Як студенти змінюють роль викладача: досвід Projector

Авторка:
Віо Карпенко
Як студенти змінюють роль викладача: досвід Projector

Уже три роки онлайн-освіта є щоденним навчальним досвідом. Та дискусії про її якість та можливість замінити офлайн-навчання досі тривають. 

Учні й студенти реагують на зміни найшвидше, тож трансформація ролі викладачів та самої системи неминуча. У своїй колонці дизайнерка освітнього досвіду в Projector Віо Карпенко ділиться спостереженнями про студентів, які обирають професійне навчання, яких підходів від викладачів вони вимагають. Також вона розповідає про навчальні процеси в інституті.

Ким є студенти сьогодні?

Навчання на неформальних курсах, як у Projector, обирають найрізноманітніші українці: мами в декреті й тімліди топкомпаній, професори з багаторічним досвідом та фахівці з великим стажем й водночас бажанням змінити професію. Студенти — це люди, які йдуть за покликанням: чи то змінити професію, чи то відшукати нове хобі, чи то прокачати вже наявні знання і навички. Вони свідомо приходять вчитися, тому готові поглинати нову інформацію та мають багато запитань. Водночас не хочуть приділяти весь час тільки навчанню.

Коли наша команда онбордить нових викладачів, то навчає принципів, розповідає про справжні потреби студентів, дає поради, від яких неактуальних підходів варто відмовитися. Уся інформація зібрана у навчальній програмі для викладачів, яка за аналогією до навчальних програм у Projector, має лекційну та практичну складові. До початку роботи зі студентами, викладачі переглядають лекції, виконують домашнє завдання та отримують персоналізований фідбек. 

І один із наших основних принципів, якому навчаються викладачі, — це студентоцентризм. Ми віримо, що головна ціль навчального продукту — успіх студента. А отже, трансформація студента вимагає трансформації викладача, і ми намагаємось виступати акселераторами цих змін. 

Усього я б назвала чотири такі особливості, які детально розберу в своїй статті.

Трансформація №1. Замість дисципліни через нагляд і контроль студент потребує залучення й зацікавлення

Навчання має відбуватись завдяки пристрасті й запалу в очах. Викладач-практик, захоплений власними проєктами та робочими процесами, здатен передати цей настрій і студентові. Тоді той бачить, що винагорода за набуті знання й години, витрачені на навчальний проєкт, — це круті робочі задачі, які приносять задоволення. 

Це ще одна причина, чому викладач має продовжувати професійну практику та не занурюватись суто у викладання — так він може не лише постійно актуалізувати знання та вміння, а й приносити цікаві кейси та історії з роботи. 

У середині та наприкінці кожного курсу в Projector студенти можуть залишити зворотний зв’язок. Незалежно від напрямку та тематики курсу, вони виділяють викладачів, які регулярно діляться власними робочими проєктами, як таких, що найбільше мотивують рухатись далі. 

Нам важливо, аби викладачі насолоджувалися процесом викладання та щиро хотіли розвивати своїх студентів. Це вимагає від викладача прокачувати лідерські якості. Потрібно вміти мотивувати й підтримувати студентів, святкувати їхні маленькі успіхи, підштовхувати рухатись далі, а не виступати авторитетом, який може не видати диплом чи поставити «незарах». 

Для студентів важливі «маленькі перемоги», особливо при опануванні абсолютно нової професії. Тому при створенні програми намагаємось уникати великих проєктів на початку і натомість практикуємо щотижневі домашні завдання, які дають змогу практикувати нову інформацію та бачити прогрес.

Наприклад, для дизайнерів-новачків задача створити лендинг упродовж першого місяця навчання — занадто виснажливий проєкт. Натомість починаємо з опанування інструментів та менших креативних задач, які вже за перші два тижні дають результати. 

Моя порада: станьте знову студентами. Оберіть будь-який курс, тема якого вже давно вас цікавить. Там зможете проаналізувати підходи свого викладача: що вас мотивувало вчитись, що було найцікавішим у процесі, що зробили б інакше, якби проводили те чи інше заняття? Завдяки спостереженням зможете зібрати в скарбничку ідеї й станете більш емпатичні в роботі з власними студентами.

Трансформаця №2. Замість великої кількості теорії, студенти потребують практичного досвіду

Одними з основних критеріїв для викладачів у Projector завжди були роки досвіду та наявність портфоліо або робочих кейсів, які ілюструють актуальність знань та умінь. Наприклад, викладач QA повинен, окрім досвіду в сфері, ще й залишатись у ній, стежити за новими інструментами та підходами, постійно вчитись на робочих задачах.

Викладач — це не затертий підручник, адже книжки тепер диджиталізовані та доступні всім. Викладач — це практичний досвід, який можна набути лише завдяки роботі в індустрії. І саме це допомагає студентам «оживити» теорію, опанувати важливість контексту та навчитись розбиратись з реальними кейсами. Припинити «забувати все, чого вас навчили», а скоротити шлях між навчанням та роботою.

Значну частину теорії в Projector студенти мають опановувати самостійно за допомогою відеолекцій та додаткових матеріалів. Натомість роль викладача у тому, щоб навчити використовувати цю теорію у вирішенні реальних задач і, що важливіше, як діяти у випадках, коли ця теорія не працює.

Найважче в цій моделі не знайти матеріали для студентів, а відмовитись від формату лекцій, адже багатьом викладачам подобається розповідати. Щобільше, часто вони відчувають себе поганими викладачами, якщо студенти не виходять після занять із купою нових термінів та концепцій. Проте значно ефективнішою є практика й обговорення. Тому викладачі, які вміють залучати кейси в роботу чи ініціювати дискусії про опрацьований матеріал, допоможуть глибше засвоїти нові теми та вміння. 

Щоб підготувати до практичних вебінарів на курсі, навчальна програма для викладачів у Projector містить розробку плану заняття за шаблоном. У ньому є блоки інтро, розігріву, основної практичної активності та підбиття підсумків. Така структура спонукає нових викладачів вчитись поєднувати теорію та практику в одному занятті або й зовсім відмовитись від лекцій і натомість урізноманітнити заняття завданнями різної складності та тривалості.

Моя порада: прокачуйте свої вміння фасилітатора. Дізнайтеся більше про концепцію партисипативних воркшопів та спробуйте створювати її разом зі студентами. Важливо не лише нарощувати власну експертизу у сфері, а й збирати робочі кейси та вчитися взаємодіяти з навчальною групою через практику. 

Трансформація №3. Замість кампусу та лекційної аудиторії студенти потребують гнучкості та можливості вчитися, коли і як зручно

Студенти вийшли за межі денної форми навчання і часто поєднують навчання з роботою, проведенням часу з сім’єю, волонтерством та хобі. А період пандемії показав, що все це можна робити вдома. Ми в Projector перестали сприймати онлайн-формат, як тимчасовий замінник стаціонарного навчання, та навчились використовувати переваги технологій та опанували концепцію синхронного й асинхронного навчання.

Синхронний режим навчання — це жива взаємодія між студентами та викладачем, як, наприклад, офлайн чи онлайн заняття, на яких присутні всі. Асинхронне – це режим більш самостійної роботи, який включає взаємодію в чатах, через навчальні платформи, пошти. Наприклад, виконання домашок і отримання фідбеку від викладача – це асинхронне навчання, так само, як і перегляд лекцій і їхнє обговорення в чаті. 

Асинхронне навчання дозволяє студентам опановувати нову інформацію в зручний час. Але передбачає роботу онлайн, адже саме це не обмежує студентів географічно чи темпорально. 

Сучасний викладач має вміти використовувати переваги онлайну:

  • навчитися залучати асинхронні методи взаємодії зі студентами;
  • фасилітувати обговорення онлайн;
  • вміти використовувати інструменти, які допомагають взаємодіяти онлайн та швидко обмінюватись інформацією (Zoom/Google Meet, Slack/Discord, Google Docs, Notion тощо);
  • комбінувати формат інтерактивних лекцій та вебінарів; 
  • зі складнішого: вчитись будувати відчуття спільноти онлайн, опанувати інтерактивні методи для роботи в командах тощо.

Цифрова грамотність — це ключова навичка викладача після експертності, адже вона уможливлює навчання в умовах сьогодення. Саме тому варто знайомитись з інструментами, які спрощують взаємодію онлайн та уможливлюють легкий обмін інформацією. 

Моя порада: черпайте натхнення з роботи. Якщо ви працюєте віддалено та взаємодієте з командою, ви вже на півдорозі, адже більшість робочих процесів вимагають знайомства зі згаданими інструментами. Крім того, дистанційна робота з командою — це виклик для групових задач та побудови особистих стосунків між колегами, тож рефлексуйте ваші власні способи подолати цей виклик та інтегруйте їх у викладання.

Трансформація №4. Замість поганих оцінок студенту потрібні конструктивний фідбек та спрямування

Сучасна освіта — це персоналізований досвід. Кожен студент у власному темпі опановує інформацію, обирає точку відліку, з якої починається навчання та траєкторію, за якою рухатиметься вперед. Тому викладач має давати конструктивний фідбек, спираючись на вміння та прогрес конкретного студента. 

Щоб цього досягти, ми закликаємо до принципу «фокус на прогресі». Саме індивідуальний прогрес важливіший за порівняння студентів між собою чи стандартизованого оцінювання за однією шкалою. Тому, наприклад, викладачі у Projector не ставлять оцінок та беруть до уваги цілі й бекграунд кожної окремої людини в групі. Це може стати викликом, коли разом вчаться студенти різного рівня, а домашня робота містить не лише тести з варіантами відповідей, але саме індивідуальний підхід максимізує результат кожного окремого студента.

Аби це втілити, наш інститут вирішив розділити ролі викладача та лектора.

  • Лектор готує лекції та записує їх, аби студент опрацював необхідну інформацію в зручний час та ще й з гарним продакшеном. 
  • Онлайн-заняття, обговорення, підтримка та фідбек студентів — це зона відповідальності викладача. Він працює з невеликими групами (до 25 осіб), аби приділити увагу кожному.

Після фідбеку викладача студент має додатково опрацювати та покращити свою роботу і надіслати її знову. Це ми називаємо ітерацією і таким чином поглиблюємо рівень сприйняття інформації студентами. Обмежень у кількості ітерації немає, адже кожному потрібна різна кількість часу та спроб, аби засвоїти навичку. Ідея ітеративного підходу не лише в тому, аби виправити помилки, але іноді в тому, аби показати студентові, що він чи вона «може краще». Наприклад, у роботі з айдентикою для замовника викладач направляє студента підготувати не лише шаблонно-правильне рішення, що відповідатиме всім стандартам, а й намацати щось унікальне, що розкриє продукт замовника і потенціал студента як дизайнера.

Мої поради: про гарний фідбек можна написати окрему статтю, але мої головні настанови:

  1. не давайте готових рішень, натомість підштовхуйте студента покращити роботу та прийти до власних нових ідей;
  2. аргументуйте правки, щоб студенти розуміли, чому запропоновані рішення кращі та як базуються на вивченій теорії;
  3. згадуйте сильні сторони в роботі студентів, аби вони не зневірилися у своїх уміннях.

Сучасні студенти — це справді виклик для системи. Але з ним цілком можна впоратися, якщо відштовхуватися від потреб та заручитись допомогою технологій.