Вибратися з окупації: як волонтери допомагають виїхати з тимчасово окупованих територій півдня?

Вибратися з окупації: як волонтери допомагають виїхати з тимчасово окупованих територій півдня?

У 2014 році після Революції гідності Росія окупувала Крим. Проукраїнські мешканці, які залишилися в Криму, зіткнулися з репресіями та політичними переслідуваннями. Після повномасштабного вторгнення почалася нова хвиля виїзду українців з півострова. Наразі не відомо, скільки людей виїхало за десять років.

Після 24 лютого 2022 року Херсонська та частина Запорізької областей також опинилися під російською окупацією, де росіяни чинили злочини проти цивільних. Тому аби вберегти свої життя, місцеві виїжджають на підконтрольну Україні територію та за кордон.

У виїзді людям допомагають волонтери та представники громадських організацій. Свідомі поспілкувалися з представниками організацій «Крим SOS» та «Людяність» про те, як вони допомагають цивільним в окупації виїхати.

«Евакуації як такої не було»

Анастасія Калініна, юристка громадської організації «Крим SOS», розповідає, що у 2014 році евакуації з півострова зі сторони України не було. По-перше, росіяни швидко встановили блокпости на адміністративній межі з Херсонською областю. По-друге, кримчани не хотіли виїжджати, оскільки Крим був їхнім домом. Проте до кінця 2014 року до тоді вже тимчасово окупованого Криму їздив поїзд із материкової України. 

Окремі мешканці півострова стали виїжджати, коли почалися перші затримання та зникнення людей за проукраїнську позицію після мітингу 26 лютого 2014 року, який організував Меджліс кримськотатарського народу та «Євромайдан Крим». Тоді журналісти й активісти зрозуміли, що їм небезпечно залишатися в Криму. 

Юристка зазначає, що наразі неможливо сказати, скільки людей покинуло Крим на початку окупації. Цифри варіюються від 70 до 200 тисяч людей. Це пов'язано з тим, що ще до 2014 року в Криму довго не було перепису населення, і не відомо, скільки там жило людей (останній перепис населення в Україні відбувся у 2001 році — ред.).

«Виїжджали переважно українці, а кримські татари залишалися, адже Крим — це їхня батьківщина. Вони привʼязані до рідного дому. Можливо, це повʼязано з травмою депортації. Але з часом через російський пресинг вони теж почали покидати Крим», 

— говорить Анастасія Калініна. 

Після виїзду українці та кримські татари жили на Херсонщині, адже це географічно близько до Криму й Чорного моря. Однак окремі ініціативи виїжджали на захід та центр України. Виїхати з Криму можна було через блокпости в Чонгарі, Чаплинці та Каланчаці. У цих селах створили ЦНАПи, де мешканці Криму могли оформити документи. Там працювали представники різних громадських організацій, зокрема «Крим SOS». 

Життя в окупації та переслідування активістів

До початку повномасштабного вторгнення мешканці тимчасово окупованого Криму могли приїжджати на материкову Україну з дотриманням низки безпекових заходів. Люди, які виїжджали з Криму чи вʼїжджали на півострів, мали перейти український та російський блокпости.  

Росіяни допитували українців та кримських татар, однак допити не були схожі на фільтрацію, як це почало відбуватися після початку повномасштабного вторгнення. Іноді російські військові могли порвати документи цивільних на блокпосту.

«Це могла бути поїздка в один кінець. Людину могли затримати й потім відправити в СІЗО», 

— розповідає юристка.

Затримати людину могли під час вʼїзду в Крим або вже після прибуття до себе додому. Це все переростало в політично мотивовані переслідування. Так сталося із заступником голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріманом Джелялом, якого затримали у 2021 році, коли він повернувся до Криму після участі в Кримській платформі. 28 червня Джеляла та ще девʼятьох цивільних повернули з російського полону.

Ті, хто залишилися в Криму, зіткнулися з обмеженням свободи пересування і нав'язуванням примусової паспортизації, що є порушенням міжнародних норм. У громадських активістів проводили обшуки, затримували та звинувачували в нібито тероризмі й екстремізмі. 

Одним із перших, хто постраждав серед цивільних від дій росіян у Криму, був Решат Аметов. Його закатоване тіло знайшли 15 березня 2014 року. Чоловік вийшов на пікет перед будівлею Ради міністрів АР Крим у Сімферополі. У його викраденні та вбивстві звинувачують учасників незаконно збройного формування «Самооборона Криму» під керівництвом російського військового (українська прокуратура не називає імені причетного російського військового — ред.). 

Ускладнення виїзду почалися в період пандемії коронавірусу. Протягом певного часу адміністративна межа була перекрита для вʼїзду та виїзду. Її можна було перетинати один раз на рік. У той період знизилася кількість вступників із Криму до українських університетів, адже їм потрібно було перетинати адмінмежу неодноразово. 

Як виїжджають мешканці Криму після 2022 року? 

З початком повномасштабного вторгнення виїзд із Криму значно ускладнився — мешканцям треба їхати через Росію та Білорусь у країни Європи, а звідти — в Україну або з Росії в Сакартвело. 

«Такий виїзд коштує значних грошей. У багатьох із тих, хто виїжджає, немає актуальних [українських] паспортів, тому вони звертаються [до правозахисних та громадських організацій], аби дізнатися, куди вони можуть виїхати з наявним пакетом документів», — каже Анастасія Калініна.

Одна з найбільших хвиль виїзду з Криму була після запровадження мобілізації у РФ (у вересні 2022 року — ред.). Тоді переважно виїжджали чоловіки, які не хотіли бути мобілізованими до російської армії. Ще кілька хвиль були після перших атак по російських військових обʼєктах у Криму. Ці обʼєкти росіяни часто розміщують поблизу населених пунктів. 

Наразі все менше мешканців Криму ризикує виїжджати з півострова. Вони бояться приїжджати в Україну через ракетні обстріли, а виїхати в країни Європи не можуть через відсутність українських документів. Юристи «Крим SOS» консультують, аби мешканці могли їх отримати.

«До України з Криму можна вʼїхати через Росію. Функціонує пункт пропуску “Колотиловка-Покровка”. Але треба обов'язково консультуватись, адже ситуація на кордоні змінюється. Вони можуть приїхати, аби зробити паспорти. Це стосується людей, старших 18 років, які не мають внутрішніх українських паспортів. Є ще пункт пропуску “Мокрани-Доманове” на кордоні з Білоруссю, де можна потрапити в Україну по українському свідоцтву про народження», — каже Анастасія Калініна.

Є країни (Туреччина, Румунія, Болгарія — ред.), в яких діє особливий порядок в'їзду українців. Можна вʼїхати по посвідченню особи на повернення в Україну — спеціальному документу, що дозволяє транзитний проїзд через держави. По приїзду до країни люди можуть звертатися в українські консульства та оформлювати документи. 

Анастасія Калініна закликає українців, які хочуть виїхати з тимчасово окупованого Криму, звертатися до юристів та уточнювати деталі щодо пакету необхідних документів, аби повернення було «безболісним». Зокрема, вони можуть звертатися до організації «Крим SOS» за номерами телефону: +380952775355; +380962240123 та +380630771619.

Як відбувається виїзд із тимчасово окупованої Херсонщини?

Волонтер із Нової Каховки Стефан Воронцов на початку повномасштабного вторгнення був у рідному місці (хлопець навчається у Вроцлаві — ред.). Через кілька днів після початку повномасштабного вторгнення до нього та команди друзів почали надходити запити про допомогу від мешканців міста. Через свою сторінку в соціальній мережі «X» (колишній Twitter — ред.) він почав збирати гроші, за які покривав потреби місцевих.

Через 40 днів після окупації Нової Каховки Стефан Воронцов виїхав з міста через Крим. Після цього хлопець почав сам організовувати виїзди мешканців Херсонщини з окупації та з друзями заснував благодійну волонтерську організацію «Людяність».

«Ми познайомилися з Андрієм (прізвище не називаємо з міркувань безпеки — ред.) — волонтером, який безплатно вивозив людей з окупації. Він збирав кошти на паливо та вивозив людей, здебільшого з Херсона. Це було можливо до закриття Василівки (у грудні 2022 року російські війська закрили в’їзд та виїзд на тимчасово окуповану територію Запорізької області через КПП “Василівка” в Запорізькій області — ред.). Ми з ним скооперувалися», — каже він. 

Літом 2022 року волонтери отримали 35 тисяч запитів щодо виїзду з окупованої території, які надходили в Google-формі. Через деякий час їм вдалося налагодити процес організації безплатного виїзду. 

«Ми не називаємо це евакуацією. Евакуація — це контрольований, безпечний процес, який має план [і який контролює держава]. Ми ж організовуємо виїзд людини, досвідчені координатори забезпечують онлайн-супровід і придумують легенду під конкретну людину», — каже Стефан Воронцов. 

Він пояснює, що хороша легенда — це 90% успіху. Під час виїзду люди проходять через російські блокпости, де відбувається фільтрація. Там перевіряють телефон, документи, допитують. Якщо людина нібито «не несе загрози» для росіян — їй дозволяють пройти.

«Чим довше триває окупація, тим гірше починають пропускати людей. Думаю, вони намагаються втримати цивільних як живий щит», — каже Воронцов. 

Координатори благодійної організації «Людяність» намагаються робити так, щоб росіяни на тимчасово окупованих територіях не дізналися, в якому автобусі та з яким водієм виїдуть люди. Росіяни вже затримували водіїв, у яких знаходили контакти з українцями на підконтрольних Україні територіях. 

«Немає однієї формули успіху, як виїхати з окупації. Кожна історія виїзду — індивідуальна. Ми готуємо людей. Тому важливо, аби вони казали правду про те, які документи в них є, чи були на підвалі (затримували росіяни — ред.)», 

— говорить Стефан Воронцов.

Здебільшого з окупації виїжджають батьки з дітьми та літні люди. Часто українці вивозять із собою домашніх тварин. Волонтери ж допомагають з переносками, аби не залишати тварин в окупації. 

Пік кількості запитів на виїзд після підриву Каховської ГЕС

Зі слів волонтера, активність запитів на евакуацію з тимчасово окупованої Херсонщини відбувається хвилями. На це впливає ситуація на фронті: наприклад, після звільнення Херсона кількість зменшилася, адже, ймовірно, мешканці лівого берега вважали, що найближчим часом деокупують і цю частину області. 

Після ударів по російських військових цілях у Криму чи по Кримському мосту кількість запитів росте, бо у випадку перекриття мосту зникне єдина можливість виїхати з окупації. Також серед факторів, які впливають на рішення виїхати, — відсутність медичної допомоги та припинення так званих «соціальних виплат» з боку окупаційних адміністрацій.

Однак найбільша кількість запитів була після того, як 6 червня 2023 року росіяни підірвали греблю Каховської ГЕС. 

«Перші два тижні після підриву були запити навіть не на виїзд, а зняти людей з дахів. В Олешківському районі сформувалася команда проукраїнських волонтерів, які створили карту з мітками, де людям потрібна допомога. Волонтерів, які хотіли заїхати в район підтоплень та зняти людей з дахів, росіяни не пропускали. Аргументували це тим, що там працюють їхні [російські] рятувальні служби», — розповідає Стефан Воронцов. 

Через деякий час росіяни почали пропускати волонтерів до районів підтоплення. Тоді команда фонду «Людяність» спільно з «Крим SOS» передали човни, що використовували, аби допливати до будинків, на дахах яких перебувають люди. Їхню роботу ускладнювала сильна течія. 

Окупаційна влада ж відправляла мешканців із постраждалих регіонів у так звані пункти тимчасового перебування в Скадовську та Криму, де в людей забирали паспорти й телефони. Однак туди пропускали волонтерів з Криму. 

«Ми намагалися встановити контакт із цими людьми та повідомити про можливість виїзду. Тоді виникла ще одна хвиля запитів. На той момент росіяни дозволили проїжджати у РФ і далі в Україну без документів», 

— каже волонтер. 

Державні інституції не справляються

Стефан Воронцов вважає, що державні інституції, зокрема Міністерство реінтеграції, не справляються з тим, аби працювати з людьми на тимчасово окупованих територій. Вивозити людей допомагають волонтерські організації, серед них — «Save Ukraine». Свідомі звернулися до Мінреінтеграції із проханням прокоментувати, як держава сприяє евакуації. 

Там нам відповіли, що уряд «всебічно сприяє виїзду громадян з тимчасово окупованих територій на підконтрольну територію». Зокрема, вони організували коридор для виїзду громадян України з РФ та Білорусі через пункти «Колотилівка — Покровка» та «Мокрани — Доманове». Також уряд організував безплатні евакуаційні маршрути залізницею та автомобільним шляхом з Сум до Києва, Харкова, Полтави та Дніпра, а також з села Доманове до Ковеля. Ті, хто виїхали з окупації, отримують грошову допомогу в розмірі 3 600 грн та можуть зареєструватися як внутрішньо переміщені особи й отримувати всю передбачену законодавством допомогу.  

«Тобто до 24 лютого (2022 року — ред.) вони [люди] були наші, а після — перестали бути українцями? Люди на окупованих територіях хочуть бути почутими та знати, куди звертатися. Хочуть, аби про них говорили. Ми, волонтери, які працюють з ними, ретранслюємо цей голос», 

— каже він.

Стефан Воронцов вважає, що медіа варто доносити інформацію про можливість безплатного виїзду.

«Люди на окупованих територіях можуть і не побачити цієї інформації, але важливо, щоб її бачили їхні рідні на неокупованих територіях і доносили це. Це [поширення інформації] може сприяти тому, що більше людей буде виїжджати», — наголошує він.