Від боротьби з комуністичним режимом до протоавторитарного режиму: історія угорської партії «Фідес»

В історії становлення сучасної Угорщини партія «Фідес» відіграла головну роль. Це був один з найбільших ліберально-демократичних рухів спротиву комуністичному режиму в кінці 80-х років минулого сторіччя. Зараз «Фідес» асоціюється з корупційними скандалами, консервативними поглядами та проросійськими висловлюваннями. 

Про утворення партії «Фідес» та метаморфози на її шляху до влади — у матеріалі.

30 березня 1988 студенти Будапештського університету заснували незалежну молодіжну організацію «Фідес». Назва — акронім словосполучення «Fiatal Demokraták Szövetsége» («Альянс молодих демократів»). Уже у квітні того ж року «Фідес» провела перший мітинг у Будапешті, участь тоді взяли близько 400 осіб. Організація оголосила, що восени проведе перший з’їзд. 

У жовтні «Фідес» приймає статут організації, обирає тимчасову раду та утворює інші органи функціонування. За статутом члени організації не могли бути старшими за 35 років. Також організація подала до парламенту петицію, яка вимагала знову зробити національним святом 15 березня, річницю Угорської революції та війни за незалежність 1848-49 років. Комуністичний парламент ухвалив вимогу. 

У жовтні 1989 року комуністична партія Угорщини перейменувала себе на Угорську соціалістичну партію. Протягом чотирьох днів (з 16 по 20 жовтня) парламент Угорщини вніс майже 100 поправок до Конституції, які передбачали багатопартійні парламентські вибори та прямі вибори президента. 

Угорщина законодавчо стала демократичною республікою. На березень 1990 року були призначені перші демократичні вибори до нового, мультипартійного парламенту. «Фідес» одразу оголосили, що братимуть участь як політична партія.

Партія набрала 6% і пройшла у парламент як опозиційна. Переміг тоді «Угорський демократичний форум» — правоцентристська, християнсько-демократична політична партія. 

Місцеві вибори у вересні того року принесли «Фідес» ще більший успіх. Представники від партії очолили 15 міст і два райони Будапешта. Підтримка росла, і це вимагало змін. Тому у 1993 році відбувся третій з’їзд партії. Тоді зняли вікове обмеження, змінили ідеологію — з лібертаріанської на центристську — та ввели новий керівний орган — президію. Його очолив Віктор Орбан.

У 1994 році на других парламентських виборах «Фідес» отримали понад 7%, а перемогла «Угорська соціалістична партія». Керівництво партії вважали результат незадовільним, тому шукали підходи до електорату.

У 1995 році партія об’єднується з «Угорським демократичним союзом» і формує право-центричний, консервативний альянс для протистояння УСП. Це дало результат — у 1998 «Фідес» виграє вибори з результатом у майже 30%. Віктор Орбан стає прем’єр-міністром.

У 2002 році «Фідес» програє вибори «Угорській соціалістичній партії» — 41% проти понад 42%. Це змушує партію знову змінитися. Тепер фокус на критиці соціалістичного уряду, виборах до Європарламенту і адаптації консервативної програми. 

«Фідес» об'єднується з консервативними партіями, і у 2005 оголошує про утворення альянсу з «Християнсько-демократичною партією». У 2006 році вони перемагають на місцевих виборах у більшості округів з результатом у 88%, окрім Будапешту. Однак парламентські вибори альянс правих партій на чолі з «Фідес» програє лібералам і соціалістам. 

У 2006 році відбувається подія, яка вплинула на політичну сцену Угорщини найбільше з часів демократизації. Прем’єр-міністр Ференц Дюрчань від Угорської соціалістичної партії виголосив промову про економічну ситуацію в країні. Виступ мав бути конфіденційним, але аудіозапис отримали медіа. 

У промові Дюрчань говорив, що УСП навмисно брехали своїм виборцям щодо економічної ситуації в країні протягом 18 місяців заради виграшу у виборах 2006 року. Насправді економічна ситуація в країні була у передкризовому стані, а уряд готувався до заходів жорсткої економії. 

Країну сколихнули протести. Угорці вимагали відставки міністра та позачергових виборів. «Фідес» очолили протестний рух. Орбан називав прем’єр-міністра «брехуном» і відмовлявся вести переговори з владою, мовляв, «Угорщина не може стати заручником однієї людини», тобто прем’єр-міністра, говорив Віктор Орбан.

Ференц Дюрчань у відставку не пішов, утримавшись на посту до кінця каденції і наступних парламентських виборів. Угорська соціалістична партія розпалася ближче до парламентських виборів у 2010 році. «Фідес» виграли місцеві вибори у 2006 році, а потім — вибори до Європарламенту у 2009, набравши понад 56% голосів виборців. 

«До 2006 року “Фідес” були ліберальною партією. Але після програшу виборів соціалістам у 2002 партія взяла курс на авторитаризм, який помітно і зараз. Ще у 2002 році “Фідес” почали утворювати міжпартійне об’єднання, яке називається “Фідес — Християно-демократична партія”. Зараз вони контролюють весь християно-демократичний рух в Угорщині», — пояснює у коментарі Свідомим голова угорської громади Києва, Тібор Томпа. 

На парламентських виборах у 2010 році «Фідес» набрали понад 52% голосів, що дозволило їм одноосібно ухвалювати рішення у парламенті. Для утримання влади та швидкої інтеграції своєї програми новий консервативний парламент Угорщини розпочав конституційну і судову реформи та створив новий медіарегулятор, який мав контролювати всі медіа в країні. Право обирати очільника отримав прем’єр-міністр, тобто Віктор Орбан.

Після розпаду УСП та роздроблення опозиції медіа стали головною опозиційною силою для «Фідес». Тож парламент впровадив новий закон про медіа: за «незбалансовані або образливі для людської гідності чи загальної моралі репортажі» — штраф; журналісти зобов’язані «пропагувати національну ідентичність». 

Суспільні мовники, як Угорське громадське радіо, отримали нових керівників. Редакції були «очищені» від журналістів, які висвітлювали «неприйнятні» теми: зміни клімату, імміграція. 

У 2018 понад 400 медіа різного типу були об’єднані в один холдинг під керівництвом Центральноєвропейського фонду преси та медіа. Орбан стверджував, що в Угорщині «ліві медіа становлять більшість», а новостворена фундація «є національним інтересом, оскільки є некомерційною». 

Ситуація для країни-члена ЄС була безпрецедентною. Робота медіарегулятора та прямі вказівки уряду стали однією з причин для Європарламенту, аби призупинити права голосу та ввести санкції.

Однак всередині країни «Фідес» утримує першість на парламентських та місцевих виборах, продовжуючи консервативний напрямок розвитку партії. Парламентські вибори 2014, 2018 і 2022 років партія перемагала. 

У 2019 році на місцевих виборах партія втратила тільки Будапешт, але отримала більшість в інших округах. Тібор Томпа пояснює цей розрив тим, що в столиці сконцентрована інтелектуальна та освічена еліта, а регіони схильні до релігійності. 

«Виборчий електорат “Фідесу” — це, в основному, провінційні, одномовні, малоосвічені жителі. Проти них голосує два мільйони угорців, в основному жителі Будапешта. Та “Фідес” має підтримку від понад 50% жителів Угорщини», — говорить він. 

На перші вибори «Фідес» йшла як ліберальна партія з елементами лівих ідей у програмі. Вони намагалися отримати електорат колишньої комуністичної партії. Та вже в 1994 партія змінила ідеологію на центристську та схилялася до консерватизму і націоналізму. 

Перше рішення про зміну ідеології ухвалив Віктор Орбан, коли очолив президію партії. І хоч на парламентських виборах це рішення не принесло перемоги, але виявилось успішним в довгостроковій перспективі. 

Перебуваючи в опозиції з 2002 по 2010 роки, «Фідес» критикували соціалістичні ідеї і ліберальну економіку та протиставляли їм державний контроль над критичними галузями економіки, обмеження іноземних інвестицій і низькі податки для корпоративного сектору. 

У 2010 році «Фідес» приходить до влади та втілює свою програму. Після глобальної економічної кризи 2008 року Угорщина мала виходити з рецесії, тому почала впроваджувати державний контроль за сферами медицини та освіти, часткової ізоляції банківської системи від транскорпорацій та перегляд зовнішнього боргу.

В політиці «Фідес» виражали ідеї євроскептицизму, антиімміграційної політики та угорського націоналізму. Одним з прикладів такої політики є програма отримання громадянства для етнічних угорців, які народилися в сусідніх державах — Румунії, Словаччині та Україні. Це допомогло Угорщині отримати понад мільйон нових громадян, а «Фідес»  —  близько 10% приросту до електорату.

Голова угорської громади Києва пояснює, що «Фідес» створили цілу надпартійну систему в країні, через яку впливає на всі сфери життя. 

З розвитком консервативних ідей «Фідес» також почали опиратися на церкву як частину політичної ідеології. Сам Орбан у своїй критиці ліберальної демократії протиставляв їй християнську демократію. Заявляв, що християнська демократія відкидає мультикультуралізм та імміграцію, бувши антикомуністичною та відстоюючи християнські цінності. 

Він також наводив Росію та Туреччину як успішні приклади неліберальних країн. «Християнська демократія не є ліберальною», — говорив Орбан.

Зараз «Фідес» вважають правою популістичною партією. Партія інтегрує консервативну ідеологію у свою політичну програму — від положень економіки та права до стилю керування країною. Хоч Угорщина є парламентською демократією, Віктор Орбан консолідував владу на собі. І керує з позиції авторитарного лідера, який самостійно розвʼязує державні питання.

Орбан був одним із засновників «Фідес» у 1988 році. У 1993 році він очолив партію та став одним з рушіїв ідеологічних змін, змінивши ліберальну ідеологію на центристську. 

Після програшу на виборах у 2002 році, Орбан йде з лідерських позицій, але залишається у «Фідес». Він повернеться у 2009 році, коли його попередник, Ласло Кевер, покине пост голови президії партії. 

Тоді ж, у 2009, «Фідес» остаточно стає консервативною і правою партією, щоб дистанціюватися від керівної соціалістичної партії, та об’єднує навколо себе менші праві партії, як «Угорський демократичний союз». 

Критика керівної партії та пропозиції повністю змінити вектор розвитку країни допомогли «Фідес» і Віктору Орбану прийти до влади. 

Як він зосередив владу в партії на собі, так само і почав централізувати владу в Угорщині на собі. Тож, в першу чергу, у 2011 році новий парламент змінює конституцію. Повноваження Конституційного суду обмежили, а комітет з висунення кандидатур до нього, який складався з представників усіх парламентських партій, розпустили. Також уряд знизив обов’язковий вік виходу на пенсію з 70 до 62 років, змусивши суддів піти у відставку та звільнивши вакансії для призначень нових.

Венеційська комісія засудила зміни до конституції й обмеження судової влади в країні, та уряд Угорщини не вніс корективи до законодавства.

У 2017 році парламент ухвалив закон, який накладає суворі обмеження на неурядові організації, які отримують фінансування з-за кордону. Такі організації мали реєструватися як «підтримані з-за кордону» та розкривати інформацію про своїх донорів, інакше їм загрожує закриття. 

Законодавство нагадує закон, ухвалений в Росії у 2012 році, що вимагає від організацій, що отримують іноземне фінансування, реєструватися як «іноземні агенти». 

Закон розкритикували неурядові організації місцевого та міжнародного значення. Джон Далхейзен, директор Amnesty International, заявляв, що влада Угорщини дискредитує неурядові організації та перешкоджає їхній роботі. 

Парламент не вніс зміни і не відкликав закон. Віктор Орбан пояснював, що закон спрямований на підвищення прозорості та боротьбу з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму. 

У 2018 році Європарламент проголосував за пропозицію щодо припинення права голосу Угорщини через порушення норм демократичного права і цінностей Євросоюзу. Тоді ж Європарламент надіслав офіційне попередження за порушення цінностей ЄС та попередив про потенційні санкції проти країни у разі продовження порушення законодавства ЄС.

Рішення мали ратифікувати всі 28 членів Євросоюзу одностайно, але Польща не зробила цього. Право голосу в Угорщини збереглося, проте Єврокомісія почала впроваджувати санкції. 

У 2021 році заморозила регіональний фонд для Угорщини, що становив 7,5 млрд євро. У 2022 році знизила фінансування до 6,3 млрд євро — це понад 3% ВВП країни. Також Єврокомісія заморозила доступ до Фонду відновлення — спеціального фінансування для підтримки економік країн-членів ЄС, постраждалих від пандемії COVID-19. 

«Віктор Орбан налаштований негативно до європейських цінностей й інституцій. Єдиний вихід вплинути на нього — це фінансові санкції від Євросоюзу і тотальна ізоляція “Фідес”. Угорщина — бідна країна, і замороження субсидій впливає на її економіку», — вважає Тібор Томпа.

«Фідес» була однією з рушіїв нової, демократичної Угорщини у кінці 80-х років. Рішення про зміну ідеології на центристську, а потім консервативну, було пов’язаним з політичною боротьбою з опонентами. Та після приходу до влади «Фідес» централізували керівництво країною. Орбан, який стояв на чолі студентського протестного руху проти комуністичного режиму, тепер порушує демократичні норми. 

Однак він впевнений, що перспектива існувати без “Фідесу” є. За словами Тібора Томпи, зміни в країні мають початися з низових ініціатив, а не опозиційних політиків чи партій. 

Представники угорської інтелігенції (професори університетів, діячі культури та медіа, та представники церкви) вже створюють «Кола свободи» — зустрічі, на яких обговорюють стан суспільства і демократії в країні. Їхня популярність лише зростає.