«Реставрація» «Дністра»: як байдужість та вседозволеність зруйнували історичну пам’ятку
Нещодавно мешканці Івано-Франківська вкотре обурилися через «реставрацію» історичної будівлі у центрі міста — готелю «Дністер», будівля якого належить сім'ї готельєрів та рестораторів Мирославі Бойко та Надії Лєвшакової.
Ремонтні роботи у готелі «Дністер» почалися у 2016 році. Але вже у 2017 Управління з питань держархбудконтролю (ДАБІ) скасувало дозвіл на проведення робіт без відповідних документів.
Дискусії щодо порушень реставраційних робіт поновилися у 2021 році. Тоді мешканці Івано-Франківська обурилася, що власники готелю засклили колонаду по вулиці Шевченка, тим самим забравши частину громадського простору. Під готелем «Дністер» відбулася низка протестних акцій, після яких власники обіцяли забрати скло.
Наприкінці травня 2023 року будівельне риштування прибрали і стало зрозуміло, що власники Бойко і Лєвшакова залишили колонаду заскленою. Містяни розкритикували місцеву владу за байдужість. Вони звернулися до президента України з проханням втрутитися у справу. Звернення до президента зачитали під час акції протесту 17 червня.
Свідомі розповідають, чому будівля готелю важлива з історичного погляду, як власники змінили її вигляд та як міська влада реагує на конфлікт між громадськістю та власниками готелю.
Історична пам'ятка місцевого значення
Архітектором готелю «Австрія» (перша назва будівлі — ред.) є австрієць Фредерик Януш. Готель відкрили у травні 1914 року, а звели у 1913. У ньому діяли ресторан, кінотеатр та крамниця. Після Першої світової готель мав назву «Варшава», а в період Західноукраїнської народної республіки тут мешкав президент ЗУНР Євген Петрушевич та зупинялися Володимир Винниченко, Михайло Грушевський і Симон Петлюра.
У січні 1919 року у будівлі схвалили Акт Злуки між Українською Народною Республікою і Західноукраїнською народною республікою. У січні 1990 року з цього місця починався Ланцюг єдності до Києва, у якому взяли участь майже три мільйони людей.
Місцевий активіст і фотохудожник Ростислав Шпук пояснює, що Івано-Франківськ немає іншої будівлі, яка б мала таку сукупність цінностей, пов’язаних з місцем та роллю в історії країни.
«Це чи не найцінніша в Івано-Франківську пам'ятка історії: тут приймались визначальні для України рішення, засідав уряд і бували майже всі очільники українського державотворення часу Злуки. (...) Тепер маємо рідкісний прецедент, коли з пам’ятки познущались», — написав він у Facebook.
Будівля збудована в стилі постсецесії — тут характерні плавні лінії, зовнішня декоративність, орнамент, обмежена кількість кольорів (бежеві тони, блакитні, світлі відтінки червоного і коричневого), вітражі та мозаїки. Із зовнішньої сторони будівлі є прохід-галерея, яка формує найдовшу в Івано-Франківську колонаду.
Що не так із «реставрацією»?
Ремонтні роботи змінили зовнішній вигляд будівлі. Дах підняли, а кількість поверхів збільшилась від чотирьох до шести. На даху під карнизом з'явився додатковий ряд мансардних вікон (раніше було одне вікно — ред.). Звели додаткові колони.
Ще однією проблемою є матеріал — тепер дах має чорне металеве покриття зі зміненими несучими конструкціями, нахилом та ринвами. До ремонтних робіт це була австрійська черепиця червоного кольору і жолоб, який відводив воду всередину.
Вежа з годинником на даху готелю має іншу форму: автентична була пропорційною і дерев'яною, але згоріла під час пожежі у 1998 році. Нинішня — зроблена з бетону та має непропорційну форму.
Проблемою є і колір. До робіт — це був сірий з червоними вставками, який власники замінили на світлий колір слонової кістки, а вікна з дерев'яних із фрамугами стали пластиковими. При цьому частина будівлі, де розташовані житлові приміщення, залишається сірою.
Це не вперше
У 2006 році Бойко та Лєвшакова на місці колишніх будинків №2, №3, №4 на площі Ринок звели шестиповерхову будівлю, на перших поверхах якої розміщувався торговий центр «Галерея Н».
Будинків №2 і №3 немає давно, а на кам'яниці №4 у 1999 році з’явилася тріщина. Тоді спеціалісти вирішили, що конструкція пам’ятки архітектури у руйнівному стані. Будівлю знесли на початку 2000-х. Роботу вела фірма Мирослава Бойка за умови, що у новобудові збережуть автентичність фасаду. Натомість з’явилася «Галерея Н», яка є вищою за інші будівлі навколо та вибивається із загального архітектурного стилю площі Ринок.
Засклена колонада і боротьба за міський простір
У 2021 році місцевий громадський активіст Ростислав Шпук та митці Юрій Андрухович, Ірена Карпа, Юліан Чаплінський, Ірма Вітовська висловилися проти того, щоб колонаду засклили. Тоді під готелем неодноразово проходили акції з вимогою залишити прохід вільним. Активісти зверталися до мерії, аби ті відреагувати на порушення, та збирали підписи з вимогою забрати скло з колонади.
Через громадські протести до готелю прийшла комісія, яку очолив Директор департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини міської ради Орест Кошик.
Як зазначають місцеві журналісти, перевірка тривала менше години, після чого Кошик повідомив, що до вежі з годинником зауважень немає. Тоді комісії не вдалося побачити проєкт, за яким проводять «реставрацію». Власники готелю показали їм тільки ту частину, на якій передбачено засклену колону.
Як підприємці пояснюють зміни?
Після протестів власники вирішили провести «екскурсію» готелем для медіа. Журналістів двох місцевих видань «Курс» і «Галицький Кореспондент» не допустили, аргументуючи, що вони нібито не акредитовані і «неадекватні».
Тоді підприємці заявили, що почали «реставрацію» на прохання мера Івано-Франківська Руслана Марцінківа. Внаслідок робіт в готелі з'явилися «один з найшвидших ліфтів Прикарпаття, сучасний годинник на вежі та додатковий поверх під котельню».
Мирослав Бойко пояснив тоді, що підприємці провели дослідження і виявили, що кольором готелю був саме білий, а не суміш червоного і сірого, яким він став у радянські часи.
Генеральна директорка компанії «Надія», дочка Бойка та Лєвшакової, Маргарита Бойко пояснювала, що на місці проходу буде мистецька галерея. За її словами, територію «зашили» панорамним склом не для потреб готелю, а для мистецтва. Підприємці так хотіли «стерти межі між готелем та містом».
Журналісти «Галка» писали, що підприємці показали їм проєктні документи здалека і не назвали імені автора, бо «побоялися булінгу в його сторону».
Під час екскурсії готелем Надія Лєвшакова заявила, що вони підуть назустріч громаді в залежності від того, що вирішать містяни: залишати артпростір чи розісклити колонаду.
Редакція онлайн-медіа «Свідомі» звернулася до Маргарити Бойко, але на момент публікації матеріалу відповіді не отримали.
Що кажуть у владі?
Мер Івано-Франківська заявив, що звертався до Мирослава Бойка з проханням розісклити колонаду «Дністер» і не розуміє претензій громадськості до міської влади. Марцінків додав, що дозвільні документи на реставрацію дали ОВА та Державна архітектурно-будівельна інспекція у Києві.
Директор департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини міської ради Орест Кошик повідомив, що міська рада не може зобов’язати власників забрати скло. Будівля є пам’яткою архітектури місцевого значення. Дозвіл на проведення робіт повинна надавати Державна архітектурно-будівельна інспекція, як і контролювати дотримання вимог.
У коментарі «Суспільному» він додав, що їм досі невідомо, що погоджено, а що ні, і яка проєктна документація на реставрацію.
«Фактично, ми — орган місцевого самоврядування, ми — департамент містобудування та архітектури, й погодження мало б бути, зокрема, й від нас. Наскільки мені відомо, в них є погодження обласної військової адміністрації, і все. Наше погодження відбувається шляхом надання висновку щодо можливості проведення реставраційних робіт. Його не було», — сказав Кошик.
Однак в ОВА теж повідомили, що дозволів щодо засклення не давали.
Редакція онлайн-медіа «Свідомі» звернулася до мера Івано-Франківська, однак нам відмовили коментувати ситуацію. «Свідомі» також звернулися до Державної інспекції архітектури та містобудування, однак відповіді не отримали.
Це вже не пам'ятка
Архітектор та урбан-планувальник Юліан Чаплінський вважає, що міська влада не права.
Місто брало безпосередню участь у видачі містобудівних умов і обмежень. І місто, як мінімум, мало б подати в суд. Місто уповноважене здійснювати містобудівний моніторинг, спокійно може подати позов у Державну інспекцію архітектури та містобудування, адже у нього вкрали простір,
— каже Чаплінський.
На його думку, готель «Дністер» вже не пам'ятка, а новий об'єкт, який не може бути тою пам’яткою, що є в реєстрі пам’яток України.
Я вже не говорю про те, що тут було підписано Акт Злуки. І в принципі, до того можна було б віднестися з якоюсь повагою. Якщо не до архітектури, то принаймні до історії,
— додає архітектор.