Про провалені комунікації держави та кризу обʼєднаності
8 лютого Володимир Зеленський повідомив про відставку Валерія Залужного. Новина, хоч і була очікуваною, проте комунікація вищого керівництва обурила суспільство. Про те, що не так з державними комунікаціями та які наслідки ми можемо отримати читайте у колонці СЕО та головної редакторки Анастасії Бакуліної.
«Повна країна комунікаційників і ніхто ні**я не розуміє», — так на відставку Валерія Залужного відреагували у Twitter. Про те, що Залужний буде йти [з посади Головнокомандувача ЗСУ] почали говорити ще торік, коли напруга між президентом та командувачем ставала все очевиднішою. Тож більшість журналістів вже мали напоготові написану новину та чекали наказу.
8 лютого у соцмережах Зеленського зʼявилось фото із Залужним, а в описі йшлось про те, що Залужному подякували, запропонували залишитись у команді, а також те, що зміни у військовому керівництві відбудуться. Telegram-канали почали писати, що Залужного звільняють, і деякі медіа дозволили собі аналогічні заголовки. Я ж разом з журналістами сперечалась: йде Залужний, чи ні — ми вирішили чекати на конкретику.
Тоді ж у соцмережах люди ділились на два табори: ті, які зрозуміли, що Залужний таки йде і ті, які подумали, що стосунки налагодились. Суспільство цю комунікацію не зрозуміло.
Після допису Зеленського зʼявились дописи в Залужного та Умєрова. І лише в останнього текст був написаний чіткіше. Обʼєднувало ж всіх трьох одне — уникання слова «звільнення» та «відставка». Тож поки громадяни почали «накручуватись» і обурюватись щодо новини, я почала злитись через (вчергове) провалену комунікацію.
Ймовірно, так влада намагалась згладити кути й подати чутливу інформацію якомога обережніше. Проте в країні, де введений воєнний стан, а градус напруги коливається від сильного до ще сильнішого, така комунікація запрограмована на провал. Що і довели невеликий та короткочасний мітинг на Майдані й дописи в соцмережах про «ми пропали».
Найгірше те, що це не перша така комунікація. За два місяці 2024 року це вже третя подія, де влада не справляється.
Повернімось у 24 січня. У мережі починає зʼявлятись інформація про збиття літака, у якому, за інформацією Росії, перебували українські полонені. Українській владі знадобилось вісім годин, аби прокомунікувати ситуацію, але коректно зробити так і не вдалось. До сьогодні нам невідомо, що взагалі відбулось. Водночас Росія встигла додати чимало деталей до інформації, яка могла, і ймовірно, шкодила в інформаційній війні.
І зовсім свіжий приклад — прослуховування журналістів Bihus.info Службою безпеки України. Вище керівництво не коментувало цю інформацію, допоки обурення суспільства не почало зашкалювати.
Готуючись писати цю колонку, я почала згадувати, якими були комунікації Зеленського на початку повномасштабного вторгнення. Ми всі були налякані, не готові та не розуміли, що робити. Але о 6-й ранку Президент України записав звернення, зняте на телефон, без гриму. Тоді він своїми словами розповів про поточний стан речей і сказав найважливіші слова: «На звʼязку з вами буду постійно я, РНБО, Кабінет міністрів України. Скоро я знову вийду на звʼязок. Без паніки».
Зеленський зразка 2022 року, на мою думку, — найкращий приклад кризових комунікацій. Тоді звернення президента та брифінги представників РНБО відбувались щодня і не один раз. Нас тримали в курсі, нам розповідали, що могли. Суспільство було згуртоване і намагалось не панікувати.
Комунікації на початку вторгнення були такими ефективними, бо тоді Зеленський не хвилювався за свої рейтинги, не міряв температуру по палаті перед тим, як ухвалити рішення. Бо мета була одна — вистояти. Така ж мета була і в українців. Тому ми були обʼєднані.
Але найгірша риса людини — звикання. Звикання змушує нас знецінювати, притупляти почуття та забувати найважливіше. Так чи інакше, ми всі поступово звикаємо. І це проявляється у кожного по-різному. У вищого керівництва звикання виливається в корупційні скандали, зловживанням владою та відсутність прозорої комунікації.
Так, президент досі записує щоденні звернення, але часом, інформація там надто загальна. Він проводить пресконференції, але зневажливо відповідає на критичні питання журналістів. Він повідомляє про відставку Залужного, але не називає причини. Натомість Зеленський зібрав закриту зустріч з деякими журналістами, де пояснив своє рішення. Ця історія мене неприємно здивувала, оскільки важко зрозуміти, що з цією інформацією мають робити журналісти, яким не дозволили ділитись деталями зустрічі.
Минає другий рік повномасштабного вторгнення. У країні більшає кількість проблем, зростає градус напруги та знижується довіра до влади. Це найгірший стан речей, до якого можна було дійти з 2022 року. Якщо президент та його оточення не перестане думати про свої рейтинги та не почне діяти в першу чергу задля перемоги України та безпеки її громадян, ми всі можемо втратити державу. Бо лише одній країні вигідні внутрішні суперечки в Україні. А ми всі дуже не хочемо програти, це нас і обʼєднує, хоч ми й почали про це забувати.
Матеріали, опубліковані в розділі «Колонки», представляють думку автора чи авторки та можуть не збігатися з думкою редакції онлайн-медіа «Свідомі».
