«Простір, який єднає людей навколо книжки»: інтерв'ю із директоркою «Книжкового Арсеналу» Юлією Козловець
«Книжковий Арсенал» — це проєкт Мистецького арсеналу, заснований у 2011 році. Щороку його метою є стимулювати якісний розвиток і взаємодію книжкової, літературної, мистецької сцен. Організатори створюють дружній простір репрезентації книги. Також інтегрують українську і міжнародну книжкову та літературну спільноти.
У 2023 році відбудеться 11-й «Книжковий Арсенал», який триватиме з 22 червня по 25 червня.
Про те, як пройде цьогорічний фестиваль, що змінилося, які складнощі та виклики постали перед організаторами та який сигнал книжкова подія доносить на світовий медійний ринок, читайте в інтерв’ю з директоркою Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» Юлією Козловець.
— Як би ви описали «Книжковий Арсенал»? Про що він?
— «Книжковий Арсенал» — це найкращий фестиваль світу у своїй царині, й у нас є документ про це (сміється — ред.) У 2019 році на Лондонському книжковому ярмарку («International Publishing Industry Excellence Awards» — ред.) наш проєкт нагородили, як найкращий книжковий фестиваль світу.
У 2023 році пройде 11-й фестиваль, і це ініціатива, яка протягом років свого існування сформувала певну картину книжкового світу. Фестиваль змінив багато в [книжковій] індустрії. Він формує та слідкує за трендами, змінює ставлення людей до них. Це знаковий проєкт для книжкової та культурної галузей в Україні.
Якщо говорити про відвідувачів, то для них це місце, де можна повністю зануритись в книжкову атмосферу. Попри те, що це не тільки про книжки. Це прекрасні автори, ілюстратори, дизайнери, музиканти, поети, письменники. Кожен знаходить своє місце і ціль перебування на фестивалі. Це про простір, де безпечно та приємно перебувати, який єднає різних людей навколо книжки.
— Що очікувати від цьогорічного «Книжкового арсеналу»? Які є нововведення щодо формату, програми?
— У цьому році ми робимо абсолютно інший фестиваль за своєю ідеєю, структурою та підходами. Він буде набагато менший через безпекові обмеження.
Фестиваль завжди складався з двох частин: програмної (культурний продукт) та ярмаркової. Ярмаркова важлива для видавців та відвідувачів. В цьому році ми спробували зберегти цю структуру, але організовували в інший спосіб. Для відвідувачів, як і раніше, будуть секції книжок для дітей та підлітків, нон-фікшн, художньої літератури, арткниги. Окремо буде секція воєнної літератури про російсько-українську війну.
Логіка відвідин фестивалю залишається незмінною: будуть книги, виставкові проєкти і програмні події на трьох сценах. Операторами продажу книжок на фестивалі будуть не окремі видавництва, а локальні київські книгарні.
Цього року програмні події лише кураторські. Раніше видавці брали участь в формуванні програми, пропонували ідеї, презентації книжок, але ми оперували 15-ма сценами. Цьогоріч їх лише три, тому ми пішли шляхом формування кураторських програм, які мають свій фокус.
— Як повномасштабне вторгнення вплинуло на «Книжковий Арсенал»? З якими складнощами та викликами стикнулися під час організації події?
— Ми пропрацьовували кілька варіантів організації заходу і зупинилися на такому, який зараз втілюємо. Можна було б взагалі не робити ярмарок, що було б зрозуміло через безпеку. Проте вважаємо, що ярмаркова частина — це складова атмосфери фестивалю. Коли думали про відвідувачів, хотілося дати можливість купити книжку.
На «Книжковому Арсеналі» завжди було приблизно 140 учасників. Така ж кількість окремих стендів, юридичних осіб, матеріально відповідальних за книжки, людей, які працювали на цих стендах. Із таким масштабом треба було б працювати, і це стало б проблемою, бо у випадку повітряної тривоги всім треба швидко евакуюватися.
Також це завжди додаткові витрати для видавців, аби взяти участь у фестивалі. Не всі можуть дозволити це після початку повномасштабного вторгнення. Зокрема, частина видавництв можуть бути евакуйовані та перебувати не в Україні. Коли йдеться про продаж книжок, то спершу варто подумати про тих, хто їх продає фахово та професійно, а це книгарні. Тому цьогоріч вирішили співпрацювати лише з ними.
Книгарні — це місця, де можна зустрітися фізично з книжкою. Йдеться не про книжку конкретного видавця та не про певне видання. Це простори, які поширюють моду на читання.
Ми зрозуміли, що продаж книжок можуть робити ті, хто займається цим професійно довгий час. Коли ухвалювали рішення, то спершу думали саме за незалежні книгарні, яких було тоді три: «Сенс», «Книжковий Лев» та «Закапелок». Подумали, що це книгарні, які оперуватимуть простором нонфікшн, художньої та дитячої літератури.
Також книгарня «Сяйво книги» буде оператором секції воєнної тематики. Ще в нас є партнерство з Довженко-центром, в яких є книгарня арткниги. Вони фахово працюють з цією літературою, тому облаштують секцію арту.
— Від деяких видавництв була критика щодо того, що будуть залучені лише київські книгарні? Як пояснюєте такий вибір?
— Розумію, що видавці були незадоволені, бачу в цих незадоволеннях небайдужість. Люди хочуть фестивалю, бажають, щоб ми зустрілися всі разом в Мистецькому арсеналі.
Проте ми як організатори несемо відповідальність за все, що тут відбувається і маємо діяти в умовах, які нам диктує сьогодення. Ми довго шукали збалансоване рішення, яке дозволило б провести фестиваль в меншому форматі. Цьогорічний фестиваль називаємо «Книжковий Арсенал. Воєнний стан» або англійською «War Edition».
Ми мали онлайн-зустрічі з видавцями, які завжди брали участь у фестивалі, і проговорювали нові формати. Ми вийшли з пресрелізом про це, зробили розсилку на базу видавців, де розповідали, чому обрали таке рішення, які були причини цього та як все буде функціонувати.
Просила видавців звертатися до книгарень, щоб представити книжки на продаж. Також закликала книгарні контактувати із видавцями, формуючи асортимент їхніх секцій.
— Як змінювався «Книжковий Арсенал» протягом останніх років, зокрема під час пандемії та повномасштабного вторгнення. Як адаптовуєтеся та сприймаєте такі зміни?
— Мені здається, ми досі в процесі адаптації до змін, які відбуваються в нашому житті. У цій складності команді допомагає те, що ми щороку щось змінювали.
На перших фестивалях це все було лише на лівому крилі Мистецького арсеналу, потім ми розширилися на весь перший поверх, згодом вийшли у двір, а далі почали освоювати другий поверх. Усі зміни проходили небезболісно.
Наприклад, перший рік, коли ми зробили секцію для ілюстраторів, вона розташовувалась на другому поверсі. Учасники були обурені та говорили, що до них ніхто не доходить. Наступні роки це була одна з найпомітніших та найвідвідуваніших локацій попри те, що вона так і залишилася на другому поверсі. Цього року ми залишили присутність ілюстраторів — їхні роботи будуть представлені для продажу в крамничці.
Під час пандемії скасовування фестивалю далось важко, оскільки це відбувалося в декілька етапів. Спочатку його переносили, а згодом остаточно скасовували.
Коли створюються великі проєкти, не можна уникнути помилок. Сильна сторона команди «Книжкового Арсеналу» в тому, що ми вміємо аналізувати та виправляти помилки. У нас є один великий файл, який команда веде багато років — «Факапи Книжкового» (сміється — ред.). Ми записуємо туди все, що не вдалося від дрібних невдач до великих проблем, з якими стикнулися.
Не всі проблеми завжди видимі для відвідувачів. Інколи це просто внутрішні болі. Ми це все аналізуємо, вивчаємо і занотовуємо, щоб уникнути цих проблем в майбутньому. Ці підходи нам допомогли цього року, оскільки ми швидко змінюємо наші рішення та адаптовуємося під зміни навколо нас.
Знаємо, що фестиваль важливий, і рішення провести його [під час повномасштабної війни] далося складно. Сьогодні не так багато масштабних подій відбувається, тому є питання, чи зможемо все втілити. Розуміємо, що людям це потрібно.
Якщо фестиваль відбудеться в тому форматі, який запланували, то це буде найбільшим плюсом. Всі помилки і уроки з цього досвіду ми винесемо потім.
— Цьогорічна локація фестивалю набагато менша, ніж в попередні роки. Чому вирішили вдатися до таких змін?
— Під «Книжковий Арсенал» цього року відводиться лише ліве крило Мистецького арсеналу. Якщо точніше, то це ліве крило і дитячий простір з лекторієм, які постійно діють в просторі.
У нас буде три сцени: головна в кінці лівого крила, посередині лівого крила і сцена в лекторії. Буде ще дитячий простір і майданчик майстерень, де відбуватимуться воркшопи та дитячі читання, події для ілюстраторів та дизайнерів. У лівому крилі буде розташована ярмаркова частина. На вулиці буде місце для спілкування, фудкорти, нетворкінгові можливості.
Також буде частина професійної програми: важливі події для видавничого сектору, професіоналів галузі та спеціалістів з креативних індустрій.
Буде доступний виставковий проєкт «Форми присутності» у правому крилі. Виставка діятиме до самого фестивалю і буде бонусом для відвідувачів.
Всього буде набагато менше, але ми намагаємося подумати про кожну з наших аудиторій, кожну з тем, які зазвичай голосно звучали на фестивалі. Проте сподіваюся, що загальну книжкову атмосферу збережемо.
— «Книжковий Арсенал» представить секцію «Книга про російсько-українську війну». Розкажіть більше про це.
— Нам хочеться зберегти тему війни як одну з головних і тих, до якої треба прикути додаткову увагу відвідувачів.
Ми робимо добірку книжок спільно з Ганною Скоріною — дослідницею ветеранської літератури, книг літератури про російсько-українську війну та мілітарну історію України.
Також співпрацюємо з Міністерством у справах ветеранів, які є нашими постійними партнерами. У цій секції також буде окрема полиця книжок для дітей про війну.
— Яке ваше ставлення до літератури про російсько-українську війну та чи можемо переосмислювати та відрефлексувати події, які відбуваються зараз, у літературі?
— Я думаю, що це [переосмислення та рефлексія] відбувається з 2014 року. Багато людей, які захищають Україну від початку війни, описували свій досвід і писали книжки. Ця література в якийсь час почала називатися ветеранською. Це були щоденники, публіцистичні, художні твори. З початком повномасштабного вторгнення ще більше людей стало до лав Збройних Сил. Серед них є фахові літератори, автори, поети.
Це люди, які своєю професією спочатку обрали літературу, а тоді стали військовими. Тепер це вже не ветеранська література, а наша спільна. Це все досвід, який будуть рефлексувати в текстах.
— Яку літературу ви ніколи не будете продавати на фестивалі, чи є у вас табу після повномасштабної війни?
— У нас не буде книжок російських видавців і їх не було вже доволі давно. За асортимент завжди відповідали видавці, а зараз цим займаються книгарні. Вони соціально відповідальні бізнеси та абсолютно свідомі щодо вибору літератури. Книгарні знають, яка література не суперечить чинному законодавству та є суспільно важлива.
Ми не втручаємося в добір асортименту, оскільки це відповідальність книгарень, довіряємо партнерам, яких обрали. Їхня добірка книжок — це їхня вітрина та вітрина секції.
— Що Арсенал означає для іноземців. Який це сигнал для них, враховуючи, що під час війни українці проводять книжковий фестиваль?
— Після першого релізу була реакція від іноземних медіа. З боку світових журналістів є зацікавленість в проєкті, тому вони планують візити на фестиваль.
В нас буде частина міжнародних гостей у програмі фокус-теми «Коли все має значення» та на основній літературній програмі. Також є запити на онлайн-участь від людей, які не можуть фізично приїхати в Україну.
Той факт, що фестиваль відбудеться, стане сигналом, що Україна стоїть, бореться. Для нас важлива власна культура та ідентичність.
