Як російський патріархат повторює наративи російської пропаганди

«Духовні скріпи» — ідеологічна настанова в Росії, про яку Владімір Путін вперше згадує у своєму посланні до Федеральних зборів країни у 2012 році. 

Ідеологія нібито пропагує «традиційні цінності», проте натомість часто використовується як підґрунтя для російської військової експансії. 

У 2014 році, після незаконної окупації українського Криму, Путін заявив, що саме на півострові нібито «духовно формувалася російська нація». Крим він назвав такою самою святинею для росіян, якою є «Храмова гора в Єрусалимі для іудеїв чи мусульман». 

У 2018 році Україна отримує томос — право на автокефалію. Церква в країні підпорядковується Вселенському патріархату, а не Московському, як це було раніше. Це не вписується у російську пропагандистську повістку. Тому РФ заявляє про нібито розкол у православʼї та припиняє згадки про Вселенського патріарха у своїх молитвах. 

У своїй промові 24 лютого 2022 року, якою президент РФ фактично розпочав повномасштабну війну проти України, Путін заявляє про «релігійні переслідування» російських вірян. 

Як Росія використовує церкву для поширення пропаганди та чому Україна століттями намагається викорінити російську церкву — читайте у матеріалі.

Прослухати матеріал:

«Вищий сенс існування Росії та створеного нею “російського світу” — їхня духовна місія — полягає в тому, щоб бути всесвітнім "Утримувачем", який захищає світ від зла», — йдеться у наказі Всесвітнього російського народного собору 27-28 листопада 2023 року.

Російська влада завжди вміло підпорядкувала релігію під власні потреби. За часів існування російської імперії церква перетворилася у державну інституцію, що діяла за «указом» царя (імператора).

Попри більшовицьку антирелігійну політику та майже знищення церкви як інституту, 8 вересня 1943 року радянський диктатор Сталін відновлює патріархат Російської православної церкви (РПЦ), взявши її під свій контроль. 

За словами Мунстермана, РПЦ знайшла спосіб співпраці з комуністичним режимом, щоб врятувати свою духовну спадщину та церковне існування.

Після Архієрейського собору РПЦ у 1943 році Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР видає директиву, у якій серед іншого йдеться: «…забезпечити неослабне агентурне спостереження за діяльністю єпископів і решти духовенства православної церкви».

«Кожну церкву, що знову відкривається, забезпечувати перевіреною агентурою з-поміж духовенства або церковного активу», — йдеться у документах, оприлюднених Службою безпеки України.

На цьому «співпраця» спецслужб і церкви у Росії не завершилася. 

Як дізналися швейцарські журналісти Бернхард Оденаль із Tages-Anzeiger (Sonntags Zeitung) і Сільван Бессон із Le Matin Dimanche, чинний голова Російської православної церкви Кірілл (у миру — Владімір Гундяєв) міг працювати на Комітет державної безпеки СРСР у 1970-х роках. 

Досьє швейцарської поліції, за словами журналістів, «підтверджує, що “монсеньйор Кірілл”, як він згадується в цьому документі, працював на КДБ».

У 1970-х російський патріарх жив у Женеві офіційно як представник РПЦ у Всесвітній раді церков (ВРЦ).

Племінник Кірілла Міхаіл Ґундяєв, який зараз представляє Російську церкву у ВРЦ у Женеві, заявив Le Matin Dimanche, що його дядько «не був агентом, хоча і піддавався “суворому контролю” з боку КДБ».

Глава РПЦ є адептом ідеології «російського світу» та продовжує підтримувати президента РФ Владіміра Путіна.

Під час своїх проповідей він виправдовує війну та розповідає про «захист Росії та України від гей-парадів та інших диявольських практик із Заходу». 

Ще у березні 2022 року патріарх Кірілл благословив російських військових на війну проти України. Після літургії на свято Торжества Православ'я у Москві він подарував ікону командувачу Російської гвардії Віктору Золотову.

У вересні того самого року під час недільного богослужіння російський патріарх називав війну проти України «міжусобною боротьбою».

«Церква молиться про те, щоб боротьба ця закінчилася якнайшвидше, щоб якнайменше братів убили один одного в цій братовбивчій війні», — йдеться у повідомленні пресслужби РПЦ.

У цій проповіді Кірілл заявляє також про те, що смерть російських військових на полі бою «змиває з них усі гріхи». 

«[Якщо російський солдат] гине при виконанні військового обов'язку, то він, безсумнівно, здійснює діяння, рівносильне жертві. Він себе приносить у жертву за інших», — сказав російських патріарх. 

27 березня 2024 року на Соборі у московському храмі Христа Спасителя війну проти України вже називають «священною, у якій Росія та її народ, захищаючи єдиний духовний простір Святої Русі, виконують місію "того, хто утримує"».

Братовбивча війна, звинувачення Заходу в ескалації, «місія» і «велика ціль», яким нібито служить Росія та її народ — тези, які Путін поширено використовує вже давно. 

«Після падіння комунізму, а особливо з приходом до влади Путіна, релігійна, православна ідентичність Росії була обрана як екзистенційний елемент російської ідентичності, оскільки комунізм і царизм більше не могли відігравати цю роль», — вважає теолог Гендро Мунстерман.

Він додає, що це не означає, що росіяни є більш релігійними, ніж, наприклад, українці. Але як інституція церква для них відіграє дуже важливу роль. 

«Її поважає і навіть просуває вперед російська держава», — говорить у коментарі «Свідомим» Мунстерман. 

Поняття «Захід» російська влада, на його думку, почала використовувати у релігійному значенні, як те, що не відповідає їхній вірі. 

15 грудня 2018 року Обʼєднавчий собор українських православних церков та Вселенський патріарх засновують Православну церкву України.

Церкві повертають канонічне правонаступництво Київської митрополії (988 рік). 

5-6 січня 2019 року Православна церква України отримує томос про автокефалію. Документ, що надає право повного самоуправління, передають митрополиту Київському та всієї України Епіфанію з підписом Вселенського патріарха Варфоломія. 

«Відповідно за канонами православної церкви в самостійній державі має існувати своя самостійна церква. Томос можна порівняти до паспорту, який свідчить про зрілість», — говорить у коментарі «Свідомим» релігієзнавець та історик Тарас Антошевський. 

Вселенський Патріарх Варфоломій, проявивши ініціативу, вирішив впорядкувати ситуацію з православною церквою в Україні. Після чого за політичної підтримки у 2018 році Україна таки змогла здобути церковну незалежність.

Таке рішення очікувано викликало обурення серед послідовників Московського патріархату. 

Глава російської православної церкви Кірілл пригрозив Вселенському патріарху Страшним судом за український томос. 

Прессекретар предстоятеля РПЦ заявив, що «підписання томоса мізерне з погляду канонів і трагічне для Варфоломія і його прихильників, які підписали свою духовну капітуляцію».

«Росіяни намагалися завадити, намагалися зірвати Всеправославний собор (зібрання усіх очільників православних церков). Але вони не очікували надання Україні автокефалії. Москва задіювала своїх агентів впливу по світу, які виступали проти надання канонічної автокефалії та заявляли, що це може призвести до православного розколу у світі. Звучали церковні та політичні погрози», — говорить Антошевський.

Теолог Гендро Мунстерман вважає, що з наданням Україні томосу російська церква втратила своє «свідоцтво про народження».

І хоча Росія називає це нібито розколом православної церкви, однак про надання автокефалії Україні говорили вже не перший рік. 

5 квітня 1710 року Пилип Орлик уклав зі старшиною та запорожцями угоду, яку пізніше назвуть Конституцією Пилипа Орлика.

Фактично перша українська конституція передбачала автокефалію української православної церкви та її повернення з підпорядкування Московському патріархату до Константинопольського. 

«Кремль через Московський патріархат в Україні мав вирішальний вплив не тільки на духовний стан людей, а і на їх орієнтири. Це пропаганда церковна, політична та військова. З 2014 року ми бачимо у цьому пряму участь представників МП», — говорить історик Антошевський.

Ще у 2004 році Віктор Янукович (який у 2014 втече до Росії) під час передвиборчої президентської кампанії наголошував, що він єдиний кандидат, хто нібито отримав благословіння церкви Московського патріархату. 

«Уся кампанія подібних осіб провадиться під гаслом майбутнього… перетворення Московського патріархату на державну церкву… я впевнений, що за всі ці політичні гасла, заяви, які лунали в церквах, обіцянки накласти покуту на тих, хто не прийде голосувати або не проголосує за Януковича (а навіть таке траплялося на Донеччині), — за все це доведеться платити всій церкві», — сказав тоді архиєпископ Харківський і Полтавський Ігор в інтервʼю BBC.

Російські спецслужби неодноразово діятимуть під прикриттям Московського патріархату. Прикладом цього стане, як її пізніше назвуть, релігійно-розвідувальна операція «Дари Волхвів».

У січні 2014 року Росія привезла в Україну, зокрема на Кримський півострів, християнські святині «Дари Волхвів». Оплачував ініціативу РПЦ російський олігарх Константін Малофєєв. Охороною керував тоді Ігор Гіркін (Стрєлков). 

В інтервʼю Дмитру Гордону Гіркін розповідає про те, що під час акції «Дари Волхвів» познайомився з Сєргєєм Аксьоновим, який зараз очолює окупаційну владу Кримського півострова.

«Відповідно, коли події (незаконна окупація півострова — ред.) почалися, я просто поїхав радником до Аксьонова, маючи дуже аморфне завдання допомагати йому всіма силами та можливостями», — заявив Ігор Гіркін в інтерв’ю.

Улітку 2014 року на Малофєєва в Україні відкриють кримінальне провадження за підозрою у створенні воєнізованих або збройних формувань. А воєнного злочинця Гіркіна звинуватять у порушенні суверенітету України та територіальної цілісності, катуванні та умисних вбивствах.

У складі делегації, що супроводжувала «Дари волхвів» були також депутат держдуми Росії, «афганець» Олєг Лебедєв і колишній депутат і заступник глави російського «Бойового братства» Дмітрій Саблін. Пізніше він стане співзасновником руху «Антимайдан» в Росії.

Після незаконної окупації півострова священники Московського патріархату підтримуватимуть проросійських бойовиків на сході України.

Так, у квітні 2014 року ієромонах Афанасій, священник УПЦ МП «здійснив молебень, щоб надати хлопцям [бойовикам] підтримку» і «дати благословення на цю добру справу» — «захист місцевих жителів та їхньої православної віри від київської влади».

Тоді ж Афанасій сказав, що митрополит Донецький Іларіон відсторонив його від виконання обовʼязків «через проповіді патріотизму».

Інший священник від УПЦ МП, протоієрей Володимир Очеретяний від церкви святих апостолів Петра і Павла в Харцизьку так само у квітні 2014 року причащав бойовиків Святими дарами, звинувачував у війні на Сході «київську владу» та перейшов на бік «ополченців». 

В інтервʼю «Радіо Свободі» очільник української розвідки (2015 — 2016 рр.) Валерій Кондратюк назвав священників Московського патріархату не лише пʼятою колоною Росії, а й одним із підрозділів діяльності російської ФСБ.

За його словами, у 2014 році монахи Києво-Печерської лаври брали участь у боях проти українських спецпризначенців поблизу Слов’янська.

«Там були люди, які тоді обстріляли спецпризначенців Служби безпеки. Потім, коли ми їх знищили, встановили, в одного був позивний “Ромашка”. Це був дзвонар Києво-Печерської лаври. І таких людей було багато», — сказав Кондратюк журналістам. 

З 24 лютого 2022 до жовтня 2023 року Служба безпеки України викрила понад 68 кліриків УПЦ (МП), які працювали на РФ, продавали зброю та дитячу порнографію. 

14 священників УПЦ були митрополитами церкви. Задокументовано 20 фактів державної зради, колабораціонізму та пособництва країні-агресору (Росії).

Хоча УПЦ МП заявила про розірвання звʼязків із Московським патріархатом, на думку теолога Мунстермана є сумніви щодо серйозності цієї незалежності та автономії. До того ж УПЦ не визнана жодною з інших православних церков, окрім російської.

«Вплив Московського патріархату залишатиметься в Україні допоки існуватимуть важелі інформаційного тиску і способи переконувати людей [в Україні], що саме Московська церква є канонічною», — говорить релігієзнавець Антошевський.

Оновлено 21 березня о 14:00

З початку повномасштабної війни СБУ викрила понад 80 представників УПЦ (МП), які працювали на Росію.

Про це Свідомим повідомили у Службі безпеки України.

Серед викритих злочинів — посягання на територіальну цілісність та суверенітет України, держзрада, колабораціонізм, пособництво країні-агресору, виправдовування війни й заперечення агресії Росії проти України. Оголошено 37 підозр, вже є 23 обвинувальні вироки суду.