«Щоб зробити цей світ красивішим». Фрагмент із книжки Оксани Півень «Без ГМО. Правда і страшилки про генну інженерію»

Свідомі публікують фрагмент з книжки Оксани Півень «Без ГМО. Правда і страшилки про генну інженерію» видавництва «Віхола». Прочитати усю книгу можна на сайті видавництва. 

Люди не були б людьми, якби в турботах про повні холодильники та сите потомство не подумали би про красу й естетику. Перші генетично модифіковані домашні тварини були створені ще в 1999 році. Це смугастий даніо, маленька акваріумна рибка, в геном якої вбудували ген медузи Aequorea victoria — ген зеленого флуоресцентного білка (ген GFP). І модифікація виявилась досить вдалою: наче мешканці планети Пандора з відомого фантастичного фільму «Аватар» рибки мерехтять зеленим світлом навіть удень (але в разі використання синіх ламп). Вжививши ген коралу з роду Discosoma (ген RFP), учені отримали червонуватих флуоресцентних даніо, а використавши модифікацію генів GFP і RFP, — жовтих рибок. Насправді, мета команди доктора Чжиюань Гуна із Сінгапурського університету полягала у створенні рибок — живих індикаторів хімічного забруднення води. Такі рибки мали світитися яскравіше, лише якщо у воді присутні певні забруднювачі, наприклад важкі метали. Але і проміжний результат цієї роботи виявився дуже вдалим та естетично привабливим. Сінгапурський університет оформив патент на розробку, який пізніше вигідно продав американській компанії Yorktown Technologies. Рибки отримали назву GloFish (glow — сяяння, fish — риба). Рибки GloFish стали дуже успішним комерційним проєктом: вартість однієї становить 18,6 долара, а за рік у США продають більше ніж 100 000 особин. На сайті компанії можна побачити генетично модифікованих рибок даніо п’яти кольорів: блакитні, зелені, фіолетові, червоні й помаранчеві. 

Окрім даніо, створено й інших генетично модифікованих акваріумних рибок — медак, барбусів, тернецій і навіть акваріумних акул. До речі, такі рибки продаються і в київських зоо магазинах. Я собі вже придивилася зграйку генетично модифікованих даніо та тернецій. 

Згадуючи фантастичну планету Пандору (так, «Аватар» Джеймса Камерона — один з моїх найулюбленіших фільмів), уявіть собі вечірній парк, де алеї освітлюють не ліхтарі, а рослини, дерева, кущі та трава, які флуоресціюють різними кольорами — електричним зеленим, космічним блакитним, галактичним багряним, вогняним червоним й іншими магічними відтінками. Це не лише гарно, а й економічно вигідно і безпечно. Така-от собі зелена енергетика. Освітлення вулиць без електрики. Насправді, це не така вже й фантастика, а цілком реальна ідея. Ви ж уже знаєте про білки, виділені з медуз і коралів? Але крім них світитися примарним світлом можуть світлячки і деякі гриби. І такі гени можна ввести в геном майже будь-якої рослини, отримати стабільний генетично модифікований сорт — і вуаля, ви йдете по такому парку! Ліхтарики-рослини намагалися створити автори стартапу Glowing Plants. Для цього вони запустили збір коштів на спеціальному майданчику Kickstarter 74. За чотири роки стартап зібрав близько 500 000 доларів США. Їм дійсно вдалося створити рослини, що світяться, але світились вони ледь-ледь. Урешті-решт, проєкт закрили. Однак ідея не зникла. Просто інші вчені вирішили зробити дещо по-інакшому. Так, у 2017 році вчені із Массачусетського технологічного інституту (Massachusetts Institute of Technology, або просто МІТ) зробили крес-салат, що світиться аж 4 години. Цим рослинам гени не вбудовували, тож вони не є ГМО. Їм ввели білок люциферазу (білок світлячків, завдяки якому вони і світяться), попередньо запакувавши його в наночастинки, і ще два білки, щоб забезпечити світіння люциферази. Рослини поміщають у розчин, що містить такі наночастинки, та створюють тиск. Завдяки цьому наночастинки потрапляють у тканини рослини і несуть туди свій вантаж — білки, які в кінцевому підсумку і забезпечують біохімічну реакцію, перетворюючи рослини на ліхтарики. Це новий сучасний напрямок науки — нанобіоніка рослин. Він започаткований ученими лабораторії доктора Майкла Страно. Інша група вчених разом зі стартапом Planta створили свою версію рослин, вбудувавши в їхній геном гени грибів, які забезпечують світіння. Такі рослини світяться протягом усього життя. Світяться всі їхні органи, а оскільки свічення — це результат метаболізму рослини, то воно може «грати хвилями», змінювати інтенсивність і створювати химерні візерунки.

Наука та мистецтво завжди крокують поруч. Власне, наука не може існувати без креативу. Американське мікробіологічне товариство проводить навіть мистецькі конкурси — «Мистецтво на агарі». Митці- вчені створюють картини на чашках з агаром (це спеціальне середовище, на якому вирощують різні бактерії), — і це просто неймовірні шедеври! У галереї на чашках можна побачити і «Зоряну ніч» Ван Гога, і «Велику хвилю в Канаґаві» Хокусая. 

Художники створюють форми, а кольори продукують самі бактерії. Вони вміють виробляти різні пігменти. Це специфічна ознака різних видів. Отже, змішавши різні бактерії, художники вирощують кольорові живі зображення. А якщо «малювати» не простими, а генетично модифікованими бактеріями — такими, що містять гени медуз і коралів, то можна отримати живі картини, що світитимуться флуоресцентними кольорами. 

Генетично модифіковане мистецтво — мистецтво майбутнього.