Сексуальне насилля в інтернеті. Як захистити дітей? Дискусія DOCUDAYS.UA
Сексуальне насильство в інтернеті — небажані пропозиції сексуальної близькості або надсилання зображень сексуального характеру, поширення відвертих зображень або відео з вами без вашої згоди, або сексуального примусу шляхом погроз, залякувань чи маніпуляцій. Серед постраждалих від таких дій є діти та підлітки.
Цьогоріч у межах правозахисної програми «RIGHTS NOW!» фестивалю «Docudays UA» відбулася дискусія, організована мережею DOCU/CLUB про те, як захистити дітей від сексуального насильства в інтернеті.
Спікерами стали керівниця проєктів громадської організації «Магнолія» Марина Липовецька та керівник напрямку протидії насильству над дітьми цієї ж організації Олексій Сидоренко, а також Алла Тютюник, директорка департаменту зі стратегічного розвитку громадської організації «Докудейз» та Ярослава Дьо, головна спеціалістка управління розвитку цифрових навичок та цифрової освіти Міністерства цифрової трансформації України.
Свідомі публікують конспект дискусії.
Що говорять цифри?
Журналістка Ольга Бабчук зазначає, що за статистикою, 47% українців та українок віком до 9 років регулярно бувають онлайн. У 12-річних цей показник сягає вже 92%. Британська неурядова організація «Internet Watch Foundation» кожні п'ять хвилин знаходить у мережі фото чи відео сексуального насильства над дитиною.
50% дітей в Україні до 18 років надсилали зображення інтимного характеру або отримували їх. 73% ніколи й нікому про це не розказали.
«Вони робили те, що від них вимагали робити зловмисники, і нікому — ні батькам, ні значущим дорослим — про це не розповіли, і цим не поділилися», — говорила вона.
«Рятувати дітей тяжче, ніж запобігти»
Злочинці стежать за дітьми. Вони використовують різні інструменти — в соцмережах створюють фейкові профілі та видають себе за підлітків або грають у ті онлайн-ігри, які грають підлітки та діти. Таким чином вони намагаються подружитися з дітьми.
Тоді може відбутися спроба примусити дитину, наприклад, сфотографуватися. Потім злочинець може домовлятися з дитиною про зустріч. При цьому дитина може не здогадуватись, що це доросла людина, а не її «друг».
Проблема особливо загострилася у період повномасштабної війни, оскільки діти в Україні травмовані, бо багато з них втратили рідну школу, друзів, вимушені були переїхати.
«Батьки воюють, мами заробляють, діти шукають друзів, не завжди їх знаходять. А потреба в дружбі, особливо в підлітковому віці, та навіть у любові, велика. Вона робить дітей практично беззахисними, тому що ці зловмисники мають довіру дітей і входять у дружбу з ними»,
— говорить директорка департаменту зі стратегічного розвитку громадської організації «DOCUDAYS» Алла Тютюнник.
Саме тому важлива просвіта у питанні захисту дітей від сексуального насильства в інтернеті, зокрема, у школі. Попри те, що про такі злочини складно говорити.
Механізми блокування
У 2019 році Україна приєдналася до глобального альянсу «WeProtect» — мережі громадських організацій, урядів різних країн, інших міжнародних партнерів і приватних компаній, які об'єднуються для того, щоб зробити інтернет більш безпечним, розповідає головна спеціалістка управління розвитку цифрових навичок та цифрової освіти Міністерства цифрової трансформації України Ярослава Дьо.
Так Україна почала низку консультацій із Міжнародною асоціацією гарячих ліній «INHOPE». Це вебпортал StopCrime.ua, на який кожен користувач може анонімно надіслати лінк, на якому, на його думку, міститься матеріал, який зображає сексуальне насильство або сексуальну експлуатацію дитини. Далі аналітики/ні деталізують і роблять висновок, чи містить цей матеріал сексуальне насилля над дітьми. Потім інформацію передають до Департаменту кіберполіції.
Аналітики/ні підтверджують 100-150 кейсів небезпечних матеріалів, більшість із яких хостяться в Україні починаючи з лютого. Якщо контент розміщується не в Україні, то українські спеціалісти звертаються до міжнародних партнерів, членів асоціацій мережі «INHOPE», і передають інформацію на таку ж саму гарячу лінію, яка розміщена у країні, в якій розміщується відео.
Основна функція гарячої лінії — це передати інформацію в Департамент кіберполіції, щоб цей злочин розслідували, а винних притягли до відповідальності. Друга функція — заблокувати контент для подальшої ідентифікації постраждалої дитини.
Чому повідомлення можна надіслати анонімно?
Людині, яка надсилає лінк на такого роду матеріал, може бути соромно за те, що вона його побачила. Вона може думати: «А чи не виникнуть питання, як я дізналась чи дізнався про цей матеріал».
«Важливо розуміти, що за кожною фотографією, за кожним таким відео стоїть реальна історія дитини. Ми не знаємо, зазвичай, як реагувати на це. Перша реакція просто закрити та намагатися про це забути. Але ми маємо розуміти, що це може продовжуватись», — каже Марина Липовецька, керівниця проєктів громадської організації «Магнолія».
Повністю розмова доступна в онлайн-кінотеатрі «DOCUSPACE».
