

16 травня на Херсонщині російська куля забрала життя волонтера та підприємця Антона Кушніра. Куля потрапила чоловікові в голову, коли той евакуював жінок з дітьми.

За час війни чоловік багато волонтерив, возив ліки в окупований Херсон та вивозив людей на підконтрольну Україні територію. 

«За цей час Антон десятки разів перетинав лінію фронту, вивозив херсонців. Міг залишитися на підконтрольній ЗСУ території. Міг навіть покинути Україну, оскільки має російський паспорт, його б пропустили через кордон. Але він казав, що не покине Херсон, свій будинок, поки може приносити користь. Антон — росіянин, але ціною свого життя рятував людей від “руского міру”», — згадує друг Антона.