Яке покоління українців виховує «Пласт»?

«Пласт» — найбільший рух української молоді у світі, що об’єднує понад 15 000 членів по всій планеті, сьогодні святкує свої 112 років.

Ґрунтуючись на цінностях і методах скаутингу, «Пласт» зріс як феномен українськости та відповідальности, що понад століття, попри всі труднощі та заборони, готував новий люд, десятки свідомих поколінь молоді. За час повномасштабного вторгнення «Пласт» разом із благодійниками залучив для захисників і захисниць, а також постраждалих українців та українок допомоги на суму понад 920 млн гривень. А найголовніше — продовжив працювати з дітьми та молоддю. Щобільше, сьогодні «Пласт» займається оновленням своєї виховної програми в рамках проєкту «Компетентності», аби сформувати молодь, готову прийняти виклики сучасности.

Тож яке покоління сьогодні формує «Пласт», які важливі риси виховує — розповідаємо у матеріалі.

З найменшого віку пластуни виховують звичку до «щоденного доброго діла». Це маленька справа, якою можна зробити суспільство, Україну навколо себе кращими. Про це добре діло нагадує вузлик, який на своєму однострої мають всі пластуни. Така любов у діях вчить бути рушієм та агентом змін навколо.

Приклади відданості допомозі іншим у «Пласті» проявляють і найменші пластуни — пташата, як-от гніздечко пташат «Соколята» з Києва. Хоч їм не виповнилось ще навіть 6, вони вже долучаються разом із батьками до благодійних заходів. Анастасія Бабак зі своєю донечкою Іванкою приєдналася до гніздечка у вересні 2023 року.

«За цей час наші пташата встигли долучитися до понад пʼяти благодійних ініціатив. Ми збирали книжечки для діток у різних куточках України, що втратили татусів на війні. Готували пакунки смаколиків на передову для захисників. А напередодні Різдва разом з іншими пташатами Києва готували випічку для ярмарку. Зібрали 13 000 гривень, які передали для пластунів на передовій», — ділиться мама пташати.

У дорослому віці такі добрі справи стають значно масштабнішими. Анастасія Слюсаренко — співзасновниця та голова продовольчого банку «Тарілка», що рятує продукти, в яких спливає термін придатності, і збирає з них продуктові набори для тих, хто потребує. Якось команда надіслала великодній кошик для Івана Мирона, політвʼязня сталінських концтаборів. Поспілкувавшись з його опікункою Анною, Анастасія вирішила навідатися особисто в село Росішка.

Побачивши, що подружжя Миронів проживає в скрутних умовах, пластунка ініціювала збір коштів. З того часу допомогла провести до будинку воду, встановити бойлер, заготовити дрова на зиму, а також регулярно закуповувати продукти, одяг, ліки тощо. Загалом сума допомоги становить понад 75 000 гривень.

«Зважаючи на історію життя Івана Мирона, мені стало дуже сумно, коли побачила, в яких умовах живе його сімʼя. Тому я відчула обовʼязок як пластунки організувати допомогу і хоча б на старості літ висловити вдячність за долученість до боротьби за Незалежність, яка триває й досі», — каже Анастасія.

Змалку пластуни вчаться брати відповідальність за себе та друзів. Вони виконують певні обов’язки в гуртку, долучаються до організації заходів, а з часом починають відповідати за більш важливі речі. Дорослі лише спрямовують і підтримують на цьому шляху.

Квінтесенцією реалізації власних ініціатив і проєктів у виховній системі «Пласту» є III проба — набір завдань для здобуття найвищого ступеня, серед яких є й організація суспільно корисних проєктів. У 2023 році її розпочала проходити 17-річна Дарʼя Кушнарьова. До 2014 року вона проживала в містечку Мирний у Криму. Після злочинних дій Росії була змушена покинути дім. У рамках виконання III проби Дарʼя розпочала проєкт, присвячений рідному краю.

«Для мене важливо доносити інформацію про рідний Крим. Я хочу спростувати міфи, що “нас там не чекають”, і показати не тільки страх і біль, але й красу рідного краю. Тож я активно веду кілька пабліків і Telegram-каналів, де розказую про історію, побут, мистецтво Криму та діяльність антиокупаційного руху. Також малюю картини на продаж. Ззаду на полотнах пишу вірші та пісні кримськотатарською. Зібрала понад 10 000 гривень, які надіслала на допомогу захисникам.

Мені складно щодня чути важкі історії про рідний край, лягати спати з розумінням, що моє дитинство закрите під замком окупації. Але вірю, що ми повернемося додому. І, можливо, у цьому буде мій маленький внесок», — каже Дарʼя.

Подібна небайдужість у майбутньому переростає у великі проєкти, що несуть глобальні зміни. Прикладом такого проєкту є стартап пластунки Анастасії Смик із куреня «Чота Крилатих» — програмне забезпечення для аеропортів «INPUT SOFT». Стартап Анастасії став всесвітньо визнаним, компанія працює з партнерами в Італії та Польщі, проте після перемоги хоче концентруватися на відновленню ефективної роботи цивільної авіації в Україні.

«Перший всеукраїнський пластовий табір, на який я поїхала учасницею, — той, який організовує “Чота Крилатих”. Цей курінь популяризує авіацію серед молоді, має власний аеродром та організовує унікальний табір, на якому учасників вчать літати на парапланах. І тоді, у 2012, я закохалася в авіацію.

Після пандемії до мене прийшла ідея стартапу, який полегшить життя працівників цивільної авіації в аеропортах, діджиталізує операції та збереже кошти. Саме так я з двома друзями з авіації створила компанію “INPUT SOFT” — вебплатформу для управління діяльністю аеропортів та авіакомпаній», – поділилась Анастасія.

Пластуни, як і всі скаути світу, проводять багато часу на природі, досліджуючи її та живучи в гармонії з нею. Пластун завжди залишає місце свого таборування навіть кращим, ніж воно було до нього. Зараз подібна екосвідомість є просто необхідною для сталого розвитку людства, і починається вона з кожної окремої людини.

Екослужба «Пласту» організовує заходи для поширення екологічної свідомості. Одним із них був табір для новаків (пластуни від 6 до 11 років — ред.) «Лісова Пісня». За його легендою, до дітей щодня приходив герой з української міфології та розповідав про екологічну проблему, яку діти мали допомогти вирішити.

«Наприклад, Чугайстер розказав про несанкціоновану вирубку лісів, Русалка — про забруднення водойм. Діти з захопленням бралися долати ці екологічні біди. Також ми провели цикл занять про поводження з природою, тваринами, майстрували екоторбинки. І цілий табір у нас діяла сортувальня сміття, тож діти навчилися правильно сортувати відходи. Зараз вони продовжують робити це вдома, навчають своїх батьків», — розповідає Наталя Шкорута, організаторка табору.

Екослужба, як і все в «Пласті», — це насамперед люди, такі як Ірина Миронова. Вона є однією з експерток Екослужби, а також співзасновницею «Zero Waste Lviv» — ініціативи, що має на меті провадження культури zero waste шляхом модернізації Львова. Після численних акцій із бізнесом, розробки стратегій із владою міста, ініціатива об’єдналася з іншими організаціями України й утворила «Zero Waste Alliance Ukraine», тож тепер відстоює принципи «нуль відходів» на рівні держави.

Сьогодні «Пласт» формує нове покоління свідомих особистостей, компетенції та навички яких відповідають викликам часу, які готові брати на себе відповідальність і творити зміни. Щодня пластуни живуть, допомагаючи іншим, і це стає стилем життя.

Аби більше дітей могли пізнати чар пластування, організація потребує допомоги. Підтримай збір «Пласту» для збір для 1700 дітей із прифронтових територій, ВПО, дітей захисників і загиблих Героїв, подаруй їм можливість таборувати та розвиватися в спільноті. Або ж долучайся до Пласту і ставай виховником для нового покоління української молоді.