Свій дім: «Там, на третьому поверсі, ми провели останні дні в Маріуполі»
Свій дім
![Свій дім: «Там, на третьому поверсі, ми провели останні дні в Маріуполі»](/storage/lp/14035/9d6edc5fee8fdf674bf0210f50bc415cb66d76c5.png)
Будинки 45 та 86 на проспекті Миру в Маріуполі. З ними пов'язано все життя Ганни Котельнікової: в одному будинку жили бабуся з дідусем, а згодом батьки; в іншому — пройшло її дитинство, а потім зростав син.
![](/storage/posts/attaches/201f4094e93df8aa8dab8a81c126f5301a20702c.png)
Дім №86 російські військові знищили та знесли, інший поки стоїть, але від його краси не залишилося і сліду. Це будівля на проспекті Миру, 45, яка була окрасою міста. Напередодні повномасштабного вторгнення її відремонтували й зробили красиву підсвітку. У часи Другої світової війни цей будинок теж постраждав, і відбудовували його полонені німці.
![](/storage/posts/attaches/b15d836eb238776944563603fb6e6d6068b96bc0.png)
Саме у цьому домі родина Котельнікової переховувалась від обстрілів, але 15 березня все ж вирішили виїхати.
«Збиралися поспіхом під звуки вибухів, тому і не подумала, що треба забрати фотографії, флешки, щось пам'ятне. Я не думала, що мій будинок буде зруйновано і знесено, я збиралася туди повернутися», — розповіла Ганна проєкту «Свій дім».
![](/storage/posts/attaches/f19fb04598806d71d400943be3ec3bf6851a212c.png)
Про руйнування жінка дізнавалася з Telegram-каналу, домового чату та від друзів, які на той момент ще перебували в місті. Будівлі знищували поступово, були кілька попадань снарядів і пожежа.
![](/storage/posts/attaches/eb449bf67dbbf734c3b3ed10f44a240f96930ba2.png)
«Дивно, напевно, але є відчуття радості через те, що 15 березня я знайшла сили та сміливість вивезти всіх своїх з міста. Усіх — це шість дорослих та три собаки. Останні ночі в Маріуполі були страшними, кожного вечора я молилася, щоб ми вцілили, або щоб одразу загинули, тому що розуміла, без медичної допомоги будь-яке поранення — це повільна смерть», — розповідає Ганна.
Рідну оселю жінка згадує постійно і навіть бачить її уві сні:
«Ніби я вдома, ходжу по своїй квартирі. Перша думка: мені ж прислали відео, як тебе знесли? Обманули? Я бачу свої речі, серед них дві турки: одну у 50-х роках дідусь привіз з Єгипту, інша, маленька, її я привезла з Єгипту у 2019. І думка, треба взяти. Потім шукаю документи, які забула забрати з собою, відкриваю шухляду… і прокидаюся в зйомній квартирі в Луцьку. Вже й не пригадаю, коли мені снилися такі сни, кольорові, з відчуттям реальності… Я точно повернусь туди».
На платформі «Свій дім» можна поділитися власними спогадами про зруйновану оселю або заклад, в якому працювали. Для цього є зручна анкета https://bit.ly/sviydim