Верховний Суд постановив, що військовослужбовець заслуговує на позбавлення волі без можливості звільнення з випробуванням, попри визнання провини

Це рішення прийняли, щоб «інші військовослужбовці не подумали, що вони можуть ігнорувати накази командирів».

Про це йдеться у статті «Судово-юридичної газети».

У публікації заявляють, що Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати ККС вирішив, що військовослужбовець, який не прибув за наказом начальника вчасно до пункту тимчасової дислокації батальйону, заслуговує на пʼять років реального позбавлення волі.

При цьому адвокати військового зауважують, що він визнав себе винним та мав тяжкі сімейні обставини.

Це рішення у статті назвали «державницькою позицією».

«Покарання має бути реальним, бо звільнення від відбування покарання з випробуванням одного військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану створить в інших впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів», — додали у Верховному Суді.

Як йдеться в публікації, суди визнали чоловіка винуватим у тому, що він, бувши військовослужбовцем за контрактом, в усній формі відкрито відмовився виконати наказ начальника штабу — не прибув вчасно до пункту тимчасової дислокації батальйону, а залишився в пункті постійної дислокації.

Садгірський райсуд Чернівців визнав його винним та засудив на п'ять років позбавлення волі, але звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Однак Чернівецький апеляційний суд скасував це рішення та призначив чоловіку покарання у виді позбавлення волі на п'ять років.

Засуджений визнав свою винуватість, а його захисники повідомили, що у нього тяжкі сімейні обставини  — батько, який проходить службу в лавах ЗСУ отримав контузію, а також травму хребта і ноги, а вдома залишилася мати з чотирма неповнолітніми дітьми.

Однак судді Верховного Суду вважають ці факти необґрунтованими, а також те, що суд апеляційної інстанції правильно наголосив, що звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану, «не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів».