Шлях до єдності: як крізь конфлікти між переселенцями й громадами, що їх приймають, бачити спільну мету
Наталя Проскуренко, проєктна менеджерка з посилення стійкості та згуртованості БФ «Право на захист»
Повномасштабна війна змусила українців об’єднатись проти спільного ворога. Але через високий рівень стресу, психологічні травми, брак ресурсів і щоденні виклики виникають конфлікти. У центрі суперечок і непорозумінь опинились внутрішньо переміщені особи як нові члени громад. Їх, за даними Мінреінтеграції, станом на середину лютого 2023 року, налічується понад 4,8 мільйона осіб.
Благодійний фонд «Право на захист» та агенція Info Sapiens провели дослідження, в якому проаналізували різновиди конфліктів і тригерних тем в українському суспільстві.
Як можна класифікувати конфлікти в громадах? Які вони мають причини й наслідки? Що може зробити кожен для подолання суперечок та налагодження клімату в суспільстві? І, зрештою, чому стигматизація — чи не найголовніший ворог на шляху до миру й злагоди?
Зони конфліктів
На початку дослідження респонденти запевняли, що конфліктів між різними групами населення немає. Адже в суспільстві є певна установка, що виносити непорозуміння на публічне обговорення неправильно. Через це проблеми не усвідомлюються й не рефлектуються, що веде до загострення.
Утім, під час детального дослідження, вдалося виокремити три основні зони, де можуть відбуватись конфлікти:
- побут;
- зіткнення різних культур та ідентичностей;
- надання або прийняття допомоги.
Побутові питання. Конфлікти на тлі побутових питань є найбільш розповсюдженими, але найменш напруженими: їх вирішити легше за інші. Цей вид конфлікту найчастіше виникає між переселенцями та громадами, що їх приймають. Найпоширеніше місце конфлікту — це місце компактного поселення, а причиною майже завжди є різниця звичок та нечіткість правил проживання, які мають бути сталими та зрозумілими для всіх.
Зіткнення різних культур. Культурні особливості переселенців можуть відрізнятись від тих, що притаманні громаді, що приймає. Різні звички, традиції, релігійні вподобання та мова спілкування можуть стати причиною конфліктів.
«Переселення проходять на тлі важких переживань, втрат, різкої зміни звичного способу життя. Важко всім. Щоб ужитися та почувати себе добре, варто з кожної культури брати найкраще, використовувати сильні сторони», — каже Ірина Скорик, психологиня служби турботи про психічне здоров’я благодійного фонду «Право на захист».
Надання або прийняття допомоги. Ця зона конфліктів пов’язана з браком ресурсів та відчуттям несправедливості. Через фінансові труднощі, будь-яка допомога є цінним ресурсом. На ґрунті її розподілу виникають конфлікти. Гостріше стоїть питання працевлаштування. Цікавим є те, що про цю проблему кажуть і переселенці, і представники громад, що приймають. Нерозуміння викликає і надання переваги внутрішньо переміщеним людям перед місцевими мешканцями, і зворотна ситуація.
Фактор емоційного стану
Емоційна виснаженість та психологічні травми не є причинами конфліктів, але впливають на те, як люди реагують на конфліктні ситуації. 65% опитаних вважають, що конфлікти найчастіше відбуваються у стресових ситуаціях.
Люди звинувачують один одного в недовірі, неналежній поведінці та нестачі патріотизму, роблячи це упереджено. Конфлікт «на рівному місці» може статися будь-де: у черзі за гуманітарною допомогою, у магазині, у місцях компактного проживання.
Розповсюдженим приводом для конфліктів є ситуації, коли люди, які повернулись у своє місто після евакуації, намагаються ігнорувати зміни, що сталися через війну. З такими ситуаціями стикалися 28% репатріантів та 53% представників рідних громад.
Психологічною травмою стає ситуація, де людині не вистачило емоційних ресурсів, щоб витримати та оптимально прожити певні життєві обставини. Через стрес не вистачає сил, терпіння, уваги, щоб конструктивно розв’язувати будь-які суперечки, і вони можуть перерости у конфлікт. Допомогти може зцілення травми та відновлення ресурсів. Якщо після події не покидає занепокоєння та важкість, варто звернутися до психолога чи психотерапевта, — каже Ірина Скорик.
Стигматизація: як стереотипи заважають об’єктивності
Упереджений стан часто є і причиною конфлікту, і наслідком. Іноді суперечка починається через заздалегідь негативне ставлення до людини, що не підкріплюється фактами. З іншого боку, часті конфлікти в громадах можуть призвести до упередженого ставлення.
Перевага стереотипів над реальністю називається стигматизацією. Вона полягає у накладанні негативних рис на певну верству населення й звинувачення її в наявності таких. Стигматизувати можна будь-кого, хто має певні спільні характеристики.
У нашому випадку, це довідка внутрішньо переміщеної особи. Про цю проблему почали говорити ще у 2014 році, коли на підконтрольну Україні територію приїхало багато людей із Донецької та Луганської областей та Криму.
З одного боку, стереотипи роблять картину світу зрозумілою, спрощують процес побудови образу іншої людини, стандартизують процес спілкування. З іншого — обмежують можливість пізнання нового, що виходить за межі звичних понять або суперечить їм. Пізнання та отримання власного досвіду контакту з людиною якоїсь певної групи може розширити наші уявлення та зробити їх більш реалістичними. Після особистого спілкування ми вже не сприймаємо людей як абстракцію чи об’єкт, а бачимо живу людину зі своїми особливостями та специфічними рисами, — каже психологиня.
Уникати узагальнення щодо певної верстви населення — найкраще, що можна зробити. Важливо усвідомлювати, що стигма є шкідливою як для переселенців, так і для громад, що приймають — вони не можуть довіряти один одному.
ВПО — Великий Приклад Об’єднання
Дослідження показало, що позитивного досвіду в комунікації між людьми все-таки більше. Переселенці розповідають про співчуття та бажання допомогти, про нові для себе звичаї та зближення з людьми з інших регіонів. Представники громад, що приймають, поділились захватом від мужності та працьовитості переселенців.
Важливо пам’ятати, що на подолання конфліктів та стигматизації мають працювати всі доступні суспільству інструменти. Перше й найголовніше — це культивація різності як переваги та пошук точок зближення. Вони є в спільних відчуттях страху й у бажанні покращувати своє життя.
Саме на об’єктивності сприйняття переселенців мають базуватись громадські організації, фонди, а також урядовий сектор. Влада може сприяти через створення додаткових робочих місць, а також поліпшення умов проживання.
Повага до пережитого досвіду один одного має стати підкріпленням до спільного прагнення миру. А толерантність до відмінності між людьми може сприяти запобіганню конфліктів. У цьому допоможуть просвітницькі програми й заходи, а також об’єднання медіапростору навколо ідеї єдності.
Надзвичайно важливо працювати над механізмами інтеграції людей в громаду з акцентом на працевлаштування, аби вони могли забезпечувати себе самостійно та брати участь у суспільному житті. Легше впоратись із новими викликами допоможе системна психологічна підтримка. Адже проявляти терпимість можливо лише за умов стійкого морального стану.
Психолог може допомогти сфокусувати увагу на ідентичності “ми — українці”, на спільних традиціях та цінностях, зняти протистояння Ми-Вони, а також допомогти кожній зі сторін впоратися з власними переживаннями. Коли люди долають стрес, стають більш спокійними та врівноваженими, вони здатні адаптуватися, бути більш терпимими та дружніми, встановлювати добрі відносини з сусідами та проявляти свої найкращі риси, — каже Скорик.
Можна сказати, що українців об’єднала війна. Але насправді, згідно з дослідженням, об’єднали патріотизм, довіра один до одного та працьовитість. І ці характеристики ніколи не мали прописки.
