Підсумки: внутрішня політика. Данило Мокрик

Третій рік поспіль онлайн-медіа «Свідомі» в кінці грудня проводять підсумкові етери, на яких говорять про те, що змінилося в Україні за рік у різних сферах: військо, культура, медицина, освіта, судова та сфера політики. 

Про внутрішню політику говоритимемо з Данилом Мокриком, журналістом-розслідувачем в команді Bihus.Info. Данило — автор низки розслідувань про правоохоронні органи, а також про Іллю Киву. Як розслідувач двічі був фіналістом конкурсу «Честь Професії».

1. Ліквідація Окружного адміністративного суду міста Києва;

2. Призначення очільником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександра Клименка;

3. Переслідування російської агентури, затримання колишнього керівника «Мотор Січ» Вячеслава Богуслаєва, процесуальні дії СБУ щодо УПЦ МП.

Фінансовий сектор проявив фантастичну стійкість. Це не те, на що розраховували зранку 24 лютого. 

Бюджет «латається» макрофінансовою допомогою інших країн. Ми можемо і маємо бути вдячні партнерам за це. Водночас під час пандемії або фінансової кризи 2008 року ЄС витрачав значно більше, тож і зараз має такі можливості.

Видається, олігархат відчутно втратив свій вплив. Йдеться не лише про матеріальні втрати. Відбулося переформатування внутрішньої політики. Частково олігархи самі зреклися своєї влади. Показовим є те, що Ахметов відмовився від свого медіахолдингу. 

Закон про деолігархізацію мав запрацювати з травня цього року. Але цього не відбулося. Чому? Не ясно.

На уламках холдингу Ахметова постало щось не до кінця зрозуміле під назвою «Ми — Україна» і відразу долучилося до телемаратону. А от іншим каналам не так легко туди потрапити. Ймовірно, цей канал є під впливом очільника Офісу Президента Андрія Єрмака. 

Наразі в Україні повністю зруйнований медіаринок: відсутня конкуренція та рекламодавці. Влада досі не пояснила, чому до національного телемаратону не допустили «П’ятий канал». Радник голови ОП Михайло Подоляк стверджував, що канал обслуговує нарцисизм одного політика. Водночас телеканал «Рада» обслуговує нарцисизм заступника голови ОП Кирила Тимошенка. Чому один нарцисизм обслуговувати можна, а інший — ні?

Люди хочуть отримувати новини тут і зараз, тому надають перевагу телеграм-каналам. А ці джерела поширюють інформацію безвідповідально, не перевіряючи її. Відновлювати медіаринок буде надзвичайно складно. Для цього потрібна буде залученість не лише журналістів, а й громадянського суспільства.

Теза про конкуренцію між президентом та головнокомандувачем побудована на чутках. Від своїх джерел я такої інформації не отримував. З інших джерел доказів не надходило. Якщо така конкуренція дійсно існує, то необхідно, щоб всі сторони тримали свої его під контролем. Інакше є ризик повторити хід Перших визвольних змагань 1917-1921 років. Тоді різні політичні лідери просували не національні інтереси, а змагалися між собою за владу. Зрештою ці політичні проєкти зазнали краху, а до влади прийшли більшовики. 

Очевидно, з Єрмаком нам доведеться жити. Він має таку довіру Зеленського, що у який скандал би не потрапив, це не вплине на позицію президента. 

З Олегом Татаровим інша ситуація. Від джерел я чув, що його в ОП вважають ефективним. Мовляв, він готовий братися за те, на що решта виконавців Офісу йти не хоче. Проте я не бачу цієї ефективності. Навпаки, до чого Татаров не був би причетний, все завжди завершується ганебно: конкурс на посаду голови САП, кримінальна справа, у якій він фігурував. 

Кирило Тимошенко має довіру Зеленського, бо координує роботу з медіа. Іноді він навіть адекватно реагує на запити з боку громадськості, як було у випадку зі службовою автівкою (після розслідування Bihus.Info Тимошенко відмовився від службового авто — ред.).

Водночас критикувати ОП треба предметно. Подекуди агресивність та бездоказовість дискусій в українських соцмережах свідчать про низький рівень політичної культури. Мені все-таки хотілося б, щоб ми були суспільством, котре думає.

Також слабкою стороною української влади протягом всієї незалежності є нездатність реагувати на суспільну думку. Президент України щодня звертається до народу. Це правильна політика. Але чому він не знайде час пояснити рішення, які викликають резонанс? Наприклад, чому послом України в Болгарії призначили сексологиню, яка не має дипломатичного досвіду? 

Володимир Зеленський, вочевидь, безальтернативно переможе в першому турі наступних президентських виборів. Хоча частина населення дійсно схильна боготворити того чи іншого президента, проте ця група не має вирішального голосу. Більше українцям подобається бути в опозиції до влади, тому авторитаризм нам не загрожує. Після завершення війни та перевиборів рейтинг Зеленського почне падати, на другому терміні його політична кар’єра завершиться. 

Корупція досі існує. Викликає лють те, що хтось продовжує красти у той час, коли українці збирають мікропожертви. Якщо ти продовжуєш це робити — ти хвора людина, як би ти собі це не пояснював. 

Не все можна виправдати війною, хоч перемога завжди має бути на першому місці. Нам не можна перетворитися на Росію, воюючи за те, щоб не бути нею.