Вони досі тут: чому ОПЗЖ досі при владі?

У липні 2019 року в Україні відбулися парламентські вибори, за результатами яких проросійська партія «Опозиційна платформа — За життя» посіла друге місце. Партія зібрала 44 мандати або майже десяту частину парламенту. 

Протягом наступних двох років ОПЗЖ вимагало визнати декларування майна неконституційним, боролося проти «таємних біолабораторій Пентагону» та намагалося налагодити постачання в Україну російських вакцин проти  COVID-19. Іншими словами, проросійські нардепи просували інтереси Кремля, а також намагалися приховати докази власної корумпованості.

У цьому ОПЗЖ не унікальні — російських агентів впливу вистачає і в інших європейських країнах. Їх усіх об’єднує те, що після початку повномасштабного вторгнення їхні рейтинги впали. Проросійським політикам стало складніше діяти. Фактично, Кремль вистрелив у коліно своїй же «м’якій силі». 

Вони досі тут: чому ОПЗЖ досі при владі? Розповідаємо, що зараз відбувається з проросійськими нардепами в Україні.

Після початку повномасштабного вторгнення нардепи почали виходити зі складу ОПЗЖ. Першими йшли ті, хто ніколи не був надто відданий проросійським справам, а скоріше використовував партію для особистої вигоди, як от забудовник Вадим Столар. 

19 березня Рада нацбезпеки та оборони заборонила діяльність ОПЗЖ на час воєнного стану. Під кінець березня партія припинила свою діяльність. На уламках її фракції у парламенті постало дві групи: «Платформа за життя та мир» та «Відновлення України».

Першу очолює Юрій Бойко. Його крило партії часто конфліктувало з більш радикальним ядром Медведчука. Так, у вересні 2021 року Кива критикував Бойка, мовляв, той продав осередок партії у Карлівці Полтавської області місцевому бізнесмену. Тому, за першої нагоди, 26 лютого 2022 року Бойко ініціював виключення Киви з фракції. 

Вплив Медведчука на партію суттєво зменшився, тож тепер Бойко — головний проросійський політик. Проте у цій групі досі є наближені до Медведчука люди, наприклад, керівник охорони та поціновувач магії Віктор Чорний. 

Програми чи хоча б якихось ідеологічних установчих документів немає. Регламент парламенту взагалі не передбачає наявності програми у депутатської групи. Соцмереж у групи немає. Бойко перестав використовувати свою сторінку у Facebook. 

Водночас групи мають право використовувати парламентські засоби масової інформації для комунікацій з виборцями. ПЗЖМ користається цим правом: у вересні група опублікувала повідомлення про те, що нібито надає «соціальну підтримку місцевим жителям, біженцям та ВСУ». Вочевидь, комунікаційник групи не знав, як називається українська армія.У листопаді 2022 року ПЗЖМ вдалася до досить рідкісного для себе кроку — зробила публічну заяву. У ній депутати стверджують, що борються «за майбутнє нашої Держави». Вони навіть визначили, як має виглядати українська перемога: «сильна незалежна єдина країна, сучасна демократія, свобода слова, верховенство права та якість життя». Крім того, проросійські політики розкритикували «совкові заклики до колективної відповідальності», згідно з якими їх треба виключити з парламенту. 

Тоді ж, у листопаді, Верховна Рада визнала російський режим терористичним. Під час голосування у залі було присутньо 18 нардепів цієї групи. 11 із них, зокрема Бойко, проголосували «за». Решта не голосували. 

Натомість група «Відновлення України» підконтрольна Вадиму Столару. Напередодні початку повномасштабного вторгнення він виїхав з України, але 13 січня 2023 року повернувся. Він екстренно прибув, аби проголосувати за позбавлення Медведчука мандата. Разом з ним приїхав інший втікач та функціонер «Відновлення України» — Ігор Абрамович. 

Проте ця група складається не лише з колишніх членів ОПЗЖ.  Її співголовою є підприємець з Краматорська, Максим Єфімов. За часів президентства Віктора Януковича він був членом «Партії Регіонів», а після Революції Гідності — нардепом «Блоку Петра Порошенка». На виборах 2019 він вже був безпартійним та отримав мажоритарний мандат Краматорська. 

Під час передвиборчих змагань вдавався до підкупу виборців. Крім того, до групи входить колишній член «Слуги Народу» Артем Дмитрук. Раніше він давав інтерв’ю російському пропагандисту Анатолію Шарію, а тепер вимагає, щоб Росія повернула Курильські острова Японії. 

На відміну від ПЗЖМ, «Відновлення України» створило собі сторінку в Facebook та вкладає у неї ресурси. Група досить різко висловлюється про Росію, мовляв, треба накладати більше санкцій, забути абревіатуру «СНД» і виключити Росію з ООН. На додачу до цієї риторики «Відновлення України» також висуває загальноприйняті тези: слід розвивати науку, запровадити електронний акциз на алкоголь або удосконалити законодавство у сфері праці. 

Коли парламент голосував за визнання російський режим терористичним, у залі було 14 членів «Відновлення України». 11 підтримали декларацію, три не голосували. 

Однак це не змінює того, що ці люди вісім років виправдовували вбивства, викрадення та катування. Вони досі в українські політиці — під забороною лише назва партії. 

Отже, 38 проросійських політиків з ОПЗЖ досі мають мандати. Один із них — Нестор Шуфрович — очолює комітет Верховної Ради з питань свободи слова. 

Абсурдність ситуації ілюструє приклад нардепа Олександра Пономарьова з Бердянська. Наприкінці 2021 року журналісти проєкту «Схеми» встановили, що у нього є російське громадянство. У березні 2021 року нардеп зник у тимчасово окупованому Бердянську, де начебто працював у гуманітарному штабі, «допомогав людям, евакуйованим з Маріуполя». Росіяни нібито утримували його в полоні 10 днів, а потім привезли у реанімацію міської лікарні. Більше про нього нічого не відомо.

Є дві версії того, що сталося. Перша: Пономарьов симулював хворобу, згодом росіяни вивезли його в Москву. Друга: Пономарьов далі живе у тимчасово окупованому Бердянську і займається бізнесом. Проте він досі має мандат, тож за бажання може прийти в залу засідань. 

То чому ж проросійські політики досі в Раді? «Слузі Народу» подекуди потрібні голоси ексдепутатів ОПЗЖ. 

«Скандальна містобудівна "реформа" (законопроєкт № 5655) була проголосована 228 депутатами, з яких 20 — колишні ОПЗЖ, і їхні голоси виявилися вирішальними», — наводить приклад керівник відділу комунікацій руху «Чесно» Андрій Клименко. 

Не дарма голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія зустрічається з нардепом «Платформи за життя та мир» Суто Мамояном у його тіньовому офісі. Президентська фракція боїться, що вигнання проросійських політиків завадить контрольованому та швидкому ухваленню законопроєктів. 

Проросійські депутати розуміють, що такі «робочі відносини» — єдиний спосіб втриматися у кріслах. На час воєнного статусу повноваження чинного скликання ради будуть подовжуватися. Значить, колишні члени ОПЗЖ можуть ще довго перебувати в парламенті. Цю гіпотезу поділяє Клименко: «логічним є припущення про політичний бартер — "ми вас не чіпаємо, ви голосуєте так, як нам треба"».

Аби Росія назавжди втратила свій вплив на Україну, необхідно провести дерусифікацію. Це передбачає не лише зміну топоніміки чи культурних політик. 

Проросійські політики можуть набирати менше голосів, проте виборчі маніпуляції та підкуп дозволять отримати бажаний мінімум. У такому разі, слід законодавчо заборонити проросійським політикам з минулого балотуватися у, скажімо, парламент. 

«Це можливо лише за наявності політичної волі очільників держави. А зараз у "Слуги народу" відсутнє бажання навіть для того, щоб позбавити Шуфрича посади голови комітету ВР», — підсумовує Клименко.