Як вберегти себе та близьких від розладів харчової поведінки?

Немає однієї конкретної причини розвитку розладів харчової поведінки. Це майже завжди наслідок одночасного впливу кількох факторів. Проте це не означає, що ми нічого не можемо вдіяти, щоб запобігти розвитку цих розладів у себе та близьких.

І якщо з генами, спадковістю та вродженими особливостями обміну речовин боротись марно, то впливати на харчові звички, ставлення до тіла, самооцінку та контент, який споживаємо, ми можемо завжди. Спільно з психологинею Богданою Валігурою з’ясовуємо, як запобігти їх розвитку.

Це цікава та обʼємна тема. Якщо зібрати все найголовніше в тези, то це:

Харчові звички формуються в родині, тому один зі способів попередження розладів харчової поведінки — з’ясувати, що має включати збалансований раціон та впровадити це в харчування. Це набагато простіше та дешевше, ніж може здаватись на перший погляд. 

*Прочитати більше про це можна в книзі біологині Дарки Озерної «Ви це зможете».

Маємо пам’ятати, що головна функція тіла — не відповідати інстаграмним трендам, а давати змогу жити повноцінне життя.

Тіло дозволяє жити, рухатись, насолоджуватись, відчувати. Без нього існування людини неможливе. Проблеми починаються там, де ми фокусуємось тільки на зовнішніх характеристиках тіла. Зокрема на тих аспектах, що нас не задовольняють. Водночас людина ігнорує всю ту красу, що є в тілі, та всі можливості, які воно надає.

Маємо бути обережні в оцінювальних судженнях та заявах як щодо власної зовнішності та форми тіла, так і щодо інших людей. У практиці я неодноразово зустрічала випадки, де ніхто з близьких не критикував зовнішність моїх пацієнтів/ок, проте вони неодноразово були свідками самокритики членів/кинь родини. Зокрема фраз на кшталт «оце я товста, треба закрити собі рота та повісити замок на холодильник» або критичних коментарів щодо зовнішності інших людей: «Вона так набрала вагу, це жах! Чому вона не стежить за собою?».

Попри те, що подібні висловлювання не були адресовані моїм клієнтам/кам, це формувало переконання, що виглядати треба тільки певним чином. Усе, що не вписується в той «стандарт», буде засуджено. Тому безоціннісність важлива в запобіганні розладів харчової поведінки.

Коли самооцінка будується тільки навколо одного аспекту особистості, як-от форми та вигляду тіла, це призводить до зацикленості та її хиткості. Якщо цей аспект не відповідає очікуванням людини, може виникнути відчуття розчарування в собі, спустошення та безнадії.

У такому стані ми стаємо вразливими. Тому треба усвідомлювати, що кожен і кожна з нас мають багато граней особистості. Зовнішність і форма тіла — лише одна з багатьох. Я рекомендую зробити просту вправу — виписати всі аспекти, з яких складається ваша самооцінка.

Наприклад:

У кожного й кожної ці аспекти будуть різними. Випишіть їх та спробуйте зрозуміти, які сильні та слабкі сторони ви маєте в цих гранях вашої особистості. Мати слабкі сторони — цілком нормально й це не означає, що ви маєте кинути всі сили на їх виправлення.

Основою адекватної та здорової самооцінки є розуміння, що я вартий/а любові та поваги вже такий/а, як є. Для цього мені не потрібно худнути або набирати вагу, відповідати якимось іншим соціальним стандартам. Якщо хочете розібратись у темі самооцінки, раджу прочитати книгу «Самооцінка» Метью Маккея та Патріка Фаннінга.

Усвідомлюємо ми це чи ні, але мозок вважає за норму те, що людина бачить навколо. Зараз ми багато часу проводимо в цифровому просторі — від залипання в соціальних мережах і до перегляду серіалів проти ночі. Якщо візуальні образи, які ми там бачимо, здебільшого транслюють тиранію ідеальних тіл з кубиками преса й нульовим ступенем целюліту після народження трьох дітей, то мозок саме це і сприймає за норму. 

Хоча статистично такі форми навіть до народження дітей, за регулярних фізичних навантажень та збалансованого харчування зустрічаються не так часто. Проте мозок людини погано сприймає статистику, на відміну від візуальних образів.

Варто уважно стежити за візуальним контентом, який ми споживаємо й пильнувати, чи не стала тиранія «ідеальних тіл» нормою для вашої стрічки.

Додавайте контент із різною красою — приклади людей, які живуть наповненим цікавим життям із різними фігурами, вагою, віком тощо. Це допомагає зрозуміти просте й неочевидне твердження, що краса буває різною. А рівень щастя та успіху не корелює з розміром одягу чи наявністю кубиків преса. На цю тему є цікава, але складна книга Наомі Вульф «Міт про красу». 

Турбуйтеся про своє тіло та будьте вдячні йому за те, що воно вам служить та дає можливість насолоджуватись життям. Будьте свідомими й бережіть себе.

Якщо хтось із ваших близьких має розлад харчової поведінки, потурбуйтесь про своєчасне звернення до спеціаліста/ки. Будьте опорою та підтримкою близьких на шляху до одужання.