Пошук нових партнерів: чому Україні варто поглибити співпрацю з Азербайджаном?
Чи знаєте, яку суму становив імпорт України із Росії? Згідно з даними Світового Банку за 2020 рік, імпорт російських товарів в Україну обійшовся у 2,7 мільярда доларів, у той час, коли з Киргизстану, Узбекистану, Казахстану та Азербайджану разом взятих — втричі менше. Товарообіг між Росією та Україною вже скоротився майже до нуля, а після завершення війни саме країни Кавказу та Середньої Азії можуть стати новими партнерами України. Багато з них мають економічний потенціал та схожі історичні травми, що робить їх близькими та перспективними для співпраці. Однією з таких країн може стати Азербайджан. Чому важливо поглиблювати діалог з Азербайджаном — читайте у матеріалі.
Держави Кавказу та Середньої Азії. Що це?
До регіону Центральної Азії та Кавказу належать п’ять країн Центральної Азії: Узбекистан, Казахстан, Киргизьку Республіку, Таджикистан та Туркменістан, розташованих на схід від Каспійського моря, а також три на заході від Каспійського моря — Азербайджан, Вірменію і Грузію.
Розташування регіону вдале, оскільки тут пролягає Великий шовковий шлях (торговельний маршрут), що з’єднує Азію та Європу. По ньому проходили великі потоки людей і товарів ще до нашої ери, оскільки країни Кавказу та Середньої Азії багаті на природні ресурси, починаючи від нафти та природного газу до рідкісних металів.
Водночас геополітично регіон є нестабільним, зважаючи на конфлікти та потрясіння, що відбуваються навколо нього, зокрема повернення ісламського угруповання Талібан до влади в Афганістані у 2021 році та масові протести в Ірані, які активізувалися на початку осені 2022 року через жорсткі норми та авторитарний режим.
Схоже історичне минуле та травми
Більшість країн Центральної Азії та Кавказу мають схожі історичні події до тих, що відбулися в Україні.
«У нас спільне минуле, як у плані розуміння, так і долученості до різних цивілізаційних орієнтацій. Тут ми говоримо і про Європу й Азію, і Чорноморську субкультуру, і про степову, тюркську та слов'янську культури. Тут багато всього перемішано, і зовсім не дивно, що в Азербайджані, наприклад, люблять і чудово розуміють українців», — говорить у коментарі Свідомим депутат Міллі Меджлісу Азербайджанської Республіки Еркін Кадірлі.
Азербайджан, як і Україна, потрапив у склад Російської імперії. У жовтні 1813 року Росія та Іран підписали Гюлістанський мирний договір, який де-юре визнав приєднання ханств Північного Азербайджану до Росії, за винятком Нахчиванського та Іраванського, які фактично були приєднані за кілька років до того. Цар Алєксандр І надав місцевим ханствам певну автономію, проте у 1870 році, коли в Азербайджані знайшли величезні запаси нафти, гарантована автономія залишилася у минулому. До країни ринули тисячі іранських, вірменських і російських робітників у пошуках роботи, а імперія почала збільшувати свій економічний і політичний вплив.
«Азербайджан та Україна мають відносини, що визначаються довгою історією. Вони почалися не з першого дня розпаду СРСР і навіть не із завершенням доби Російської імперії. Перші українці прибули до Азербайджану ще у 17-18 століттях, аби започаткувати власний бізнес. Сьогодні у Баку є монументи українським письменникам та поетам, зокрема Тарасу Шевченку», — каже у коментарі Свідомим посол Азербайджану у Бельгії Вагіф Садигов.
Після революції та зречення влади царя Миколи ІІ у березні 1917 року Південний Кавказ отримав фактичну незалежність, хоч довго це не тривало. Як і Україна, Азербайджан став частиною СРСР. Спочатку країна входила до складу Закавказької Радянською Федеративної Соціалістичної Республіки разом із Вірменією та Грузією, проте згодом їх роз’єднали.
За цей час Азербайджан відчув вплив колоніалізму. У країні переслідували релігійних діячів та інтелігенцію, зупиняли будь-які національно-визвольні рухи. 20 січня 1990 року за вказівками керівництва СРСР 26-тисячне радянське військо вторглося в Баку, Сумгаїт та інші міста Азербайджану, щоб придушити політичну опозицію. 147 мирних жителів загинуло, ще 744 отримали поранення. Тепер 20 січня в Азербайджані — День національного трауру.
«У Баку є Аллея жертв, яку створили на честь людей, вбитих радянською армією 20 січня. Це були люди, які мирно вийшли протестувати, вимагали незалежності, виступали проти комуністичного режиму. Їх задавили танками, по них стріляли з кулеметів. Я згадав це, бо так склалося, що, якщо дивитися з боку Вічного вогню, то перша могила — це могила громадянина Азербайджану українського походження», — коментує Еркін Кадірлі.
Депутат Міллі Меджлісу каже, що російська методичка ведення війни з тих пір не змінилася.
«Я був під Києвом — в Ірпені та Бучі — цього літа у складі підкомітету Ради Європи з розслідування злочинів, що скоюють на території України. У мене було якесь дежавю. Ми все це проходили на своєму досвіді: і агресію, і окупацію, і біженців, і руйнування. Але найбільше, що вразило, — коли задовго до візиту у Бучу на російському телебаченні я почув, як російські коментатори та політологи заявляли, що українці самі це [вбивства та руйнування у Бучі] зробили і зняли на відео як інсценування, щоб дискредитувати Росію. Рівно 30 років тому я таке чув про нас», — каже політик.
Війна в Україні та її вплив
У своїй політиці Азербайджан обережний, оскільки у країні присутній російський вплив. Окрім цього, лише нещодавно затих конфлікт між Азербайджаном та Вірменією. Про цю обережність свідчать голосування на засіданнях Генеральної Асамблеї ООН. На початку березня Азербайджан утримався від голосування за резолюцію, що засуджує агресію Росії та вимагає негайно припинити війну в Україні, а також вивести російські війська з її території. Резолюцію, яка вимагає від Росії сплатити Україні репарації, Азербайджан також пропустив.
Водночас із самого початку повномасштабної війни Азербайджан підтримує Україну гуманітарною допомогою. За словами посла країни у Бельгії, перші поставки прибули вже через 48 годин після повномасштабного вторгнення.
Також державна енергетична компанія «SOCAR» безкоштовно надає пальне для карет швидкої допомоги та машин ДСНС. Окрім цього, підприємство приєдналося до відбудови Ірпеня.
«З самого початку [повномасштабної] війни, окрім гуманітарної допомоги, Азербайджан постачає ще й нафтопродукти, бензин та дизель безкоштовно. Це теж знак нашого ставлення до України», — підкреслив Кадірлі.
Перспективи співпраці
Через санкції проти Росії країни, що багаті на енергетичні ресурси, стають важливими партнерами, як для ЄС, так і для України. Так, Європейський Союз вдвічі збільшив імпорт газу із Азербайджану. За словами Еркіна Кадірлі, в Азербайджані розуміють небезпеку Росії, через що зменшують залежність від неї. Одним із кроків стала заборона російського мовлення на території країни — ще у 2006 році в Азербайджані заборонили «Перший канал» та «Росія», а у 2022 країна відмовила шеф-редакторці місцевого бюро Sputnik Вероніці Антоновій-Тризно у продовженні дозволу на працю на території Азербайджану.
Окрім власної незалежності, такі країни, як Азербайджан, можуть знизити залежність Європи від російських енергоносіїв. До того ж, нафта із Кавказу краща за якістю за російську, оскільки містить менше домішок та сірки.
«Щоб замінити російську нафту, Україна спокійно може збільшити покупки азербайджанської, питання лише у поставках. Зараз Чорне море є небезпечним для танкерного сполучення, але це тимчасова складність. Якщо буде взаємний інтерес, можна і трубу протягнути. До Болгарії, наприклад, вона вже пролягає. Також є проєкт постачання електроенергії до Румунії, яка зовсім поруч з Україною», — наголошує азербайджанський політик.
Окрім цього, регіон є важливою частиною транспортного ланцюга із Азії до Європи. Через санкції транспортний коридор, що проходить через Росію, закритий. Перевозити товари Близьким Сходом небезпечно через постійні конфлікти у регіоні, натомість шлях від Китаю до Туреччини та країн Європи є перспективою для товарообміну.
По-третє, співпраця із низкою країн Кавказу та Середньої Азії — це інвестиція у безпеку в майбутньому, оскільки цілі схожі.
«Безпеку нам треба будувати разом. Один той факт, що з колишніх радянських республік саме Україна, Молдова, Грузія та Азербайджан зіткнулися із сепаратизмом, територіальними втратами, біженцями, прямою чи непрямою агресією з боку Росії, говорить про одне — саме ці країни в перші ж дні своєї незалежності заявили про те, що хочуть інтегруватися до Європи та НАТО. У нас спільний ворог, тому треба працювати разом», — наголошує Еркін Кадірлі .
Зокрема, Кадірлі нагадав про формат Організації за демократію та економічний розвиток, що з 2006 року працює над розвитком та імплементацією демократичних цінностей у Грузії, Україні, Азербайджані та Молдові.
«Зараз Україні не до цього, але після перемоги потрібно координувати зусилля з безпеки: Україна, Грузія та Молдова як чорноморські країни, Азербайджан — як каспійська. Перед нами величезні перспективи, і над цим треба працювати», — говорить політик.
Матеріал створено та опубліковано в межах проєкту «MC2C (Media City to City): Creating city-to-city media connections for local and Ukrainian diaspora audience needs». Його реалізує Львівський медіафорум у партнерстві з Thomson Media та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
