Їх вбила Росія: Герої України посмертно

Агенція медійного росту «АБО» з початком повномасштабного вторгнення створила «Меморіал: вбиті росією». Меморіал пам’яті зберігає імена цивільних та військових, які загинули внаслідок вторгнення РФ в Україну. «Ми створили цей меморіал, щоб ви могли дізнатися про кожного, хто був вбитий російською армією», — зазначають медійники. «Свідомі» у співпраці з «Меморіал: вбиті росією» розповідають про Героїв України, яких нагородили посмертно. 

Життя 56-річного підполковника бригади тактичної авіації Повітряних сил Едуарда Вагоровського обірвалося в перший день повномасштабної війни. Льотчик героїчно загинув на Житомирщині, виводячи українську військову авіацію з-під ракетного удару. Жертвуючи своїм життям, дав можливість іншим піднятися у повітря.

Едуард Вагоровський народився на Луганщині. З дитинства мріяв стати військовим. Після закінчення Ставропольського вищого військово-авіаційного училища льотчиків і штурманів рік прожив в Оренбурзькій області, де проходив службу в навчальному полку. Потім його відправили в селище Озерне Житомирської області, де він і загинув.

У 38 років попрощався зі службою та почати насолоджуватись спокійним сімейним життям військового пенсіонера: плавав у басейні, грав в теніс і футбол. Однак у 2014 році в українському небі розпочалась «спека», а від колег почали надходити сумні повідомлення про авіаційні втрати — тоді чоловік зрозумів, що потрібен на війні. 

Старша бойова медикиня Інна Дерусова загинула на Сумщині 26 лютого 2022 року від артилерійського обстрілу російських військ. Інна стала першою жінкою, яка посмертно отримала звання Герой України. Сержантка була бойовою медикинею 15-го окремого мотопіхотного батальйону «Суми» 58-ї бригади.

Інна Дерусова народилася у Кривому Розі, але закінчила Тернопільський національний педагогічний університет імені Гнатюка. Ще у 2015 долучилася до Збройних Сил України. Разом з побратимами виконувала завдання в Золотому, Горіховому, Верхньоторецькому, Авдіївці, Кримському, Торецькому та Пісках.

Дерусова працювала з медиками, які приходили на війну з цивільного життя. За словами побратимів, за два тижні робила з них справжніх бойових медиків, готових до виконання завдань на передовій.

24 лютого 2022 року військова поверталася з відпустки на місце служби. Однак затрималася на два дні в Охтирці на Сумщині. Через масовані удари росіян по місту, яке захищали підрозділи оперативного командування «Північ», було багато поранених. Жінка залишилася з ними. Ризикуючи життям, врятувала понад десять військовослужбовців. 26 лютого, вчергове надаючи допомогу пораненому під вогнем, Дерусова загинула.

У Героїні залишився син, який боронить Україну в складі тієї ж бригади, а також брат, який служить в Територіальній обороні Кривого Рогу. 

23-річний старший лейтенант Роман Русник загинув 9 березня 2022 року під час боїв за Кремінну на Луганщині. Командир роти вогневої підтримки 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади прикривав відхід своїх бійців.

Помітивши диверсійно-розвідувальну групу росіян, висунувся в той бік і знищив ворога зі стрілецької зброї. Після чого залишився на позиції для розвідки. Росіяни відправили на те ж місце взвод. Українські військові зустріли його вогнем, завдавши ворогу втрат. Проте сили були нерівними, старший лейтенант Русник наказав відділенню відступити, а сам залишився прикрити товаришів. Фактично одноосібно продовжив бій і спрямував вогонь на себе.

З дитинства мріяв бути військовим. Закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного. У 2019 році поїхав в першу ротацію на Донбас. Молодий офіцер швидко здобув авторитет серед удвічі старших побратимів і став відповідальним командиром.

«Мені казав: “Мам, треба тих москалів гнати за будь-яку ціну”. Він вірив у нашу перемогу і робив усе, аби вона відбулась якомога швидше», — розповіла Марія Русник, мама Героя.

24 лютого 2022 року морпіх Віталій Скакун ціною власного життя підірвав Генічеський міст, щоб завадити просуванню російських військових. Бійцю було лише 25 років.

Боєць народився і виріс на Тернопільщині. Навчався у НУ «Львівська політехніка» за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення». 2019 року підписав контракт на службу в ЗСУ та здобув фах сапера. У 2020 його зарахували до інженерно-саперного відділення окремого батальйону 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Остроградського. 

24 лютого, аби зупинити просування російської танкової колони, українські військові вирішили підірвати автомобільний міст Генічеськ — Арабатська Стрілка. Виконати цю задачу викликався матрос Віталій Скакун. 

За словами побратимів, Віталій вийшов на зв’язок та повідомив про те, що підриває міст. Одразу ж пролунав вибух. Скакун не встиг відійти та загинув. Героїчний вчинок військовослужбовця уповільнив просування ворога. Завдяки цьому його підрозділ зміг передислокуватися та організувати оборону.

25-річний головний сержант Володимир Балюк загинув 5 квітня 2022 року на півдні України. У бою знищив дві ворожі бойові машини десанту та чимало живої сили росіян. Однак отримав осколкові поранення, несумісні із життям. 

Народився на Волині. Ще зі школи мріяв про військову службу. У 2016 році підписав контракт із 80-ю окремою десантно-штурмовою бригадою ЗСУ.  Балюк постійно представляв бригаду на змаганнях серед військових та отримував призові місця у змаганнях з практичної стрільби, бігу та кросфіту. Планував розвивати військову кар’єру. Читав фантастику, психологію, філософію. Удосконалював свій професійний рівень військового завдяки курсам за стандартами НАТО.

Після повномасштабного вторгнення ніс службу на півдні України.

«Загалом, під час того бою штурмова група, якою командував сержант Володимир Балюк, знищила чотири бойові машини десанту та багато росіян, а інші підрозділи 80-ї окремої десантно-штурмової бригади спалили п’ять російських танків та ліквідували кілька десятків живої сили росіян», — розповів побратим загиблого Героя з позивним «Одін».