Як війна впливає на сільське господарство та які перспективи України в цій сфері?

Попри повномасштабне російське вторгнення, українським аграріям вдалося і посіяти зерно, і зібрати врожай. 

Про те, як вплинула війна на агросектор та які можливості має зараз Україна для розвитку у сільському господарстві — розповідаємо спільно з біологинею Катериною Шавановою та INSCIENCE. 

Катерина — біологиня та керівниця проєктів з досліджень та розвитку напрямку рослинництва в українській агрокомпанії «Kernel». А ще є героїнею проєкту «Науковиці» — серії документальних відео про українських жінок. 

Уже незабаром планується онлайн-прем'єра відео, а поки — тизер можна переглянути на сторінці @inscience.io.

Ринок сільського господарства залежить від багатьох факторів. Якщо в Південній Америці засуха — це вплине на ринок. Якщо в США не зібрали врожай — так само. Тож повномасштабне російське вторгнення теж позначилось на ринку сільськогосподарської продукції, адже Україна — важливий гравець цієї сфери.

Одна з найкритичніших проблем, яка виникла з початком війни, — це порушення логістики. Україна вирощує багато культур: пшеницю, кукурудзу, соняшник. Постачання продукції за кордон були розплановані на рік уперед. Тому коли з початком повномасштабної війни логістичні ланцюги розірвалися, це відчув увесь світ.

Проте й Україна втратила багато, адже ми нічого не могли продати. Те, що завантажили 23 лютого, так і стояло в портах, втрачаючи якість. Вивезення сільськогосподарської продукції до західного кордону машинами чи залізницею було малоефективним із погляду продажів. А ми, як країна, зацікавлені в тому, щоб у нас купляли. Поки в липні не відкрили зерновий коридор, не було взагалі зрозуміло, для чого збирати врожай.

Навесні Україна посіяла — і плани на посів змінювалися постійно. Чернігівська область окупована — там не сіємо. Почали деокуповувати область та розміновувати поля — сіємо. Плани посівів постійно розширювалися. На початку березня обсяги посівів, які вдалося реалізувати, здавалися практично нереальними. Аграрії — це найбільші оптимісти. Ти сієш і сподіваєшся, що збиратимеш цей врожай.

Подорожчали й добрива. Цей сезон пройшов на торішніх запасах, проте наступний буде складний. Зараз навіть хімікати з Китаю привезти вчасно практично неможливо. Великими постачальниками добрив в Україну були Росія та Білорусь. Тому добрив використовують набагато менше.

Людський фактор теж важливий. Багато працівників та працівниць сільськогосподарської сфери пішли воювати, частина — виїхала за кордон.

На сільське господарство впливають і відключення електроенергії. Цього сезону погода нам не допомагала — дощі випали тоді, коли врожай уже стояв у полях. Через високу вологість, не могли одразу зібрати врожай, а потім доводилося ще й досушувати на елеваторах (зерносховищах). Це величезні витрати електроенергії. 

До того ж під час повітряної тривоги елеватори також не працюють — увесь процес збору врожаю зупиняється. Але бізнес працює, від землі нікуди не дінешся — земля тут.

Попри все це, з’явилося і багато перспектив. Так, більше говорять про біоенергетику — можливість перетворювати частину врожаю на газ на спеціальних біогазових заводах. За допомогою цього ж газу можна підтримувати роботу елеватора. Виходить така собі комплексна та незалежна система. 

Якщо правильно підійти до питання, то в майбутньому можна буде подумати й про експорт біогазу за кордон. В Україні сфера біоенергетики розвивалася й раніше. 

Поки що Україна експортує в основному сировину. Проте потрібно дивитися в сторону перероблення продукції, щоб продавати її дорожче. Знаємо, скільки коштують яблука і яблучні чипси — ті ж самі яблука, але висушені. У переробленні нам є куди рости. В Європі велика конкуренція переробної сільськогосподарської продукції. Тому треба використовувати всі можливості потрапити на цей ринок.

Потрібно займатися диверсифікацією продукції. Є однозначно прибуткові культури. Там є чіткий механізм: як вирощувати, як продавати. А є культури, які мають попит, але потребують часу, специфічної техніки та знань. Наприклад, часник, волоські горіхи, льон. Там треба інвестиції, і виходить, що цим поки займаються переважно ентузіаст(к)и. Проте потенціал у таких культур немалий.

Окрема тема — здоров’я ґрунтів. Фахівці та фахівчині вже обговорюють прогнози та методики щодо відновлення українських ґрунтів після бойових дій. В Україні розвиватиметься виробництво біопрепаратів, мікробіологічних та бактеріальних препаратів. Вони активізують ті запаси речовин, які є в ґрунті у важко доступній формі.

Після перемоги в Україну будуть надходити інвестиції. Але потрібно їх витрачати вміло та розумно. Уже йдуть перші розмови, що ми будемо робити після війни. У нас має бути план, і про це треба говорити зараз.