Як Росія зруйнувала медичну сферу у Маріуполі: звіт Українського центру охорони здоров'я(UHC)

Як Росія зруйнувала медичну сферу у Маріуполі: звіт Українського центру охорони здоров'я(UHC)

Нещодавно Український центр охорони здоров'я (UHC) представив звіт, у якому оцінив шкоду, яку заподіяла російська армія медичній інфраструктурі Маріуполя. Цей звіт охоплює період з 24 лютого 2022 року по 20 травня 2022, тобто від початку повномасштабного вторгнення РФ до виходу українських військових із території заводу «Азовсталь». 

Автори звіту зазначають, що за цей період росіяни знищили або пошкодили понад дві третини амбулаторій первинної допомоги, майже всі багатопрофільні лікарні, дитячі заклади та пологові будинки, а також два корпуси психіатричної лікарні. В окремих районах міста руйнування медичної інфраструктури становлять 90%. 

Загалом, за оцінками Українського центру охорони здоров'я (UHC), майже 8 із 10 місць, де надавали медичну допомогу громаді Маріуполя та південної частини Донецької області, зруйновані. 

Серед злочинів, які росіяни вчиняли проти охорони здоровʼя у Маріуполі, були цільові атаки на лікарні за зразком, як це відбувалося в Сирії, масові  невибіркові обстріли, захоплення, викрадення обладнання, примус щодо персоналу.

Детальніше про російські злочини, які задокументував Український центр охорони здоров'я (UHC) у матеріалі «Свідомих».

Медична інфраструктура до війни та обсяги руйнувань

До повномасштабного вторгнення Росії в Україну у Маріуполі була розгалужена мережа закладів з надання медичної допомоги. Сюди входили центри первинної допомоги, багатопрофільні міська та обласна лікарні, міське територіальне медичне обʼєднання «Здоровʼя дитини та жінки», пологовий будинок, перинатальний центр та окрема психіатрична лікарня. Крім цього, до медичної інфраструктури належали сім приватних закладів. 

Наразі 80% медичної інфраструктури міста зруйновано. Автори звіту фіксують прямі докази руйнувань у 40 випадках, а у 42 випадках — докази високої ймовірності руйнувань. Найбільше від дій російської армії постраждала інфраструктура Центрального (84%) та Лівобережного (93%) районів міста — саме тут росіяни вели наступальні операції. 

Автори роблять висновок, що більшість руйнувань медичної інфраструктури Маріуполя відбулися внаслідок масованих невибіркових обстрілів міста у березні-квітні 2022 року. Через ці обстріли цілі райони опинилися непридатними для життя, а мешканці втратили можливість отримати медичну допомогу.

Таргетовані та невибіркові атаки на медичні заклади 

У звіті представлені докази й цільових атак на медичні заклади. Зокрема, росіяни завдали удару по «Центру здоровʼя дитини та жінки». 

Російські війська навмисно використовували тактику масштабних невибіркових бомбардувань, які завдають значних руйнувань саме цивільній інфраструктурі. Ці атаки, як і таргетовані, заборонені міжнародним гуманітарним правом та мають на меті нагнітання терору серед цивільного населення, а не на зниження військової потужності збройних сил іншої держави.

Атака Маріупольської міської лікарні №1 

До початку війни ця лікарня була одним із найстаріших медичних закладів Маріуполя. Під час повномасштабної війни лікарня продовжувала надавати медичну допомогу впродовж блокади у березні, а також слугувала сховищем.

Наприкінці березня 2022 року російські війська насильно вивезли медичний персонал, хворих та цивільних маріупольців, які ховалися від обстрілів у лікарні. Пізніше супутникові щонайменше два корпуси лікарні були зруйновані. 

У квітні, за даними міської ради, «російські війська скинули декілька надпотужних бомб на дитячу лікарню та знищили один з корпусів міської лікарні».

Бомбардування «Центру здоровʼя дитини та жінки»

9 березня війська Росії завдали авіаудар по дитячому діагностичному відділенню та пологовому будинку. Бомби влучили у двір П-подібного розташування будинків, через що спричинили значні руйнування будівель. Тоді 17 людей отримали поранення, п'ять загинули, серед них — породілля з дитиною.

До повномасштабної війни «Центр здоровʼя дитини та жінки» був одночасно пологовим будинком та жіночою консультацією, а також виконував окремі функції дитячої лікарні. 

Обстріл складу «Червоного хреста»

Росіяни обстріляли склад Міжнародного Червоного Хреста у Маріуполі щонайменше двічі — у період з 19 по 22 та з 23 по 26 березня 2022 року. Будівля була промаркована як медичний обʼєкт. У команди Українського центру охорони здоров'я є супутникові зображення, які свідчать, що на склад було нанесено низку артилерійських та/або авіаційних ударів. Оцінити збитки неможливо, оскільки в команди МКЧХ немає доступу до об'єкта.

Депортація медичних працівників 

Російські війська неодноразово вдавалися до примусового вивезення медичного персоналу та пацієнтів медичних закладів, здебільшого на територію Росії.

Зокрема, росіяни захопили Обласну лікарню інтенсивного лікування й взяли у заручники медперсонал, вивезли працівників та пацієнтів (понад 70 людей) із Міського пологового будинку №2 і Маріупольської міської лікарні №4 імені Мацука на тимчасово окуповані території. Наразі відомо про 40 тисяч випадків насильницького вивезення людей.

Росіяни також вивозили з Маріуполя медичне обладнання та лікарські засоби, зокрема частину вцілілих апаратів штучної вентиляції легень.

Нестача ліків та відсутність доступу гуманітарних організацій 

Наразі Маріуполь опинився у ситуації гострої нестачі ліків та неможливості надавати спеціалізовану допомогу через відсутність обладнання. 

Міжнародні гуманітарні організації не мали доступу до Маріуполя та не мали відомостей про стан здоров'я мешканців міста. «Лікарі без кордонів» неодноразово заявляли про гуманітарну катастрофу та неможливість організувати хоч якусь допомогу мешканцям міста. Тільки влітку 2022 року, під час окупації Маріуполя, організації отримали обмежений доступ до міста, аби доставити гуманітарну допомогу. 

Крім цього, влітку міська влада Маріуполя повідомила, що місто було на порозі спалахів холери та дизентерії.

У місті майже не залишилося первинної допомоги, загальних лікарень, дитячих лікарень, пологових будинків та психіатричних закладів. Заклади, які не були зруйновані, постраждали внаслідок інших воєнних злочинів — захоплення та використання з військовою метою, примусової депортації персоналу, викрадення обладнання.