Свій дім: історичний будинок Гостомеля
Свій дім
![Свій дім: історичний будинок Гостомеля](/storage/lp/14222/a92c74012e2684661ac24078161ae756be793b16.png)
Тато Марії П’ятовол у 1980 році отримав житло у закритому військовому містечку в Гостомелі під Києвом — це була двокімнатна квартира на першому поверсі.
![](/storage/posts/attaches/824d569a2c86e2c8acf1b4332cb5e679b4104f8f.png)
Марії тоді було три роки, але вона й досі пам'ятає, як літнім сонячним днем несла з мамою речі у нову квартиру.
«Це службове житло для військових. Там виросла я, а згодом — мої діти. Навіть коли жили окремо, більшість часу проводили у мами. Можна сказати, що додому ходили тільки ночувати», — розповіла Марія журналістам платформи «Свій дім».
З району, де жила жінка, було видно ангари аеропорту «Антонов», який росіяни атакували у перший день повномасштабної війни. Того ж дня о 4:40 у військове містечко влучила ракета. У квартирах відкрилися вікна.
Маму Марії з Гостомеля вивіз двоюрідний брат. Вони поїхали в Ірпінь й на довгі сорок днів опинилися в окупації.
![](/storage/posts/attaches/10f2ca2f44be9c4f48ced5d7009c37973ae19cc2.png)
«3 березня мама мене набрала. Вона сказала: “Доця, я вас люблю, нас бомблять”. І після цього пропав зв'язок на 30 днів, поки не звільнили Ірпінь, Бучу, Гостомель», — розповідає Марія.
Після окупації мама Марії Раїса хотіла поїхати додому. Коли побачила дім, який повністю згорів, без вікон і даху, у неї відняло мову. У квартиру жінка зайти не змогла.
Будинок родини росіяни знищили 27 лютого — в один день з літаком Ан-225 «Мрія». На авіаційному підприємстві «Антонов» мама Марії пропрацювала 23 роки.
![](/storage/posts/attaches/1bb25ef2ff0db4e1e6f6e86febd2d453158cb545.png)
«У 1983 році батьки подарували мені сестру, хоч гроші я збирала на брата, — розповідає Марія. — Коли її принесли, я сказала: “Здайте назад, я хочу Сєрьожу”. Сказали, що назад не приймуть. Тоді я запропонувала здати її в комісійний магазин. Відповіли, що туди дітей не приймають, тільки у дитячий будинок. Тоді кажу: “Хай залишається”».
Ось за такими моментами у цій оселі Марія сумує найбільше.
«Шкода все, що було. Це наче стерли флешку, яка не підлягає відновленню. Але усе відбудуємо і переможемо», — каже жінка.
На платформі «Свій дім» можна поділитися власними спогадами про зруйновану оселю або заклад, в якому працювали. Для цього є зручна анкета https://bit.ly/sviydim