Сім'я: конспект четвертого епізоду «Пізнай QIRIM»

Питання сім'ї є наскрізним у кримськотатарській та українській культурах. Два народи, які століттями хотіла знищити імперська машина через депортації, геноциди, етнічні чистки, тепер відновлюють тяглість свого роду. І що, як не сім'я, є рушієм цього відновлення? 

У четвертому епізоді подкасту «Пізнай QIRIM» ми розвіємо стереотипи, які сформувались навколо цієї теми, адже й досі є викривлений погляд на роль жінки в суспільстві чи на виховання дітей. 

Найпоширеніший стереотип такий, що кримськотатарські жінки начебто не мають права голосу в сім'ї. «Це взагалі не про нас», — каже Наджіє Аметова.

Зазвичай кримські татарки — це дуже мудрі жінки. І є частина з них, які голосні, а частина — це сірі кардинали. 

Це може виглядати досить традиційно. Але рішення врешті ухвалює саме жінка. Воно може артикулюватися формально її чоловіком, але проговорювати та вести цей рух буде саме дружина.

Насильство у кримськотатарських родинах можливе, як і в будь-яких інших сім’ях, але ця тема, на жаль, здебільшого табуйована, як і в українській культурі.

Кримськотатарські жінки не так часто виходять заміж за когось іншої національності. Питання змішаних шлюбів — це одне з дуже гострих питань у кримськотатарській спільноті, бо це питання народу, який хоче зберегтися. І через це виникають в дискурсі формальні рамки, про які говорять. І які іноді не можуть зрозуміти ті, хто не є кримськими татарами, тому що ми зараз живемо в глобалізованому світі. 

«Але це дійсно серйозне питання для тих, для кого доля народу важлива. Тому що нас дуже мало. Нас стає все менше. Крім того, ми зараз, зокрема, з 2014, далі з 2022 року всі розкидані навіть не просто по Україні, а по різних куточках вже планети», — каже Наджіє.

Народившись у сімʼї, де усі кримські татари, дитина чітко розумітиме свою ідентичність: «Людина буде абсолютно точно відчувати себе кримським татарином, кримською татаркою».

Немає єдиного правила, усе залежить від тяглості родини. Співведуча подкасту Анастасія Бакуліна розповідає про знайому, яка одружилась із чоловіком Сум і не взяла його прізвище, бо воно зросійщене, а її дідусь був воїном УПА.

«Наприклад, в моїй родині, — каже Анастасія, — немає такого поняття, як тяглість. У мене прізвище, по-перше, Бакуліна, а по-друге, немає таких традицій. Тобто, немає чогось, що б з покоління в покоління передавалося: ні традицій, ні певних речей, Якби в мене була така сім'я, або якщо в мене буде така можливість, якщо я зайду в сім'ю чоловіка, де буде вже така тяглість традиції, то я теж буду зберігати цю тяглість. Бо це прекрасна річ, насправді».

Важливою для сімейного життя є й релігія. Мисткиня Ельзара Галімова, згадує таку історію: «…з жахом розповідали про одного дідуся, дружина якого була слов’янкою, і вона взяла і врешті поховала його в труні. Але кримські татари не ховають людей в труні. Він, однак, казав їй, що його треба поховати за мусульманськими традиціями». 

Однак є й спільні риси в обох культурах — українській і кримськотатарській — певний консерватизм. Так, наприклад, на Галичині дівчатам завжди говорять, що до шлюбу не може бути інтимних стосунків, бо тебе тоді начебто ніхто заміж не візьме.

Якщо говорити про кримськотатарську історію, то у першому Курултаї була жінка — Шефіка Гаспрали (Гаспринська), донька Ісмаїла Гаспринського, одного з головних просвітників кримськотатарського народу. 

Дружина Гаспринського була з заможної родини, і саме вона економічно допомагала існуванню газети «Терджиман» (перша в історії кримськотатарська газета, що виходила з 1883 по 1918 роки — ред.), що означає «Перекладач».

Багато жінок було і серед дисидентів та активістів руху опору.