Як соціальна згуртованість допоможе українцям розвивати державу?

Слово «єдність» оспівують в піснях, художній творах, молитвах і віршах. Ця цінність є актуальною для українців і в час найбільшої кризи — ми завжди єдині, щоб долати ворога. Але тільки-но ми звикаємо до спільного виклику, єдність швидко переходить у національні суперечки. Ми готові, не проаналізувавши ситуацію, «кенселити» людину в соціальних мережах, нам треба дуже багато часу, щоб пробачити чужі помилки, ми починаємо сперечатися, хто пережив більшу травму з початку війни і кому з нас було важче… 

Та де і коли національна єдність переходить у національну суперечку і як цьому запобігти? Чи може дискусія перерости в діалог? І як тут досягти соціальної згуртованості? 

Нам треба прийняти те, що дискутувати ми не вміємо, адже цьому нас не вчили у школах. Однак зараз ми повинні опанувати цю навичку: вміти комунікувати з повагою до інших світоглядів чи вподобань, поважати одне одного з урахуванням наших географічних відмінностей, вчитися будувати аргументовані діалоги та найголовніше — довіряти. 

Рівень довіри українців один до одного у 2022 році зріс на 18% у порівнянні з 2021 роком. Проте дослідження InMind на замовлення міжнародної організації «Internews» показує, що 58% українців довіряють своїй родині і лише 15% довіряють місцевим органам влади чи уряду. Тобто українці радше дослухаються до думки рідної людини або сусідки з чату ОСББ, аніж повірять державній інституції. 

Але чому так? Однією з причин є корупційна ментальність багатьох українців, толерування домовленостей у форматі «брат-сват» і низький рівень розуміння важливості інституту репутації серед державних структур. Важливо розуміти, що репутація — це наш актив, який ми можемо конвертувати у додану вартість, наприклад, до свого рейтингу. Бо рейтинг — це довіра, а довіру треба виправдати, а не загубити.  Тому репутація — це перш за все про наші дії. 

Соціальна згуртованість — це також про спільні цінності. А цінність — це те, що є нашою дорожньою картою, те, що має впливати на наші рішення і змінювати траєкторію.  За дослідженнями Gradus Research, 86% українців вважають взаємну допомогу найвищою цінністю. Ще 89% — свободу та права людини. Але що ми вкладаємо у ці цінності? Чи справді ми відкриті до допомоги та сприяємо рівності усіх вразливих верств населення?

Інститут сім'ї також посідає важливе місце у ціннісній карті українців.  За понад рік війни зросла кількість сімей, готових усиновити дитину-сироту. Ця тенденція є дуже важливою, адже ще до повномасштабного вторгнення більш ніж 100 000 дітей проживали в інтернатних закладах. Тому наше завдання зараз — бути готовими прийняти дитину в сім'ю, стати для неї рідною людиною. Не менш важливо — допомогти якісно соціалізуватися тим, кого не можуть всиновити, адже ці діти теж дуже потребують нашої підтримки.  

Єдність і згуртованість — це і про прийняття та повагу до тих, хто захищає нашу країну. Ми повинні зробити безбар’єрні умови для якісної соціалізації та реабілітації наших ветеранів, створити для них нову соціальну роль у державі. Задля єдності ми маємо створити умови та якісну інфраструктуру для ефективної адаптації наших військових, ветеранів та їхніх сімей. 

Ще одна основа єдності — це вміння служити, допомагати, волонтерити. Нам потрібно плекати це з ранніх років, адже лише розуміння, що я можу щось зробити на благо інших, а не чекаю, що це щось зробить для мене спільнота, дає змогу гуртуватися і сприяти розбудові міцної єдиної країни.