Відсутність рефлексії під час повномасштабної війни

Відсутність рефлексії під час повномасштабної війни

Перші меми, пісні та ілюстрації на тему повномасштабного вторгнення почали виходити через кілька днів після 24 лютого. Але чи це можна назвати рефлексію, чи це була миттєва реакція? Що їх відрізняє? 

У матеріалі читайте про поняття рефлексії, її форми, і чи можна рефлексувати під час стресових ситуацій.

Визначення

Рефлексія — це усвідомлення й осмислення пережитого досвіду і того, який слід він залишає. Психологиня, психотерапевтка, керівниця психологічної студії «Сенс» Мар'яна Франко каже, що коли людина рефлексує, то нібито встановлює ланцюжок між минулим, теперішнім і майбутнім у контексті того, що конкретний досвід значить зараз і що може означати для майбутнього. За її словами, рефлексія може зробити хороший досвід з тих подій, які ми пережили.

Способи і прояви рефлексії

Основний спосіб рефлексувати — ставити собі питання: що я відчуваю, що це для мене означає, чому я саме так поводжуся, чи відповідає це моїм цілям і цінностям, що буде, якщо я спробую поводитися по-іншому. 

Інший варіант — рефлексувати в бесіді. Метод психоаналізу значною мірою базується на рефлексії — коли розуміємо, що ми розвиваємось, ми в динаміці, а раніше отриманий досвід може бути опрацьований і замість перешкоджаючого стати підтримуючим. Але співбесідником може бути не тільки терапевт, але й людина, яка буде готова зрозуміти досвід, і з якою його можна обговорити та відрефлексувати без осуду. Лікарка-психіатриня і когнітивно-поведінкова психотерапевтка Софія Влох каже, що формами емоційного відреагування може бути все, що бачимо: меми, анекдоти, фольклор, музика, фільми. Навіть коли спостерігаємо, але відчуваємо, що дотичне до нас — теж так думаємо і відчуваємо, нам з цього теж смішно або сумно — це також форми рефлексії. 

«Дуже часто є конфлікт між бажанням витіснити якусь жахливу подію зі свідомості та прагненням розповісти про неї. Прагнення розповісти — це і є втілення рефлексії. У соціальному житті рефлексія — своєрідне усвідомлення людини того, ким вона є відносно інших і яке її місце в групі. У стані війни ця приналежність також є формою відреагування», — розповідає Влох.Психотерапевт і військовий психолог Олексій Карачинський вважає, що реакції, які є в суспільстві зараз і проявляються, наприклад, у творчості чи музиці — це не сама рефлексія, а її результат: пропрацював думки — захотілося написати пісню. На його думку, рефлексія може проявлятися ще й у внутрішніх висновках, наприклад: «Я виїхав з країни — постійно почуваю провину». Можна запитати себе про відчуття з приводу від'їзду — можливо, це буде відповідь, що варто повертатись.

Чи можна рефлексувати події війни, коли вона ще триває?

Мар'яна Франко пояснює, що рефлексія завжди потребує часу. Стресова ситуація вимагає активних дій на біологічному рівні, тому проявляється травматична реакція «бий — замри — біжи», аби подолати перешкоду з тими ресурсами, знаннями і досвідом, які є. Рефлексувати під час війни можна, перебуваючи у безпечних стабільних умовах, і коли не треба справлятися з травмуючою ситуацією. Коли люди намагаються рефлексувати під час активних бойових дій, не перебуваючи в тилу, то навпаки можуть сприяти формуванню психотравми. Це як відкрита рана: спочатку треба надати медичну допомогу, а потім розбиратись, що і чому трапилось.

Олексій Карачинський каже, що людина, яка займається рефлексією під час стресових ситуацій, наче заходить в болото, і не знаходить потрібні відповіді. Наприклад: починається повномасштабна війна, розум каже, що краще виїхати в безпечне місце. Людина, яка буде займатися тільки рефлексією, не зробить кроку вперед чи назад. Рефлексувати можна вже виїхавши.

Чим загрожує відсутність рефлексії?

«Якщо не рефлексуємо, то не розуміємо наших емоцій, поведінки, і чому реагуємо так, а не інакше. Це впливає на стосунки з іншими людьми і життя загалом. Якщо брати до уваги контекст війни, то проживання і оплакування досвіду допомагає не травмувати себе. Спосіб рефлексії і відреагування — наче протилежність травматичного досвіду», — пояснює Софія Влох. На запитання, чи може через відсутність рефлексії виникнути посттравматичний стресовий розлад (далі — ПТСР) Мар'яна Франко відповідає, що ПТСР не випливає з того, чи є рефлексія. ПТСР — це гострий стрес, який не вдалося пережити і завершити, бо не була вчасно надана необхідна соціально-психологічна, а інколи й медична допомога. Рефлексія можлива після того, як ця допомога вже надана.