Шлях до Азову. Як працює центр рекрутингу бригади Азов у Львові

Автор:
Устим Подола
Шлях до Азову. Як працює центр рекрутингу бригади Азов у Львові

З березня 2023 року у Львові працює центр рекрутингу 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» НГУ. Жителям Львова та західних областей України, які бажають приєднатися до бригади, треба звернутися до центру рекрутингу на вулиці Пекарській, 41. Подібні центри також функціонують у Дніпрі, Одесі та Луцьку.

Свідомі раніше писали матеріал про те, як «Азов» рекрутить добровольців. У цьому матеріалі ми детальніше пояснимо, як проходить процес рекрутингу в центрі та які навички та документи необхідні, щоб стати азовцем. 

Як проходить процедура приєднання до бригади

У рекрутинговому центрі мене зустрічає військовий Андрій Лазорко із позивним Синевир. Він — керівник львівського рекрут-центру бригади «Азов», який раніше був піхотинцем. «Основою роботи рекрутингового центру є комплектація підрозділів бригади, — пояснює військовий. — Нам необхідні люди на різні посади: від штурмовиків до водіїв-механіків, кухарів та юристів». 

Бригада «Азов» сама опікується комплектуванням свого особового складу. Усі військові бригади є добровольцями, які пройшли процес рекрутингу. Коли людина вирішує, що готова приєднатись до війська, першим кроком стає комунікація з центром. Для цього треба подзвонити за номером телефону, який зазначений у соцмережах «Азову», або заповнити реєстраційну форму. Наступний крок — співбесіда з Синевиром чи іншими рекрутерами. На ній співробітники центру підкажуть, де охочі можуть стати в пригоді у війську. Спрямування залежить від досвіду роботи людини в цивільному житті. До прикладу, співробітник СТО може стати чудовим водієм-механіком, а кухар у ресторані — кухарем у підрозділі.

Після проходження співбесіди є два шляхи приєднання до бригади: мобілізація або підписання контракту. Перший варіант оформлюється через ТЦК, для другого йти до центру комплектації не обов’язково.

«Зараз різниці між контрактом і мобілізацією майже немає. ТЦК дуже лояльно ставляться до наших звернень. Якщо людина приходить і каже, що прийшла від нас (ред. рекрут-центру), ми телефонуємо в центр комплектації та попереджаємо про це. Тому ніяких проблем із мобілізацією через ТЦК немає»

 — говорить Синевир. 

Для юридичних процедур рекрутингу потрібні паспорт, фотокартки, довідки про місце прописки та відсутність судимості, закордонний паспорт, диплом про закінчення школи чи ЗВО. Також, за наявності, посвідчення водія, довідки про шлюб і народження дитини. Далі особі потрібно пройти ВЛК та отримати висновок про придатність до військової служби. Направлення до лікарів дають у самому рекрутинговому центрі після проходження співбесіди. Людина, яка раніше потрапляла в категорію обмежено придатних до військової служби, також може доєднатись до «Азову». Для цього треба пройти БКБП (базовий курс бойової підготовки — ред.). Утім, такий порядок призначений для бойових посад, тому на посади в тилу може подаватись кожен. 

Організаційні процедури, в середньому, тривають від двох із половиною до трьох тижнів. Але процес може бути й довшим. «Якщо людині треба ще якісь свої справи закрити, то ми на це спокійно реагуємо, даємо часу скільки треба. Після ВЛК і висновку з нього ви зразу не поїдете у військову частину, а зможете вирішити свої справи. Був випадок, коли ми дали місяць чоловікові для вирішення сімейних справ», — ділиться військовий.

Коли всі формальні моменти вирішені, рекрут проходить БКБП, який триває шість тижнів. У цей курс бойової підготовки входять фізичні та психологічні тренування, тактична, стройова та вогнева підготовка, курс тактичної медицини, топографії та стрільби. 

«Після цих шести тижнів людину чекає контроль здобутих знань. До нього входять теоретичні та фізичні тести. Залежно від результатів тесту, людина може отримати шеврон, який є дуже сакральною річчю для азовців, і потрапити до підрозділу. Якщо не вийшло зразу здобути шеврон, то його можна заслужити вже у підрозділі. Також існує вірогідність не пройти тести після БКБП. Часто буває, що люди вже приходять із певними травмами чи проблемами зі здоровʼям. Тоді ми даємо їм час відновитись, а після цього — спробувати знову».

Під час розмови Синевир поділився цікавим фактом — якщо рекрут молодший за 25 років, він має подзвонити в присутності співробітників центру своїм батькам. Так особа повідомляє, що приєднується до війська. Згода батьків не є необхідною, але повідомити рекрут змушений. 

Синевир ділиться одним смішним випадком, що відбувся через це правило: «Був хлопчина, який вирішив не казати батькам, але ми його змусили це зробити. В результаті приїхала поліція, бо батьки думали, що ми насильно його тут тримаємо. Телефоном поліції сказали, що ТЦК його “зловили” та завезли до нас. Звісно, все закінчились добре. Але такі ситуації трапляються через страх і непорозуміння. Реакція батьків досить дивна, але я із розумінням до цього ставлюся». 

Чим рекрутинг відрізняється від звичної мобілізації

«ТЦК отримують задачу набрати якомога більше людей за планом і чудово з цим справляються. Ми йдемо від зворотного. В нас також є запити на певні вакансії, які нам приходять, але ми даємо людям вибір. Ми не кажемо, що в нас є лише піхота, хочеш, не хочеш — давай», — ділиться Синевир.

Рекрутинг-центри працюють виключно на добровільній основі. Були випадки, що людина через страх відмовлялась від посади в бригаді, пройшовши весь шлях до БКБП. У випадку ж мобілізації через ТЦК варіанту відмовитись не існує. 

«100% людей приходять з ідеалізованим баченням війни. Вони судять по картинці з соцмереж. Навіть в нас є відео штурму позицій нашою розвідкою на каналах. Приходять молоді хлопці на куражі та кажуть “піду в розвідку, буду штурмувати, вриватись”. Але варто розуміти, що за цим штурмом стоїть підготовка, яка триває місяцями, заради цих 15-20 хвилинних операцій. І навіть тоді може щось піти не так. Тому ми намагаємось це пояснити та розказати рекрутам».

Найпопулярнішим напрямком у рекрутинговому центрі є піхота. Її переважно обирає молодь до 25 років. Вже трохи старші люди, 25-30 років, здебільшого обирають напрямок артилерії чи FPV-дронів. Ще старші люди з категорії 40+ років найчастіше стають водіями й обирають подібні посади. Основою такого натурального поділу є можливість обрати посаду за покликанням і знаннями.

Чому обирають «Азов»?

Синевир у розмові ділиться, що критичної нестачі людей немає, бо усі запити оперативно закривають. Деколи вони змушені відмовляти охочим через їхній фізичний стан. Така ситуація створена шляхом високої репутації бригади, яка ще з 2014 року існує лише із добровольців. Усе командування та офіцери «Азову» починали добровольцями та знають шлях, який проходить боєць. Командир бригади Денис Прокопенко з позивним Редіс також колись був добровольцем.

«Це люди, до яких є величезна повага та довіра. Вони знають, що роблять. Тому в нас і не може бути необдуманих “мʼясних штурмів”. Операції азовців пропрацьовуються місяцями, тому все виходить дуже грамотно. Так само може відбуватися в усіх підрозділах ЗСУ. Це довгі роки роботи, але я думаю, що це реально»

— говорить Синевир. 

Під час нашої розмови з Синевиром один із рекрутів, Володимир Трокоз із Житомира, прийшов уточнити деталі щодо свого контракту. До повномасштабної війни та зараз він займався організацією концертів і фестивалів. У тому числі він організовував останній фестиваль «Файне місто», на ньому зібрали майже 8 мільйонів гривень на підтримку бригади «Азов». 

Прийшов у рекрутинговий центр, бо відчував, «що робить недостатньо, адже донати та подібне — звичні речі, які мусять бути та є типовими», — ділиться рекрут. Він обрав саме центр бригади «Азов» через довіру до підрозділу. Володимир знає, що на службі буде важко, але це буде його вклад у наближення нашої перемоги. Це його обовʼязок перед друзями, які воюють, та, на жаль, друзями, які були вбиті Росією 

«Коли ти не знаєш, що на тебе очікує — це страшно. Коли це стосується війни, то це вдвічі страшніше. Але при цьому, рекрутинговий центр — найкращий варіант, якщо в тебе є бажання долучитись до сил оборони», — ділиться своєю думкою рекрут.