«Війна для мене почалася у 2014 році. З рідної Авдіївки я не виїжджала, хоча кілька разів потрапляла під обстріли». Історія 25-річної Софії Ліфанової
Свій дім
Софія Ліфанова народилася і виросла на Донеччині. Любила своє місто і дім, де щовечора збиралися родиною й ділилися гарними новинами.
Війна для мене почалася у 2014 році. З рідної Авдіївки я не виїжджала, хоча кілька разів потрапляла під обстріли. Але торік довелося евакуюватися, бо вже не було сил,
— розповіла платформі «Свій дім» 25-річна Софія Ліфанова.
Життя змінилося після 2014 року. Мешканці постійно чули звуки війни, але не хотіли залишати домівки.
Вперше Софія потрапила під обстріл, коли їй було 17 років.
Це було на початку 2015 року. Ми з мамою пішли у магазин. Вже вийшли звідти і якраз переходили дорогу. У цей момент прилетів снаряд. Ми впали на землю, а коли піднялись, побачили, що з іншого боку біжить знайомий. Він був у крові та кричав, що вбило жінку,
— пригадує вона.
Всі ці роки мешканці Авдіївки чули звуки війни, до яких вже звикли. Справжнє пекло почалося після повномасштабного вторгнення.
14 березня 2022 року був день народження мами. Обстріли чули, але намагалися влаштувати хоч якесь свято. Вже накрили стіл і тут прилетіло у двір навпроти нашого будинку. Ось так “привітали” зі святом,
— розповіла дівчина.
Деякий час Софія жила у підвалі бабусиного дому, але 7 квітня виїхала.
Мене прийняли родичі, які раніше виїхали на Дніпропетровщину. Пізніше дізналася, що мій дідусь не витримав стресу та помер від інсульту. Йому було 69 років. Я більше ніколи не повернуся до своєї кімнати, не вдягну улюблену кофтинку, не сяду на м'якенький стілець, ніколи не обійму дідуся. У моєї сім'ї забрали гарне та спокійне життя,
— каже вона.
На платформі «Свій дім» можна поділитися власними спогадами про зруйновану оселю або заклад, в якому працювали. Для цього є зручна анкета https://bit.ly/sviydim
