Сучасні лицарі України. Як змінились ЗСУ за час повномасштабного вторгнення?

За понад 2 роки повномасштабної війни змінились реалії бойових дій. Змінюються також і Збройні Сили України. Війна — це процес постійної трансформації та змін, які допомагають боротися з росіянами. 

В армії змінюються структурні підходи командування, особи на вищих офіцерських посадах та способи розв’язання проблем. Щодня зʼявляються нові виклики, які потребують оперативної відповіді. 

Свідомі поспілкувались з пресофіцером 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу Євгеном Алхімовом про те, які зміни вже відбулись та ще мають відбутися у бригаді та всьому війську. 

28-ма окрема механізована бригада імені Лицарів Зимового Походу — це підрозділ Сухопутних військ ЗСУ, що сьогодні тримає оборону на Торецькому напрямку. З початком повномасштабного вторгнення бригада воювала на півдні країни, втім вже у 2024 році повернулись на схід. В цьому регіоні України військові 28-ї ОМБр воювали від початку вторгнення Росії у 2014 році. 28-ма бригада брала участь у захисті Донецького аеропорту, боях за Савур-Могилу та Марʼїнку. 

«Минулого літа ми йшли в наступ. Точилися бої, але за півтора року ми не втратили жодної позиції. Зі змін у бригаді важливим є те, що за цей час ми почали швидше реагувати. Тепер виявляємо росіян заздалегідь і намагаємось знищувати дронами перед тим, як вони підійдуть до позицій. Від моменту виявлення до знищення проходить дуже мало часу. Піхота практично не веде зустрічних боїв. Це нам і дозволяє тримати позиції настільки довго. Нещодавно я відчув це на собі. Місяць тому я був на позиціях з журналістами, коли почався штурм. Росіяни до нас не дійшли, в них летіло все», — пояснює пресофіцер 28-ї ОМБр Євген Алхімов.

Кожного дня на фронті зʼявляються нові потреби та нові виклики. Дрони стали як порятунком, так і прокляттям для Збройних Сил. В умовах снарядного дефіциту вони рятували життя військових. Утім, час йде, росіяни також підлаштовуються під реалії бойових дій і починають активно використовувати усі типи дронів. 

«Через рік буде, мабуть, щось взагалі нереальне. Кругом РЕБи, все літає, неначе знаходишся в кіберпанку в перемішку з багнюкою. Як то кажуть, той кіберпанк, на який ми заслужили. Недавно зʼявились робособаки, які полегшують та убезпечують життя піхотинця на штурмі. Я не здивуюсь, якщо за рік зʼявляться екзоскелети, адже тягти на фронті доводиться багато чого», — ділиться Євген Алхімов.

Окрім технологій, змінився і підхід до ведення бойових дій. Росіяни тепер використовують тактику малих штурмових груп у 5-8 осіб. Це також пояснюється збільшенням кількості дронів. В росіян зникла потреба в подібній тактиці. Якщо одна особа дійде, то вона одразу вириє окоп і буде сидіти до кінця, до підкріплення, якщо його не знищать раніше. Вони залучаються менше людей, але більш послідовно.

«Коли на позиції з чотирьох піхотинців за добу прилітає 50 дронів, то тут багато живої сили росіян й не треба», — пояснює пресофіцер бригади. 

Горизонтальні звʼязки — це те, що допомагає Збройним Силам вистояти на фоні значно чисельніших сил Росії. Горизонтальні звʼязки працюють як всередині бригад, так і на міжбригадному рівні. ЗСУ — армія вільних та рівних, попри інциденти, що можуть ставатись на різних оперативних рівнях та в окремих підрозділах. В той час як ЗС РФ воюють ієрархічно та вертикально, рішення в ЗСУ приймаються на місцях самими військовими. 

Це стосується усього: від ухвалення рішень до комунікацій. Пресофіцер пояснює, що військові дії змушують бригади, і навіть батальйони, «обмінюватись» військовослужбовцями для отримання нового досвіду та підтримки швидких комунікацій. Існує певна «система посланців», які уможливлюють оперативну комунікацію між усіма рівнями війська. 

«Перед штурмами командир бригади збирав командирів відділень та особисто пояснював завдання, щоб у всіх було розуміння ситуації. Війна це не місце для консерватизму. Якщо зʼявляється щось нове на низових рівнях, то це досить швидко розповсюджується по горизонталі. В росіян все відбувається вертикально. Це теж ефективно, адже якщо щось десь не працює, то його “позбавляються”. До прикладу, коли ми почали використовувати РЕБ, то в них почастішало використання дронів на оптоволокні, які вже не подавиш. Вони винахідливі, в них це працює, але з іншої сторони. Якщо в нас це кооператив волонтерів, то в них є наказ, і він мусить виконуватись швидко. У війні диктатури справляються непогано», — пояснює пресофіцер 28-ї ОМБр. 

Залишається загадкою, чому росіяни все одно намагаються виконувати накази, подеколи безглузді та неможливі в певний період часу. Перш за все, це «обнулення» (прим. — страта без свідків). Від найнижчого солдата до вищих офіцерських звань. Утім, це не пояснює, чому росіяни не здаються в полон ротами та батальйонами в ході виконання подібних завдань. 

«Тут варто розуміти їхню ментальність. Вона дещо інша. Цінність власного життя для російського солдата значно менша. Сприйняття картини світу інше. Їм все одно на смерть зазвичай. Вбʼють, то вбʼють. Вони можуть матюкатись на свого командира, які вони всі козли та подібне. Але наказ є наказ. У них є виконавча дисципліна та “дух начальства”. Вони йдуть попри вже знищену групу і ні в кого не виникає питання, чи можливо варто щось змінити. Це зовсім інший народ», — пояснює Євген Алхімов. 

За словами Алхімова основних проблем у ЗСУ є три: бюрократія, нестача особового складу та логістика. Забезпечення вже не є такою відчутною проблемою на фоні згаданих, принаймні у 28-й ОМБр. Навіть снаряди стали не настільки критичними. Їх також потрібно більше, але частину потреби намагаються закрити дрони.

Алхімов каже, боротьба з бюрократією наразі триває і вже є кардинальні зміни.

Друга проблема є найгострішою. Бригаді навіть не вдається використовувати усю техніку, яка у неї є, через нестачу людей. Збільшення кількості особового складу зробить можливою і ротацію військових. Постійне перебування на позиції зараз є однією з основних причин деморалізації. Ротацій назад до військових частин нема місяцями. Це дуже втомлює та виснажує бійців. 

Певним чином розв'язувати проблему нестачі військових дозволяє повернення з СЗЧ (самовільного залишення частини). Щодо останнього, це відбулось через вступ в дію 29 листопада закону, що дозволяє добровільно і без покарання повертатися на службу тим, хто вперше пішов у СЗЧ чи вчинив у дезертирство. «Генштаб наводить цифру у 6 тисяч осіб, які повернулись до служби всього за кілька днів дії закону», — пише Главком. Також надважливим є процес рекрутингу, що зʼявився в кожній бригаді.

«Зараз людина проходить півтора місяця підготовки у навчальному центрі, приходить в певний підрозділ, і ще три тижні вчиться тут, на полігоні на Донбасі, з нашими інструкторами. Інструктори літають FPV дорогами в них над головами, щоб вони чули звук. Паралельно стріляють бойовими поруч та кидають пірогранати. Також морально напосідають. Це все відбувається під час тренування зачистки окопів, щоб підготувати бійців до реалій війни. В кінці, після всіх випробувань та навчань, вони ще мають вистояти боксерський бій з комбатом. Він бʼється з кожним з них по черзі. Комбат вже ледь стоїть, їх багато. Після цього люди взагалі міняються. Їм здавалось, що над ними знущаються, а в кінці виявилось, що все недарма. Це дуже підбадьорює та зближує», — пояснює процес рекрутингу та підготовки новобранців Євген Алхімов. 

Проблема із логістикою особливо загострилась за останні пів року. 

«Як раніше відбувалась логістика. 9 ранку. Залітає БМП прямо під позицію, запакована всім. Все швидко викидається, завантажується, і БМП їде. Зараз пікап заїжджає десь за кілька кілометрів до позиції, де чекає піхота з візочками. Відбувається набагато більше “ходок”. Через дрони на позиціях перебувати небезпечно, але не настільки, як зайти й вийти. Машина завозить операторам дронів вантаж. “Вампіром” (прим. — український дрон), який може нести до 10 кілограмів, роблять декілька “ходок” до позицій. Це гірше, адже піхота відповідно не може ротуватись. Цього зробити просто не вийде, коли армія РФ один за одним пускає дрони. Логістика на передньому краї стала набагато важча», — пояснює пресофіцер.

Особисто для Євгена Алхімова, як пресофіцера, також важливі зміни в комунікаційних підходах армії в суспільстві. На його думку, комунікацією з цивільними від імені військових повинні займатись самі цивільні, щоб це було ефективно. 

«Погляд військовий та цивільний досить різний. Ми б могли мати більше рекрутів нових, якби ми більше залучали масову культуру. Не в лоб і не через байрактарщину. В людей повинні створюватись асоціації через певний культурний продукт. В людини не має складатись враження, що їй хтось хоче щось вбити в голову. Вона повинна сама хотіти, принаймні так думати. Прекрасно тут працює 3-тя ОШБр чи медійка 12-ї бригади НГУ “Азов”, працівники якої є маркетологами в цивільному житті. Для них створюють кліпи десятки виконавців. І це ж працює. Всі знають про них, і бути азовцем престижно. Створення подібного образу мають займатись не самі військові, як це зараз є, а саме цивільні. Не потрібно героїзувати подвиг, як це зараз консервативно роблять для реклами війська. Подвиг — це жертва людини, коли система не працює. Нічого хорошого в цьому немає. Коли система працює — героїзму немає», — підсумовує Євген Алхімов.