Їх вбила Росія: історії п’яти людей, які загинули внаслідок підриву Каховської ГЕС
Агенція медійного росту «АБО»
Агенція медійного розвитку «АБО» з початком повномасштабного вторгнення створила «Меморіал: вбиті росією». Меморіал пам'яті зберігає імена цивільних та військових, які загинули внаслідок вторгнення Росії в Україну.
«Свідомі» у співпраці з «Меморіал: вбиті росією» розповідають про людей, які загинули внаслідок підриву Каховської ГЕС
83-річний Олексій Клименко потонув 7 червня 2023 року біля свого дому в тимчасово окупованій Голій Пристані на Херсонщині. Рівень води в місті стрімко піднявся після того, як російські військові підірвали греблю Каховської ГЕС. Поряд потонула також дружина Олексія, Марія Щербина.
Олексій Клименко був родом зі села Кардашинка Голопристанського району. Там закінчив школу. До пенсії працював слюсарем. Любив рибалити.
Мій дідусь був доброю, чесною, порядною людиною. Завжди приходив на допомогу іншим. Пам'ятаю його спокійним та працелюбним. Він замінив мені батька,
— сказала онука Вікторія.
З початком повномасштабної війни Вікторія з трьома дітьми евакуювалася з Херсонщини на захід України. Її дідусь та бабуся виїжджати не хотіли. З ними у Голій Пристані залишилася також мама Вікторії. Коли почала ширитися інформація про загрозу підриву греблі Каховської ГЕС, родичі не думали, що може трапитися настільки сильна повінь.
Та рівень води підіймався стрімко. Сусід, якому вдалося вибратися на дах будинку, бачив, як Олексій та Марія тонули. Вони кричали, просили про допомогу. Вижити вдалося лише їхній доньці.
84-річна Марія Щербина потонула 7 червня 2023 року неподалік власного дому у Голій Пристані. Поряд з Марією загинув також її чоловік, Олексій.
Марія була робітницею на винограднику. На пенсії займалася домашніми справами, доглядала невелике господарство біля дому.
Бабуся була життєрадісна та щедра людина. З дідусем жили душа в душу. Раділи життю та трьом правнукам,
— розповіла онука Марії Щербини, Вікторія.
79-річний Анатолій Корнєєв потонув у своєму будинку на вулиці Береговій у Голій Пристані Херсонської області.
Анатолій працював у Херсоні — ремонтував судна на суднобудівному заводі. У молодості займався боксом, проходив курси водолаза та стрільби.
Коли вийшов на пенсію, повернувся до Голої Пристані. Любив ловити рибу. Порався по господарству. Мав собак, котів та курей.
У перші дні повномасштабної війни російська армія окупувала Голу Пристань, і він із дружиною опинилися в окупації. У лютому 2023-го через відсутність належного лікування та доступу до медикаментів дружина Анатолія померла.
6 червня 2023 року, коли російські війська підірвали греблю Каховської ГЕС, рідні намагалися сконтактуватися з Анатолієм Корнєєвим. Однак почули лише одне слово — «вода».
Георгію Саніну було 85 років. Він потонув 6 червня 2023 у місті Гола Пристань.
Народився в селі Красне Скадовського району. Після служби в армії одружився з дівчиною із сусіднього села — Зінаїдою. Георгій був професійним столяром та працював водієм. На пенсії підробляв таксистом. Разом із дружиною мали теплицю.
Після початку повномасштабного вторгнення Зінаїда хворіла. Через російську окупацію належного доступу до медицини не було і восени 2022 року вона померла. Сім місяців по тому загинув Георгій. Чоловік був маломобільним та погано ходив, тож рятуватися від води йому було складно. Доньки Георгія кілька днів сиділи на даху, поки їм вдалося евакуюватися.
Дідусь розповідав нам про жахіття, які довелося пережити місцевим під час окупації: постійні вибухи, обстріли, незгідних катували, вбивали, у людей викрадали автівки. Ціни на продукти виросли, їх привозили з Росії. Людей змушували брати російські паспорти. Окупанти перетворили наше гарне туристичне містечко на руїни,
— розповіла Тетяна, дружина онука Георгія.
17 червня, коли спала вода, тіло Георгія знайшли біля будинку.
Вдалося швидко дістати труну і поховати дідуся до комендантської години. Добре, що так, бо коли приїжджають “оті” [росіяни], загиблих збирають, вантажать і везуть в Раденськ, де закопують у загальну могилу,
— каже Тетяна.
Ларисі Древаль було 88 років. Вона потонула 7 червня 2023-го у власному домі у Голій Пристані.
Лариса народилася у Маріуполі на Донеччині. Закінчила Херсонський державний аграрно-економічний університет. Понад 20 років працювала завідувачкою хімічної лабораторії на станції баштанництва. Любила сім'ю і дім, який потопав у квітах.
«У будинку мами панував затишок, завжди пахло різними смаколиками. Неперевершеними у її виконанні були український борщ, сирники, соус і вареники, які вона готувала з вишнями, полуницями, сиром або картоплею. Це був просто шедевр!» — розповіла донька Лариси, Ольга Яковенко.
Протягом останнього часу Лариса Древаль майже не могла ходити. Попри це, була активною і намагалася давати собі раду сама.
Я на візку вивозила маму на нашу квітучу набережну. Вона там спілкувалася зі знайомими, спостерігала за людьми, дивилася на захід сонця. І кожного разу казала: “Яка гарна наша Гола Пристань!”
— сказала Ольга.
За її словами, сусід Лариси намагався її врятувати, але російські військові не дали можливості це зробити.
Вона так і лишилась назавжди у своєму рідненькому домі, серед улюблених речей і фотографій, на своєму диванчику. Її знайшли лише на десятий день після потопу. Таке неможливо пробачити,
— сказала дочка загиблої.
