Правила фактчекінгу Свідомих

Початок російсько-української війни у 2014 році змусив українців ретельніше ставитися до джерел інформації та перевіряти, з якою метою поширюється і хто поширює ту чи іншу новину, адже Росія використовує велику мережу і пропагандистів, і ботів для поширення потрібних їй меседжів. З 24 лютого 2022 року ця потреба загострилась: з’явилося багато неперевірених джерел, активізувалися блогери, які почали говорити про війну та політику, Росія почала поширювати ІПСО — усе, аби змусити українців панікувати та не довіряти ні владі, ні військовим, ні самим собі. 

У цьому матеріалі Свідомі розповідають свої правила перевірки джерел та роботи з інформацією, якими можуть користуватися всі. 

Ця проблема існує давно — люди довіряють анонімним каналам, які публікують інформацію, подаючи її суб’єктивно та вигідно для певної сторони. 

Свідомі не публікують інформацію без покликань на офіційні джерела, які завжди перевіряємо (навіть сторінку Залужного — чи це справді він, чи фейк). Так, ми не опублікували новину про смерть Єлизавети ІІ, яку поширив фейковий Twitter-акаунт The Guardian, а щоб написати про звільнення частини захисників Азовсталі, чекали офіційну інформацію від Зеленського до 2 ночі. Також якщо бачимо відео, на якому українські військові вивішують прапор і говорять про деокупацію певного населеного пункту, чекаємо, доки це підтвердить Зеленський, Генеральний штаб чи Міністерство оборони. А доти — тихенько радіємо і перевіряємо. 

Щоб перевірити фото чи відео, ми використовуємо три сервіси: Google images, TinEye та Invid. Це легкі та зручні сервіси, які аналізують зображення та видають варіанти, де ще його можна побачити. Це дозволяє перевірити, коли було зроблено фото, локацію чи навіть на яку камеру знімали. 

Є випадки, коли жоден сервіс не допомагає — тоді ми не публікуємо фото чи відео, а саму інформацію намагаємося перевірити іншим способом. Якщо можемо підтвердити факт, тоді публікуємо лише текст, без візуального супроводу. 

Свідомі мають власну таблицю довіри: яким джерелам довіряють, а які будуть додатково перевіряти. Щодо цитат — тут є різні варіанти.

Кожну текстову цитату гуглять: якщо є відео доказ, на якому видно і чути, хто і що говорить, публікують з покликанням на джерело. Якщо цитата подана в текстовому інтерв’ю, будуть шукати додаткове підтвердження і дивитися, яке медіа це опублікувало. Якщо цитату неможливо підтвердити (її немає в пошуку — ні на відео, ні текстом в інших джерелах, немає подібної цитати, обличчя, кому належить цитата, не коментувало це в себе на сторінках) — таку цитату не публікують. 

Те саме і щодо англомовної інформації. 

Кожну інформацію у Twitter Свідомі перевіряють в інших джерелах. 

Якщо поширюють скріншот з Twitter (чи іншої соцмережі), шукаємо оригінал допису і перевіряємо, чи на зображенні не фотошоп. Дивляться, де і хто ще поширює цю інформацію. Перевіряємо, чи людина, яка поширює інформацію, дотична до неї професійно. Наприклад, часто американські журналісти пишуть твіти із закритих засідань, до яких немає доступу. Тоді Свідомі перевіряють особистість журналіста і його діяльність, перш ніж публікувати. Також можемо написати людині, аби переконатися у правдивості інформації та запитати про деталі чи першоджерело.  

Раніше твіти також можна було перевірити через наявність синьої галочки, що означало верифікацію акаунту. Проте зараз це не працює. 

Всередині команди Свідомі склали для себе таблицю джерел, яким довіряють, а на які ніколи не будуть покликатися. Також редакція має співпрацю з профільними організаціями, до яких звертається, щоб уточнити чи перевірити інформацію, або взяти додатковий коментар. Свідомі довіряють цим організаціям та експертам, яких обирають також за власними критеріями: коментують лише свою сферу; дають чіткі факти, а не суб'єктивну оцінку; мають відповідний досвід або освіту тощо. 

Брат племінниці моєї сусідки має зв’язки в СБУ і він сказав, що в четвер буде напад з боку Білорусі (підставити свій варіант). Через відсутність компетентної якісної аналітики сіється паніка. Щоб уникати поширення паніки та тривожності, Свідомі додатково запустили подкаст про воєнні події з керівником воєнного напрямку фонду «Повернись живим» Андрієм Римаруком, в якому щотижня відповідають на питання людей.

Деякі медіа та пабліки грішать і клікбейтом. Під час війни ці повідомлення трансформувалися в замітки про те, куди летять ракети та скільки їх. Це змушує людей панікувати, адже зробити щось з тією ракетою можуть лише сили ППО. До того ж неможливо визначити, хто є джерелом цієї інформації, як і дізнатися, навіщо писати такі повідомлення. Тому Свідомі уникають таких панічних меседжів. 

Більше про правила медіаграмотності та перевірки джерел можете дізнатися на сайті Дія.Цифрова освіта.

Аби краще розуміти інструменти фактчекінгу та як працюють новини, Свідомі радять подивитися серіали від Дія.Цифрова освіта: Very Verified: онлайн-курс з медіаграмотності та Цифрова журналістика.