«Я не знаю, чому затримали мого чоловіка»: як Росія незаконно увʼязнює українців

Цивільні — найбільш незахищені перед загрозою захоплення в полон: їх затримують та увʼязнюють незаконно, інформація з тимчасово окупованих територій — обмежена, а механізму обміну як військових на військових — немає. 

Офіційно до українського омбудсмана звернулось понад 20 тисяч родичів цивільних заручників.

«Ще на початку повномасштабного вторгнення місцева влада та громадяни організувались і патрулювали як дружинники, щоб не було мародерства. Коли мера Івана Федорова викрали, а тимчасова окупаційна влада захопила адмінбудівлі, цих чоловіків побили. Після того люди почали тихо зникати — їх викрадали», — розповіла жителька Мелітополя для спецпроєкту Свідомих «Голоси окупації».

Мелітополь — одне з найбільших міст Запорізької області, яке після 24 лютого 2022 року опинилось під окупацією. На прикладі цього міста та історії Ярослава Жука розповідаємо, як Росія незаконно викрадає та увʼязнює українців, і куди звертатись, якщо це сталось із вашими близькими.

Міський голова Мелітополя ще кілька місяців тому повідомляв, що з початку тимчасової окупації з міста викрали майже 1000 людей. Щонайменше 3500 людей, які перебували у в’язницях Мелітополя, незаконно перемістили до тимчасово окупованого Криму.

«Гауляйтери видали указ про легалізацію 28 в'язниць на тимчасово окупованих територіях, три з них — на тимчасово окупованій території Запорізької області. Якщо раніше ми казали, що лише у Мелітополі існує щонайменше п’ять катівень, то частину з них росіяни вже “легалізували”», — сказав Іван Федоров. 

У відповідь на запит Свідомих Мелітопольська міська рада повідомила, що станом на 1 квітня у російському полоні перебувають 97 цивільних мешканців Мелітопольського району Запорізької області. 

З них дев'ять людей утримуються в російському СІЗО у Лефортово, двоє — у Сімферопольському СІЗО №2, одна — у колонії російського Владикавказу, а вісім людей вивезли на територію незаконного збройного формування «днр». 19 людей росіяни силоміць використовують для побудови фортифікаційних споруд. 

Раніше директоркою Мелітопольського промислово-економічного коледжу була Олена Шапурова — її підозрювали в незаконному витрачанні коштів з благодійного фонду, виплаті грошей працівникам, які насправді не працюють у коледжі, та здачі приміщень в оренду без договорів. За це у 2020 її відсторонили від роботи. 

У березні 2022 року Шапурова добровільно стала так званою «керівницею» тимчасового окупаційного «Мелітопольського відділу освіти» і вимагала від освітян організувати навчання за російською програмою. 

Як пише Регіональне інформаційне агентство Мелітополя, сам коледж колаборантка закрила, а його будівлю перетворили на департамент, «куди зганяють школярів для складання фейкових тестів, а хабарниця гребе гроші "лопатою"».

17 червня у районі Мелітопольського промислово-економічного коледжу пролунав вибух. За неофіційними даними, того вечора у кущах біля коледжу здетонувала вибухівка. 

Одна зі свідків повідомляє, що окупаційні війська заблокували проїзд всім машинам. Автівку ВАЗ-2101, неподалік якої стався вибух, зупинили. Там перебував Ярослав Жук — його вивели, поставили навколішки і затримали. 

У той же день військові навідались до чоловіка додому.

«Був звичайний день. У нас приватний будинок, і ми порались по господарству, бо на той час вже не ходили на роботу. Чоловік виїхав у справах, і не пройшло й години, як до нас у будинок зайшли троє військових. Спочатку спитали, де Ярослав, оглянули дім, майстерню, потім зізнались, що затримали мого чоловіка. На запитання де, як і за що, сказали, що той зробив “щось жахливе”, і він у них надовго», — розповіла Свідомим дружина Ярослава Марина Жук. 

Уночі та наступного дня військові, як повідомляють місцеві, проводили обшуки у домівках та брали в полон «усіх поспіль, навіть пастора церкви Валентина Журавльова, який проводив молебень на площі Перемоги».

Ярослав Жук займався ювелірною справою, зварюванням та виготовленням запчастин для техніки. Марина працювала концертмейстером у місцевому палаці культури. Подружжя ростить малолітнього сина. Марина з дитиною виїхали з тимчасово окупованих територій через місяць після того, як Ярослава затримали. 

12 липня так званий «голова руху “Мы вместе с Россией”» в тимчасово окупованій частині Запорізької області Володимир Рогов у своєму Телеграм-каналі опублікував пост, де назвав Жука, «виконавцем замаху 17 червня» на колаборантку Олену Шапурову. 

Також Рогов опублікував відео нібито «зізнання» Жука. На відео Ярослав запинається, а сам ролик змонтований з уривків. Чоловік каже, що коли проїжджав повз, нібито кинув вибуховий пристрій у бік будівлі коледжу за вказівкою СБУ. 

«Ми не брали участі в проукраїнських мітингах, хоча близькі та сусіди знали [проукраїнську] позицію Ярослава. Однак навіть багатьох із тих, хто тоді виступав проти окупації, не чіпають. Ярослав не був у теробороні. Він намагався допомагати людям і робити, що від нього залежить: кудись щось відвезти, комусь щось купити. Не знаю, чому затримали саме мого чоловіка», — розповідає Марина Жук.

Після того, як жінка із сином виїхали, до їх житла навідались окупаційні військові. Оскільки вдома нікого не було, вони поїхали до батьків Ярослава, влаштували зустріч із сином та повідомили, що чоловіка перевезуть у СІЗО в тимчасово окупований Сімферополь, а суд пройде у Ростові-на-Дону.

11 серпня 2022 року так званий «Київський районний суд міста Сімферополя» постановив, що Жука підозрюють у нібито «вчиненні акту міжнародного тероризму». Мелітопольцю загрожує тримання під вартою терміном від 10 до 20 років або довічне позбавлення волі.

Через російського адвоката Алєксєя Ладіна, який захищав незаконно засуджених у тимчасово окупованому Криму, Ярослав Жук передав заяву до Слідчого комітету РФ з описом його затримання, катувань і вибивання свідчень, зокрема, для відео із «зізнанням». 

Чоловік повідомляє, що після затримання його близько тижня тримали у підвалі з мішком на голові. У цей період не годували — на день давали одну склянку води.

«Майже щопівгодини приходили і катували мене: били струмом, прикладали дроти до ніг, рук, геніталій, мочок вух та сосків грудей, били тупим предметом по всьому тілу, підпалювали газовим пальником ступні ніг, при цьому морально знущалися», — описав Ярослав. 

Через те, що чоловіка регулярно били по голові, він частково втратив слух. Катуваннями Жука змусили підписати так зване «зізнання», а коли зійшли видимі побої — озвучити його на відео. У листі Ярослав заперечив причетність до вибуху.

Наприкінці грудня адвокат Нікалай Полозов опублікував лист кримськотатарського активіста, заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла, про Жука.«Днями повертаючись з суду до СІЗО зустрів нашого мелітопольця Ярослава Жука. Після перших фраз одразу впізнали один одного. Ярослав виглядає добре. Однак одразу помітив, що він погано чує. Часткова втрата слуху — результат нелюдських тортур.

Окрім звичайних співробітників охорону забезпечують бійці спецпризначення, які продовжують знущання з хлопців. 

Ярослав не встиг та й не хотів розповісти подробиці про “як там”, але з його інтонації було зрозуміло (та я сам дещо бачив і чув), що нічого доброго. Хлопці продовжують піддаватися фізичним знущанням та моральному приниженню.

Ярослав розповів, що поряд з ним утримується Аппаз Куртамет [кримський татарин, житель Новоолексіївки Херсонської області, якого затримали на адмінмежі з тимчасово окупованим Кримом 23 липня 2022 року. Куртамета засудили до семи років позбавлення волі в колонії суворого режиму з відбуванням першого року у в’язниці: його звинувачують у фінансуванні українського добровольчого батальйону «Крим», — прим. ред.], якого один раз мені також довелося зустріти. Скільки всього там наших людей він не знає, але вважає близько ста.

Незважаючи на тортури і знущання Ярослав випромінює надію, добро, віру у власне звільнення та нашу перемогу. Як і всі політв’язні. Знайте, наші дівчата і хлопці тримаються. Підтримують та чекають на підтримку нашої країни», — написав Джелял.

8 квітня російські пропагандистські медіа повідомили, що справа Жука надійшла до Южного окружного воєнного суда в Ростові-на-Дону. Дату розгляду наразі не призначили.

Історія Ярослава Жука — одна з багатьох про цивільних заручників, яких незаконно утримує Росія. Медійна ініціатива за права людини презентувала інтерактивну мапу місць, де РФ утримувала або досі утримує цивільних заручників і військовополонених. 

Станом на початок квітня МІПЛ змогла ідентифікувати 948 цивільних заручників, яких утримують на тимчасово окупованих територіях і в Росії. Правозахисники зазначають, що загальна цифра може бути щонайменше у 5-7 разів більшою. 

На запит Свідомих Міністерство з реінтеграції тимчасово окупованих територій не відповіло.

Офіс Уповноваженого Верховною Радою з прав людини відповів, що інформацію про кількість людей, яких утримує Росія, не повідомляють. Офіційно до українського омбудсмана звернулось понад 20 тисяч родичів цивільних заручників.

«Насправді кількість є більшою. Поки під окупацією частина Херсонської області, Запорізької, вся Донецька, Луганська області і весь наш Крим, то, зрозуміло, що родичі, які там перебувають, вони до нас не звертаються. Навіть маючи технічну можливість, вони бояться», — розповів «Українській правді» Дмитро Лубінець. 

Цивільних заручників часто звинувачують у вчиненні «актів міжнародного тероризму», «державній зраді» та «протидії спеціальній військовій операції». Інформацію про утримуваних цивільних осіб Росія не надає ані їхнім родинам, ані Україні, ані міжнародним організаціям. Обмінюють їх без чіткого механізму. 

«Деяких із них перевдягають у військову форму та обмінюють, ніби військовополонених. Інших цивільних обмінюють разом із військовими. Декого відпускають без пояснення причини, як і затримують», — повідомляють правозахисники МІПЛ.

Національне інформаційне бюро при Мінреінтеграції пояснює, що робити, якщо ваші близькі потрапили в російський полон.

Потрібно зібрати інформацію про людину (ПІБ, дата народження, контакти, особливі прикмети, останнє відоме місце перебування). 

Повідомити про захоплення в полон можна в:

- +380 44 287 81 65 (для дзвінків з-за кордону) 

- чатботи у Telegram та Viber @nib_uncp_bot   

- через форму, розміщену на сайті бюро: https://nib.gov.ua 

- онлайн-форма: bit.ly/3BJkZ3v 

- Viber, Telegram, WhatsApp - 0676508332, 0980873601

- цілодобова гаряча лінія +380 89 420 18 67 

- електронна пошта: [email protected]  

У Мелітополі звернутися за підтримкою та допомогою можна за телефонами

+380980636147, +380956933150 (Telegram, Viber), або надати інформацію про викрадення людини у чат-бот в Telegram @vykradeni_melitopol.Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець також зазначає, що варто звернутися до Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні 

Корисною може бути допомога правозахисних громадських обʼєднань, що працюють у сфері пошуку зниклих безвісти, полонених або незаконно утриманих осіб. Серед них — МІПЛ, «Блакитний птах», «Група Патріот».