«Відчуй свого — віднайди себе»: як домашні улюбленці підтримують наш психологічний стан під час війни

Війна принесла страждання не тільки людям, а й тваринам. Тисячі колишніх домашніх улюбленців тепер опинилися на вулиці. Проте, кожен із нас може зробити свій внесок, щоб змінити цю ситуацію на краще.

Нещодавно завершився місяць відкритих дверей в межах проєкту адопції безпритульних тварин з прифронтових територій «Відчуй свого — віднайди себе» від бренду Brit та притулків для тварин «Adopt Don't Stop» і «Зооплатформа». Мета проєкту — допомогти зустрітись тваринкам, які залишились на вулиці, та людям, які мріють стати пет-перентами. 

Ви також можете забрати додому свого хвостика з притулку, а він, своєю чергою, допоможе вам зберігати спокій у складні часи війни.

Як це зробити і які щасливі бонуси приховує такий крок, розповідають представники притулків для тварин «Adopt Don't Stop» і «Зооплатформа» та психологиня Наталія Облакевич.

Віддавна люди оточували себе тваринами. Єгиптяни поклонялися кішкам, а Гіппократ радив використовувати верхову їзду як засіб для підтримки душевного здоров'я. Сучасні наукові дослідження підтверджують лікувальний ефект взаємодії з тваринами, що називається анімалотерапією або зоотерапією. Існують різні форми цієї терапії, залежно від типу тварин.

«Тварини дійсно здатні впливати як на душевний, так і на фізичний стан здоров'я людини. Спів птахів, наприклад, змінює людину: вона стає більш позитивною, у неї підвищується працездатність і творча активність. А численні дослідження показали, що у людей, які бавляться з котиками чи песиками, знижується артеріальний тиск. Так, наприклад, австралійське дослідження 1992 року визначило, що власники домашніх тварин мають нижчі фактори ризику гіпертонії та рідше хворіють на серцево-судинні захворювання, ніж ті, у кого їх немає», — розповідає психологиня та психоаналітикиня Наталія Облакевич.

«У моїй практиці були досить складні пацієнти, з психіатричними діагнозами, які в процесі психотерапії брали з притулку “складних” собак. Тих, кого ніхто не хотів брати. І я бачила на власні очі, як їхнє спілкування допомагало моральному зціленню», — додає Наталія. 

По-перше, виховання тваринки пробуджує почуття відповідальності. Догляд і турбота дають людині можливість почуватися потрібною, відповідальною та значущою. Це допомагає структурувати свою денну рутину, щоб встигати дбати про тварину.

По-друге, собака любить безумовно. Саме ця глибока, віддана любов і робить диво. Адже тобі радіють, тебе зустрічають, навіть коли ти вийшов з дому на 5 хвилин. 

Котики також відчувають настрій людини і часто приходять «втішати» — тертися носиком, перебирати лапками, муркотіти. Це розслабляє та наповнює позитивними емоціями. А ще всі ми знаємо, як заворожує котяче муркотіння. Коли кішка муркотить, вона видає звуки — акустичні коливання певних частот (від 4 до 44 Гц, частіше 16—20 Гц) — які позитивно впливають на нормалізацію обмінних процесів в організмі. 

Під час війни люди та тварини особливо потрібні один одному. Адже, сьогодні так багато покинутих тварин, які потребують турботи, і людей, які потребують тепла. Спілкування з хвостиком знижує стрес та тривогу, допомагає соціалізації та навіть повертає здатність мріяти та будувати плани.»

З війною значно виріс дисбаланс між безпритульними тваринами та людьми, які взяли собі пухнастика. Ситуація значно погіршилася, зокрема, через велику кількість безпритульних тварин на деокупованих територіях та в прифронтових зонах. Наприклад, притулки «Adopt Don't Stop» приймають від 10 до 30 тварин-переселенців щороку. А через брак вольєрів, кімнат і ресурсів загалом, наразі притулок залишає в себе тварин за принципом: «один поїхав додому — одного нового взяли». До всього ж, більшість тваринок  з прифронтових зон приїжджають у притулки у дуже виснаженому стані.

«[Тваринки] худющі і з букетами хвороб. Найбільше сил йде саме на лікування та відновлення їхнього здоров’я. Часта звичка у таких хвостиків — це накидатися на їжу, ніби бачать її вперше в житті. Буває, що вони приїжджають налякані та в стані стресу. Проте, як правило, кілька тижнів і ті повністю звикають: округлюються та стають радіснішими», —  розповідає зооняня «Adopt Don't Stop», Аня Свинарчук.

Звісно, є певні нюанси в адаптації такого хвостатого. Наприклад, серед тварин із прифронтових територій більше тих, які мають тяжкий бекграунд, що на все життя залишить фобії, страхи та фізичні особливості. І такий песик чи котик потребуватиме щоденної роботи зі страхами, тривогами та реактивними станами. Це вимагає від господаря дисципліни. Та головне, варто любити та приймати те, якою тварина є — щось можна змінити, а щось так і залишиться. 

Проте, притулки з радістю допоможуть з адопцією і направлять на правильний шлях. 

«Ми супроводжуємо всіх наших випускників та їхні родини протягом усього періоду адоптації, — ділиться Альона Микитенко, директорка фонду організації «Adopt Don't Stop». — Фактично 24/7 працює гаряча лінія, де надаємо все: від базової інформації про тварин до порад у складних ситуаціях та й просто — даємо можливість виговоритися».«Наш притулок також тримає контакт з сімʼєю після того, як прилаштовує тварину. Спілкуватися з новою сімʼєю потрібно у першу чергу для психологічної підтримки, адже їхнє життя кардинально змінюється з появою тваринки. Їх важливо підтримати. Нагадати, що у них все добре, що в них все виходить. А також надати консультації з догляду та виховання. Таким чином ми контактуємо кілька перших місяців, доки не зрозуміємо, що життя наших підопічних на новому місці увійшло в нормальний режим», — розповідає Марія, співзасновниця притулку «Зооплатформа». 

З освоєнням тваринки ніби розібралися. А як обрати саме того хвостика, як «відчути його?» 

Передусім варто почати з тверезого погляду на свої можливості та чесного розуміння, з якими пухнастиками ви зможете давати раду.

Потім все ж слід завітати у притулок та познайомитися з підопічними, провести з ними трохи часу. І після невеликої паузи для роздумів приїдьте ще раз. Таким чином, тваринки, що найбільше припали до душі, до вас звикнуть, будуть поводитися більш довірливо і ви краще зрозумієте, чи є у вас метч.

Буває і таке, що песик чи котик обирає господаря сам! Він привертає увагу грою чи просто демонстративно лягає на переноску, застрибує на коліна.

«А інколи люди дуже відповідально ставляться до свого вибору і готові брати боязку, несоціальну чи нездорову тваринку, — розповідає зооняня «Adopt Don't Stop», Аня Свинарчук. — Вони розуміють, що у такої крихітки шансів знайти родину набагато менше. Цим людям велика шана! Насправді вони рятують цю тварину вдруге. Адже ми можемо надати хороші умови проживання, турботу, любов. Але це ніколи не замінить їй родину».«Ми особливо любимо таких відповідальних петперентів! Наш ідеальний потенційний власник — це той, який ставиться до хвостика, як до дитини, як до члена своєї сімʼї. Сімʼї, де тваринка почуває себе максимально комфортно», — додає Марія, співзасновниця притулку «Зооплатформа».

Альона Микитенко, директорка фонду «Adopt Don't Stop», дає такі поради з адопції тварини:

1. Найкраща підготовка починається з адекватної оцінки своїх можливостей та бажань, власне, вашого стану: здоров’я, фінансів, часових, моральних та фізичних ресурсів. Будь-яка тварина — це кошти, терпіння, сили та час. 

2. Не зайвим буде ознайомитися з сучасними поглядами на потреби, життя та добробут домашніх тварин: читайте науково обґрунтовану інформацію, слідкуйте за профільними спеціалістами. 

3.  Прийміть відповідальне рішення, порадьтеся з родиною, розгляньте всі можливі кейси та сценарії, що ви будете робити, якщо X, Y, Z. 

4. Підготуйте житло до появи нового члена родини — узгодьте з близькими базові правила поводження з новим другом, поставте міцні сітки на вікна. А також зробіть аудит житла на небезпечні речі: доступ до дротів, хімікати та побутові засоби, небезпечні рослини. Такі речі і цінності варто одразу заховати. Заплануйте, де буде тварина спати, їсти, якщо це кіт — де буде лоток. 

5. Поставте притулку якомога більше запитань про тварину. Наприклад, ми зберігаємо всі історії хвороби, щоденники самопочуття тощо і з радістю розповідаємо майбутнім господарям всю інформацію щодо здоров’я, темпераменту та особливостей тварини. 

Основне, що варто пам’ятати, — потрапляючи в новий дім, тварина не розуміє що відбувається. На адаптацію та побудову довіри потрібен час, терпіння та правильні зусилля.

Тож залишилося лише зважити всі «за», навідатися у притулок «Adopt Don't Stop» чи той, який поруч з вами, та зустріти свого пухнастика, з яким навіть найтемніший час переживеться з радісними моментами та великою любовʼю.