Тернистий шлях до Євросоюзу: про інтеграційний процес Молдови

Молдова отримала статус кандидата на вступ до Європейського Союзу в червні 2022 року, а в грудні 2023 року Європейська рада вирішила розпочати з країною переговори про членство. 

Як Молдова веде переговори з Євросоюзом, як здійснює реформи та змінюється на шляху до членства — у матеріалі.

Прослухати матеріал:

У 2014 році Молдова підписала угоду про асоціацію з Європейським Союзом. У ЄС повідомляли, що угода сприятиме економічній і політичній інтеграції Молдови з Євросоюзом і стабілізації демократичних процесів, а також зміцнить співробітництво між країнами. Угода набула чинності у 2016, після завершення процесу ратифікації кожною державою-членом ЄС. 

Молдова отримала доступ до ринку ЄС зі скасуванням імпортного мита для більшості товарів молдовського виробництва, право в’їзду до Шенгенської зони без віз на певний період часу, доступ до енергетичної системи Євросоюзу та програм фондів Європейського інвестиційного банку.

У 2016 у Молдові відбулись президентські вибори. Новообраний Президент Молдови Ігор Додон виступав за референдум щодо скасування угоди про асоціацію з ЄС і за вступ до Євразійського Союзу під керівництвом Росії. 

Референдум не відбувся, але уряд Молдови затримав рішення про подачу заявки на членство. Причиною стали торгівельні обмеження на продукцію з Молдови, які ввела Росія у 2014 — одразу після підписання угоди про асоціацію з ЄС. Це призвело до падіння ВВП на 5.3% у 2015. Для порівняння: у 2014 фіксували ріст ВВП на 5%.

У 2019 у Молдові відбулися парламентські вибори. Перемогу здобула Партія соціалістів Республіки Молдова. Додон був її лідером до 2016 року, після обрання на посаду президента залишив позицію лідера партії. Лідеркою обрали Зінаїду Гречаній — експрем’єр-міністерку Молдови у 2008-2009 роках. 

У 2021 році посаду скасували, і тепер партією керує виконавчий комітет із 5-6 людей. Партія виступає за «нейтралітет на міжнародній арені», покращення відносин із Росією та перегляд статей договору про асоціацію з Євросоюзом, які «шкодять економіці».

У 2020 Президенткою Молдови стала Мая Санду. Вона виступає за інтеграцію до ЄС, зближення з Україною на шляху до членства в ЄС і незбройне вирішення конфлікту щодо окупованого Росією Придністров’я. Також у 2021 році у Молдові оновився парламент. На виборах перемогла проєвропейська партія «Дія і Солідарність», яка набрала понад 52% і сформувала уряд.

Та весь цей час Молдова не подавала заявки на членство до Євросоюзу, хоч деякі урядовці та парламентарі закликали до цього. Наприклад, у 2018 колишній віцепрем’єр-міністр Юрій Лянке говорив про потенційну подачу заявки на членство в ЄС.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році Молдова все ж подала заявку на членство в Євросоюзі. 23 червня того ж року Європейська рада надала Молдові статус кандидата в члени ЄС.

Андрій Курарару, експерт із публічної політики організації «Watchdog.md», вважає, що рішення Молдови подати заявку на членство в ЄС зумовлене різними факторами внутрішньої та зовнішньої політики, а війна Росії проти України — лише один із факторів.

14 грудня 2023 року Європейська рада одностайно вирішила відкрити переговорний процес щодо членства Молдови в ЄС. Європейська комісія повідомила, що країна «досягла прогресу у виконанні 9 кроків, висунутих комісією, для відкриття процесу переговорів» у судочинстві, деолігархізації, держуправлінні та правах людини. 

У Молдові є декілька євроскептичних партій. Партія соціалістів Республіки Молдова колишнього президента Ігоря Додона була при владі в парламенті 2019 року, а після виборів 2021 року перебуває в опозиції. 

Також євроскептичною і проросійською є партія «Шор», яка після виборів 2021 року отримала шість місць зі 101 у парламенті. У 2022 році партія влаштовувала антиурядові та антиєвроінтеграційні протести у Кишиневі, столиці Молдови.

Тоді ж США наклали санкції на керівників партії за «втручання у вибори Штатів чи іншого іноземного уряду на користь Росії». У 2023 Конституційний суд Молдови заборонив партію за «просування інтересів іноземної держави та завдання шкоди суверенітету країни». 

Суспільна думка громадян Молдови упродовж останніх років схиляється до євроінтеграції. За даними Міжнародного республіканського інституту, у 2018 році 46% опитаних молдован підтримували членство країни в ЄС. Серед молоді — 59%. 

У 2016 році, коли угода про асоціацію набула чинності, 43% громадян країни виступали за приєднання до Євросоюзу, ще 43% — за приєднання до Євразійського Союзу під керівництвом Росії.

У березні 2022 року, за даними «Magenta Consulting», вже 61% опитаних виступали за вступ країни до Євросоюзу. Та вже у травні того ж року кількість прихильників членства країни в ЄС знизилася — до 56% молдован. 

Андрій Курарару вважає, що суспільство Молдови стало прихильним до ідеї членства в Європейському Союзі насамперед через геополітичні зміни та загрозу безпеці.

«Придністров’я — це окупований регіон Молдови, куди представники конституційної влади країни не можуть навіть потрапити. Придністров’я підтримує Росія», — зазначила президентка Мая Санду у 2020 році. 

Придністров’я — це самопроголошена невизнана держава. Займає лівий берег Дністра по території Молдови, на сході межує з Україною (кордон з Одеською областю). 

Ще у 1990 році місцеві депутати проголосили Придністровську Молдавську РСР, а в 1991 — Придністровську Молдавську Республіку. Молдавська Радянська Соціалістична Республіка втратила контроль над регіоном, а після відновлення незалежності у 1991 не змогла його повернути. 

У 1992 році, після розпаду СРСР, між підконтрольною Молдові територією та невизнаною республікою розпочався військовий конфлікт за контроль над лівим берегом Дністра. 

Костянтин Вітман, доктор політичних наук і директор Центру підготовки магістрів публічної служби та професійних суддів, пояснює, що конфлікт розпочався з «ухваленого ще у 1989 році закону „Про функціонування мов”, за яким державною мовою фактично ставала румунська». Також Молдова прийняла латинський алфавіт. 

Жителі Придністров’я протестували проти нових норм «румунізації», що згодом переросло у фазу сепарації від Молдови.

До того ж Росія тримає свій військовий контингент у Придністров’ї. За даними Центру аналізу європейської політики, у 2022 Росія мала в регіоні приблизно 1500 російських військових і від 4500 до 7500 місцевих військових. 

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг у 2022 році повідомляв, що за даними альянсу, «Росія утримує своїх військових у Придністров’ї без дозволу Молдови».

За даними Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), з 1992 року російські війська, а саме 14-та гвардійська армія, брали участь у воєнному конфлікті на території Придністров’я. ОБСЄ повідомляла, що 3 липня 1992 російські війська розбили війська Молдови на лівому березі Дністра, завершили фазу військового конфлікту і не дали повернути Придністров’я під контроль Кишинева. 

У 1999 Росія на саміті ОБСЄ пообіцяла вивести свої війська з території Придністров’я, та станом на 2021 російська армія перебувала у Придністров’ї та контролювала територію.

У березні 2022 Парламентська Асамблея Ради Європи визнала Придністров’я «територією Молдови, окупованою Росією». 

У 2023 Мая Санду повідомила, що Молдова бачить лише мирне рішення реінтеграції Придністров'я та розглядає можливість інтеграції Молдови в ЄС у два етапи: спочатку правий берег Дністра (підконтрольна Молдові територія), потім — лівий, де розташоване Придністров'я.

Андрій Курарару вважає, що питання Придністров’я є основною безпековою проблемою на шляху Молдови до Євросоюзу.

У грудні 2023 року парламент Молдови ухвалив нову стратегію національної безпеки, за якою війну Росії проти України визнав загрозою національної безпеки, зокрема в економічній, фінансовій й енергетичній сферах і громадському порядку. Також Молдова розширюватиме стратегічне партнерство з ЄС і НАТО у сфері безпеки, зберігаючи нейтральний статус за Конституцією (згідно зі статтею 11 Конституції країни Молдова не допускає розміщення на своїй території збройних сил інших держав — ред.).

Андрій Курарару пояснює, що нова стратегія є важливою на євроінтеграційному шляху Молдови, бо «визначає Росію як головну загрозу національній безпеці» та «виходить із заяв російських офіційних осіб і дій у регіоні, які свідчать про те, що Молдова може стати мішенню для російської агресії». 

У січні 2024 року Молдова скасувала для придністровських підприємців пільги на мито. Підприємці можуть одержати дозвільні документи на експортно-імпортні операції тільки після реєстрації в Агентстві держпослуг, тобто перейшовши у правове поле Молдови. Таким чином влада країни намагається реінтегрувати сепаратистський регіон через економічні заходи.

Молдовський віцепрем'єр-міністр із питань реінтеграції Олег Серебрян, зазначив, що придністровський регіон виграє від економічної інтеграції країни з Європейським Союзом, яка приносить користь усім громадянам. Наприклад, підприємства з невизнаної республіки вже у 2023 році експортували понад 70% своєї продукції до ЄС. 

У лютому 2024 року депутати невизнаного Придністров’я звернулись до Росії з резолюцією про «захист від зростаючого тиску з боку Молдови». Самопроголошений парламент невизнаної республіки вважає, що Молдова використовуватиме ці норми для покарання кожного жителя Придністров’я, серед яких «понад 220 тисяч громадян Росії».

Перед проведенням з’їзду парламенту Придністров’я, молдовські медіа припускали, що депутати попросять Росію «приєднати» регіон до свого складу. У Головному управлінні розвідки Міноборони України цю інформацію заперечили. Уряд Молдови заявив, що «те, що відбувається в Тирасполі, — це пропагандистська подія», і це не несе небезпеки Молдові.

Європейський Союз у грудні 2023 року вирішив відкрити переговори з Молдовою щодо членства. Європейська комісія у своєму звіті високо оцінила прогрес Молдови у проведенні судової реформи та антикорупційної політики. 

Юрій Сандуца, журналіст-розслідувач і директор проєкту «RISE Moldova», у коментарі Свідомим говорить, що в контексті судової та антикорупції реформ влада Молдови робить позитивні кроки.

Євросоюз позитивно оцінює перспективу членства Молдови, тому вже опрацьовує впровадження економічного та інвестиційного плану для країни на її інтеграційному шляху.