«Ви можете стати першим українцем, із яким познайомиться іноземець». Як Дарʼя Коломієць розповідає про Україну в США
24 лютого 2024 року. У Нью-Йорку благодійний захід до другої річниці російського повномасштабного вторгнення в Україну. Потроху збираються люди. Вони розмовляють, пʼють вино, купують мерч, роблять донати для українських жінок-військових. Грає українська музика.
Раптом у залі лунає звук сирени. Такий самий, як щодня чути в країні за океаном, заради якої всі й зібрались.
Виходить організаторка заходу й читає: «Мене звати Дарʼя. 24 лютого 2022 року почалось із дзвінка моєї сестри: “Росіяни почали [повномасштабну] війну”...». Вона розповідає, що пережила два роки тому в Києві, і як почала збирати спогади інших українців.
Я хотіла показати, як війна увірвалась у наше життя. Раптово й без попередження, коли хтось так само міг бути на вечірці,
— розповідає Дарʼя Коломієць.
В Україні вона була відома як теле- і радіоведуча та DJ. У липні 2022 року, взяла валізу платівок з українською музикою та прилетіла до Нью-Йорка, аби розповідати про Україну.
Послухати епізод:
Промоутити Україну через особисті історії
Дарʼя вже впʼяте приїхала до США з культурною місією. Вона каже, що зараз найсильніший інструмент для комунікації з американцями — особисті історії.
Світ бачить Україну як заблюрений sensitive content, а тепер ці фото змішані з війною в Газі. Такий шоковий контент у них викликає реакцію «Мені так шкода це чути”, і людина шукає можливість закінчити розмову або її перевести в щось інше. Вони не знають, що сказати. Я б порівняла це відчуття з похороном.
У 2022 році журнал «TIME» вніс Дарʼю Коломієць до переліку Next Generation Leader за те, що вона «дбає, аби українські історії були почуті».
41 історію початку повномасштабного вторгнення Коломієць зібрала у подкаст «Diary of War». У ньому є, зокрема, історії військової та співачки СТАСІК (Анастасії Шевченко), парамедикині Ірини Цибух, співачки Джамали, ведучого Євгена Синельникова.
«Кожен герой просто надсилав мені голосові повідомлення в месенджерах: розірвані, не зв'язні; їх могло бути два, а могло бути 30, і я їх монтувала в суцільну історію, в подкаст. Тоді все було так насичено, що ми не встигали це рефлексувати, тому люди ділилися дуже чесними емоціями та словами».
Допоможи нам розказати ще більше історій.
Підтримай насВолонтери з різних країн допомогли перекласти та субтитрувати щоденники різними мовами, в YouTube їх можна дивитись і жестовою мовою. Тоді, на заході 24 лютого 2024 року в Нью-Йорку, польсько-американська акторка Сюзанна Шадковскі, відома за грою у серіалі «Пліткарка» та грою у театрі, зачитала історію Олени Нікуліної — дружини військового бригади «Азов», захисника Маріуполя Максима Нікуліна. Коли Максим був на «Азовсталі», Олена дізналась, що вагітна. Вона народила дитину, а її чоловік досі перебуває в російському полоні.
Ніхто не очікував такого. Усі прийшли на фандрейз-вечірку, послухати українську музику. Сюзанна читала цей щоденник, і у неї почали литись сльози. Потім вона сказала мені, що виступала на багатьох заходах, але вперше її так слухали: у просторі було відчуття, ніби ніхто не дихає. І наступного дня акторка зробила у себе в Instagram допис із закликом підтримувати Україну,
— розповідає Коломієць.
Підтримка України — це не тільки гроші
Дарʼя каже, що повномасштабна війна дала їй більше сміливості. Вона ніколи не думала, що зможе приїхати з рюкзаком і однією валізою в Нью-Йорк, де майже нікого не знає і розповідати історії українців.
Раніше я б не була такою настирною, а тепер у мене немає вибору, бо я борюся не за себе, а за Україну, і у нас немає часу,
— каже Дар’я.
За її відчуттями, американці забули, чим вони надихалися, спостерігаючи за новинами з України у 2022. Тоді журнал «TIME» обрав Володимира Зеленського людиною року, а самих українців зображували героями після звільнення півночі країни, Харківщини та Херсона.
Америка розташована далеко від України, у багатьох людей немає зв'язків, родичів чи прямого контакту з українцями, й головне — у громадян США змістився фокус на інші проблеми: вибори, війна між Ізраїлем і Палестиною: «У ранкових газетах я не бачила повідомлення про обстріл Одеси (2 березня 2024 року російський безпілотник влучив у житлову багатоповерхівку: загинули 12 людей — ред.) і про п'ятьох вбитих дітей».
Дарʼя наголошує, що кожен українець і українка, які мають змогу виїжджати за кордон, мають пам'ятати, що вони є не просто амбасадорами України, а можуть стати першим українцем, з яким познайомиться іноземець.
Через цей перший контакт люди сформують думку, яка ж Україна, які ці люди, що в них особливого, як ця країна бореться з таким великим агресором, і чому її треба підтримувати.
Я не дипломатка за освітою, не активістка. Я не знала, як це робити (адвокатувати підтримку України — ред.), і тому намацувала, де люди розвертаються і йдуть, а де продовжують розмову. Я вже знаю, що за пʼять хвилин людину з кав'ярні можна долучити до того, щоб вона дізналася про Україну більше.
Дарʼя стикалась із тезами про те, що Україну і так підтримує США як держава з коштів своїх платників податків. Вона пояснює, що підтримка України — це не тільки про гроші: «Я їм постійно показую приклад: ось у мене значок український, ось тризубчик, кепка з написом Stand with Ukraine. Ви можете це вдягнути, можете повісити прапор у себе на вікні. Це справді має значення».
Одну stories на день присвятіть Україні. Це може бути будь-що: українська музика, рецепт борщу [українського кухаря Євгена] Клопотенка, репост від [колись телеведучого] Дениса Христова, який евакуює людей із зон бойових дій, щось про українську культуру.
«Іноземцям може здаватися, що якщо вони один раз зарепостили новину, задонатили чи записали якесь відео, то в принципі вони все зробили та показали свою позицію. Нам, українцям, треба постійно нагадувати, що у нас війна — це щоденна рутина», — говорить активістка.
Дарʼя відновлюється та знаходить сили у поїздках додому. «Коли ми святкуємо мій день народження, співаємо Івасюка. У моєму оточенні всі наскільки дотичні до війни, що нам про це навіть не треба говорити. Я вже насолоджуюсь тим, що, коли перебуваєш у своєму середовищі, тоді видихаєш, і не треба нічого пояснювати».
Зараз Дарʼя Коломієць працює над підготовкою перформансу «Маріуполь: Щоденник війни та дерево життя». У просторі Howl! Arts у Нью-Йорку 15-17 і 22-24 березня пройде виставка фотографій із Маріуполя лавреатів Пулітцерівської премії Євгена Малолєтки та Мстислава Чернова. Крім виставки, пройде перформанс із чотирма щоденниками війни з Маріуполя, які записала Коломієць.
Більшість заходів, які відбуваються на підтримку України, є чиїмись особистими ініціативами або зроблені неурядовими організаціями. Дарʼя каже, що хотіла б бачити більше взаємодії держави з українськими активістами за кордоном, щоб вивести низові приватні ініціативи на глобальний рівень і охоплювати більше іноземної аудиторії.
У своїх DJ-сетах Коломієць ставить музику українського композитора 70-х Володимира Івасюка, якого, ймовірно, вбив КДБ; у дописах пише про історію своєї бабусі часів Голодомору та просуває творчість українських культурних діячів, репресованих радянською владою.
Я впевнена, що кожна українська родина у якийсь період часу точно постраждала від Росії. Українцям за кордоном треба це комунікувати й таким чином повертатись до історичних моментів.
Свідомі попросили Дарʼю порекомендувати українських артистів, яких варто послухати іноземцям.
Ось її добірка:
- Володимир Івасюк — композитор і виконавець, один з основоположників української естрадної музики.
- СТАСІК (Анастасія Шевченко) — співачка, що володіє фольковим голосом, із 2014 року бере участь у російсько-українській війні.
- Стас Корольов — пише електронну музику. Для однієї з фандрейзингових кампаній Корольов організував концерт, на якому грав поки не збере один мільйон гривень. Виступ тривав понад шість годин.
- DakhaBrakha — етногурт. «Для мене це взагалі найбільші амбасадори України за всі 20 років, які вони існують», — каже Дарʼя Коломієць.
- ЩукаРиба — фольклорний гурт, що утворився при музеї Івана Гончара. Популяризують традиційну українську музику.
- Polyvoda — англомовний гурт, який у своїй музиці обʼєднує гіп-гоп, фанк і неосоул.
- Андрій Бармалій — як саксофоніст, він виступав з багатьма українськими артистами. У 2023 році випустив свій дебютний сольний альбом.
- Balaklava Blues — гурт, який у творчості поєднує фольк та електроніку. «Ця пара — Марко і Марічка — познайомились на Майдані. У них неймовірна музика, я з ними виступала, і разом ми збирали на авто [для армії]».
- Krapka;KOMA — дует, який випускає інді-музику.
- Pokaz Trio — артисти у жанрі джаз.
«Українська музика дуже різноманітна: це і джаз, і електроніка, і експерименти. У нас чудово говорять і співають англійською, і це треба показувати».
